§ 2. Конституція України – Основний Закон держави

В юридичній літературі загальне поняття конституції визначається як нормативний акт, який має вищу юридичну силу і регулює відносини між людиною і громадянином, з одного боку, та державою – з іншого, а також основи організації самої держави. У формальному розумінні конституція – це закон законів. Конституція за значенням у правовій системі – нормативний акт виключної властивості, фундамент поточного законодавства, безпосереднє юридичне джерело національного права. Вона є гарантом демократії, свободи і справедливості в суспільстві та державі.

Конституція в Україні – це установчий документ, який юридично закріплює незалежність, самостійність державної влади, суверенітет України. Конституція як Основний Закон вирішує найсуттєвіші правові та суспільні проблеми про: принципи конституційного ладу і форму правління; основи статусу людини і громадянина; форму державного устрою; систему органів державної влади; систему місцевого самоврядування; механізм реалізації державно-владних повноважень; політико-правові умови побудови громадянського суспільства.

Конституція України – єдиний нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, встановлює головні принципи устрою суспільства та держави, закріплює основи правового статусу людини і громадянина, систему і структуру державної влади і місцевого самоврядування та механізм їх здійснення, а також територіальний устрій держави.

Конституція має низку юридичних властивостей, які відрізняють її від інших правових актів.

1. Конституція наділена вищою юридичною силою, верховенством у правовій системі держави, що означає її пріоритетне становище в системі законодавства країни. Всі акти, які видаються в державі, повинні відповідати конституції і не суперечити їй.

2. Конституція має властивості установчого характеру. Це означає, що в її функції входить заснування основних інститутів держави та суспільства. Своїми нормами вона закріплює систему органів державної влади, місцевого самоврядування, основні права і свободи людини і громадянина.

3. Конституція – юридична база поточного законодавства. Головні положення конституції конкретизуються, деталізуються і розвиваються у чинному законодавстві.

4. Для Конституції характерним є прийняття і внесення змін. Конституція 1996 р. запровадила ускладнений порядок змін норм.

5. Важливою властивістю конституції є її стабільність. Це передбачає значну тривалість дій норм конституції без внесення в неї суттєвих змін, коли для цього немає об'єктивних політичних та соціально-економічних чинників.

6. Конституція має якість програмного документа. Вона закріплює не тільки досягнуте в суспільстві, але й відображає цілі, завдання і перспективи розвитку основних інститутів держави та права.

Дуже важливою для ефективності конституції, підвищення її авторитету є властивість конституції як безпосередньо діючого права, що означає пряму дію її норм. Уперше в історії конституційного законодавства гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина навіть без наявності інших нормативних актів.

Конституція як особливий нормативний акт має свою внутрішню структуру, а також форму організації вміщеного в ній матеріалу. Форма конституції показує, з яких елементів вона складається. Чіткість внутрішньої структури Конституції має велике значення для послідовного сприйняття за важливістю матеріалу, а також для правильного застосування на практиці її положень. Чинна Конституція України містить преамбулу, 15 розділів і 161 статтю.