§ 2. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища”

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища” визначає правові, економічні і соціальні основи організації охорони довкілля. Цей Закон регулює екологічні відносини на основі принципів і правил, єдиних для всього екологічного законодавства і права. У ньому закріплені екологічні права й обов'язки громадян, положення, що регулюють надзвичайні екологічні ситуації, обов'язкове проведення екологічної експертизи, заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища та ін. Законом докладно визначено компетенцію уповноважених органів, які здійснюють управління в галузі охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів. Наприклад, на Міністерство екології та природних ресурсів покладено такі функції: здійснення комплексного управління природокористуванням; проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; координація діяльності міністерств, відомств, підприємств і установ у цій галузі; здійснення державного контролю за використанням і охороною природних ресурсів; організація екологічного моніторингу за станом навколишнього природного середовища; здійснення державної екологічної експертизи; подання позовів про відшкодування збитків, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та ін.

Поряд із функціями державного управління Законом передбачено і повноваження громадських об'єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища. Так, громадські формування мають право: подавати позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства, у тому числі здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань; проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати органам, уповноваженим приймати рішення; розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми і т.п.

Зазначений Закон розрізняє державну, громадську та інші різновиди екологічної експертизи, закріплює обов'язковість її проведення в процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Відповідно до Закону правове значення позитивного висновку державної екологічної експертизи полягає в тому, що такий висновок є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів. Висновок же громадської екологічної експертизи, проведеної незалежно від державної, може враховуватися органами, що здійснюють державну екологічну експертизу, а також іншими заінтересованими органами.

Певне місце в Законі займають норми, що регулюють використання природних ресурсів, контроль і нагляд за охороною навколишнього природного середовища, а також економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

В окремих розділах Закону зосереджено статті, що визначають правовий статус територій і об'єктів, які підлягають особливій охороні, а також статті, що регулюють розгляд спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища та відповідальність за порушення екологічного законодавства.