Глава VII. Конституційні інститути демократії в Україні

§ 1. Виборча система в Україні

Безпосереднє (пряме) народовладдя – це форми вільного волевиявлення народу як носія суверенітету шляхом прямої його участі у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також у безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань.

Інститутами безпосередньої демократії, засобом прямого вирішення народом важливих питань політичного, економічного, соціально-культурного життя є вибори та референдум.

Постійно і періодично як форма прямої демократії застосовуються вибори. Шляхом виборів формуються парламент, президент, представницькі органи місцевого самоврядування, сільський, селищний, міський голови.

У конституційному праві термін "вибори” означає передбачену конституцією або законами таку особливу процедуру формування державного органу чи представницького органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи, що здійснюється шляхом таємного голосування виборцями, якщо на кожен мандат претендують у встановленому порядку два і більше кандидати.

Вибори виконують важливі суспільні функції. По-перше, вибори є засобом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади; по-друге, через вибори забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади; по-третє, періодичні вибори дають змогу здійснити якісний вибір складу представницьких органів; по-четверте, вибори розглядаються як найважливіший засіб формування і вираження громадської думки.

Порядок формування державних органів та посадових осіб називається виборчою системою. Конституційно-правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері виборів, в об'єктивному розумінні становлять виборче право.

Суб'єктивне виборче право – це гарантована громадянинові державою можливість брати участь у виборах. Основними джерелами виборчого права є Конституція України, окремі закони про вибори.

Вибори і виборчі системи поділяються на види залежно від часу, об'єктів виборів, територіальних ознак. За об'єктом, що передбачає органи або посади, вибори можна класифікувати так: 1) вибори парламенту – Верховної Ради України; 2) вибори на посаду Президента України; 3) вибори представницького органу територіальної автономії – Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 4) вибори представницьких органів самоврядування сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; 5) вибори на посаду сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на чергові, позачергові або дострокові, повторні, вибори замість депутатів, сільських, селищних, міських голів, які вибули.

За порядком визначення результатів виборів розрізняють мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи.

Мажоритарна система, в основі якої лежить принцип більшості, передбачає, що депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а всі інші кандидати вважаються не обраними.

Пропорційна система передбачає розподіл депутатських мандатів у парламенті або у представницьких органах самоврядування між партіями пропорціонально кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди є багатомандатними.

Змішана система поєднує правила мажоритарної та пропорційної систем. Як правило, змішані системи застосовуються в тих країнах, де здійснюються пошук і становлення виборчих систем, формування партій або є необхідність досягти компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил. Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом.

Конституція України не закріплює вид виборчої системи в парламент та представницькі органи місцевого самоврядування. Вона визначається окремими виборчими законами. Вибір виборчої системи є проблемою політичної доцільності, яка вирішується Верховною Радою з урахуванням політичних і соціальних чинників.

Суб'єктивне виборче право ґрунтується на принципах, додержання яких дозволяє вважати вибори легітимними, проявом дійсно народного волевиявлення.

Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними.

Право громадян України бути обраними, тобто пасивне виборче право, має особливості залежно від виду виборів. Так, народним депутатом може бути обраний лише громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом 5 років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, коли кожен виборець має лише один голос.

Пряме виборче право означає, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців забороняється. Це гарантується положенням про те, що кожен виборець голосує особисто. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого.