Глава IX. Конституційно-правові основи територіального устрою України

§ 1. Поняття і принципи територіального устрою України

За формою державного устрою Україна є унітарною державою. Це означає, що складові частини її території характеризуються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво суб'єктам федерації. В Україні як унітарній державі функціонують загальні для всієї країни вищі органи державної влади й управління та єдина судова система.

Територіальний устрій України – це її організація, система взаємовідносин між державою в цілому (її центральною владою) і територіальними складовими частинами (їх населенням та органами місцевого самоврядування). Невід'ємним елементом територіального устрою України є її адміністративно-територіальний устрій – внутрішня організація, поділ території на складові частини (адміністративно-територіальні одиниці), стосовно яких будується система державних органів і місцевого самоврядування.

Територіальний устрій України ґрунтується на важливих конституційних засадах (ст. 132 Конституції України). Це, по-перше, єдність та цілісність державної території, що означає нерозривний взаємний зв'язок складових частин держави. По-друге, це поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади. Сутність цього принципу полягає в тому, що функції центральних органів держави спрямовані на забезпечення та охорону загальнодержавних інтересів, а функції місцевих органів – на самостійне вирішення важливих питань місцевого значення. По-третє, територіальний устрій України будується на засадах збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій. Це виявляється у диференціальному науковому підході держави до вирішення питань демографічної політики, оптимального економічного та історичного розвитку складових частин території України