§ 2. Конституційно-правові основи громадянства України

Правовою підставою наділення конституційними правами, свободами і обов'язками людини і громадянина є наявність у особи громадянства. Володіння громадянством означає передумову поширення на громадянина повною мірою всіх прав і свобод, які визначаються законом і гарантуються державою.

В Україні існує єдине громадянство. Це забезпечує однаковий правовий зв'язок кожного громадянина з державою. Подвійне громадянство (біпатризм) у однієї особи спричиняє на практиці негативні юридичні і політичні колізії.

Інститут громадянства України з моменту її незалежності зазнав певної еволюції. Починаючи з 1991 р. у Закон "Про громадянство України” неодноразово вносилися зміни і доповнення, що здебільшого торкалися положень щодо розширення кола осіб, на які розповсюджується процедура належності до україн-

ського громадянства. Закон "Про громадянство України” від 18.01.2001 р. (нова редакція) визначає громадянство України як "правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках”. Це означає, що правовий зв'язок між громадянином України та Українською державою є стійким, він виникає з моменту набуття особою українського громадянства і продовжується до настання юридичного факту його припинення. Правовий зв'язок між громадянином України та його державою не припиняється без належних юридичних підстав навіть у разі виїзду за межі країни.

Право на громадянство – невід'ємне право людини. Згідно зі ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Таким чином, Конституція гарантує громадянам України збереження громадянства незалежно від будь-яких життєвих обставин та захист їх інтересів з боку державних органів не тільки на території держави, а й за її межами. Важливим конституційним положенням про громадянство є норма, що громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Закон "Про громадянство України” закріплює єдиний порядок набуття громадянства. Головне при цьому – надати інституту громадянства стабілізуючого характеру, що проявляється у відмові як від спрощених, так і від ускладнених юридичних процедур. Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок встановлення батьківства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Цей перелік підстав для набуття громадянства є вичерпним. Головною постійно діючою підставою поповнення числа громадян є набуття громадянства за народженням (філіація).

У вирішенні питань, пов'язаних з громадянством України, беруть участь: Президент України; Комісія при Президентові України з питань громадянства; спеціально уповноважений центральний орган з питань громадянства і підпорядковані йому органи; Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України. Найбільш вагомі повноваження у цій сфері належать Президенту України, оскільки він остаточно приймає рішення про надання громадянства України, його припинення, про надання притулку в Україні іноземним громадянам і особам без громадянства.