§ 3. Право природокористування

Природокористування – одна з найважливіших сторін взаємодії людини з природою. Використання людиною природних ресурсів в основному регулюється правовими приписами. Розрізняється право природокористування в об'єктивному і суб'єктивному значеннях. Право природокористування в об'єктивному значенні являє собою правовий інститут, сукупність правових норм, що регламентують порядок, умови і підстави виникнення, здійснення, зміни і припинення прав і обов'язків суб'єкта, який користується природними ресурсами. Під правом природокористування в суб'єктивному значенні розуміють забезпечену законом можливість безпосередньої експлуатації суб'єктом природного об'єкта чи його частини з метою отримання певних благ (матеріального чи нематеріального характеру). Право природокористування є ємким за своїм змістом. Серед його різновидів можна виділити: право землекористування, право водокористування, право лісокористування, право користування надрами, право користування тваринним світом, право користування атмосферним повітрям, право користування природно-заповідними територіями та ін.

Експлуатація природних ресурсів у встановленому порядку можлива як користувачами, так і власниками цих ресурсів. Наприклад, використання земельних ділянок для передбачених законом цілей може здійснюватися не тільки землекористувачами, але і власниками відповідних земельних ділянок.

Право природокористування характеризується певними принципами. Найважливішими з них є: цільовий характер природокористування (тобто використання конкретного об'єкта природи чи його частини можливо тільки для тих цілей, для яких він призначений), комплексність, сталість, стабільність, самостійний захист прав суб'єктів, які здійснюють експлуатацію природних ресурсів, ліцензування, похідність від відповідних форм власності на природні ресурси та ін.

Чинне законодавство про охорону навколишнього природного середовища розрізняє право загального і право спеціального використання землі, вод, надр, лісів, тваринного і рослинного світу, інших природних ресурсів. Суб'єктами загального використання природних ресурсів можуть бути тільки громадяни. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища” гарантує громадянам це право для задоволення різних життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних та ін.).

Загальне природокористування здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення за ними індивідуально визначених природних ресурсів або їх частин. За загальне природокористування не стягується плата і для його здійснення не потрібно отримувати спеціальні дозволи (ліцензії). Прикладами загального природокористування є купання у водоймах, плавання на човнах, право використання земель, зайнятих вулицями, майданами, проїздами, парками, скверами, та інших земель загального користування в населених пунктах; право вільно перебувати в лісах, збирати дикоростучі плоди, горіхи, ягоди, гриби тощо.

На відміну від загального спеціальне використання природних ресурсів здійснюється не тільки громадянами, але й підприємствами, установами та організаціями в тих випадках, коли природні ресурси чи їх частини у встановленому законом порядку надаються в користування (у тому числі в оренду). При цьому надання природних ресурсів у користування здійснюється на підставі спеціальних дозволів: державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі, лісорубних ордерів, лісорубних квитків, лісових квитків, ліцензій, карток та ін. Це природокористування в більшості випадків пов'язано із закріпленням відповідних природних ресурсів за конкретними користувачами і з використанням технічних пристроїв або споруд. Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливо тільки за плату. Наприклад, законодавством за використання землі встановлено плату у вигляді земельного податку та орендної плати за землю.

Мета спеціального використання конкретних природних ресурсів визначається законом й уточнюється при наданні об'єкта природи в користування. Так, земельні ділянки використовуються для потреб сільського господарства, розміщення і розвитку населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів), для розвитку галузей народного господарства і т.п. Лісові ресурси служать для задоволення потреб у деревині, захисту вод і земель, регулювання клімату та ін. Надра призначені для геологічного вивчення, видобутку корисних копалин, будівництва підземних споруджень та інших цілей; водні

об'єкти – для питних і побутових потреб населення, промислового водопостачання, сільського господарства, судноплавства, рибальства та ін. Тваринний світ використовується для здійснення полювання і рибальства, для науково-дослідних, культурно-виховних, естетичних та інших цілей.