§ 8. Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність

Правомірна поведінка – це діяння (дії або бездіяльність) суб'єктів, що відповідають приписам правових норм. Правомірна поведінка за формами реалізації норм права виявляється:

– у формі виконання – передбачає виконання обов'язків, здійснення активних дій (наприклад, служба в армії, сплата податків);

– у формі використання – передбачає використання наданих суб'єктам можливостей певної поведінки (наприклад, володіти, користуватися і розпоряджатися майном);

– у формі дотримання – пасивна поведінка суб'єктів, які утримуються від порушення заборон, встановлених правовими нормами (наприклад, не полювати в заповідниках).

Залежно від мотивів поведінка може ґрунтуватися: на переконаності суб'єкта в необхідності і соціальній цінності права (правова активність); на конформістському підпорядкуванні правовим вимогам (конформістська); на побоюванні застосування заходів державного примусу (маргінальна).

Правопорушення – це суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння, яке тягне за собою юридичну відповідальність. Його ознаками є: протиправність – порушення норм права; суспільна небезпека – спричинення шкоди інтересам особи, держави, суспільства; винність – психічне ставлення суб'єкта до скоєного правопорушення (вина); караність – встановлення міри юридичної відповідальності.

До складу правопорушення належать такі елементи:

1) суб'єкт – деліктоздатна, осудна особа, яка вчинила правопорушення;

2) об'єкт – суспільні відносини, які перебувають під захистом права;

3) об'єктивна сторона – саме протиправне діяння, його суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали;

4) суб'єктивна сторона – психічне ставлення особи до вчиненого правопорушення (вина у формі умислу чи необережності).

Правопорушення залежно від суспільної небезпеки поділяють на злочини і проступки. Перелік злочинних діянь міститься в кримінальному законі, є виключним і не підлягає поширювальному тлумаченню. Проступки здійснюються в різних сферах суспільного життя, мають різні об'єкти посягань і різні правові наслідки. Вони класифікуються на цивільні, адміністративні, дисциплінарні, конституційні.

Юридична відповідальність – це правовідносини, що виникають між державою в особі її спеціальних органів та правопорушником, на якого покладається обов'язок нести певні втрати за порушення вимог правових норм.

Ознаки юридичної відповідальності:

– пов'язана з державним примусом, реалізується уповноваженими органами держави (судовими, виконавчими та ін.);

– настає за вчинення правопорушення;

– виявляється в обов'язку правопорушника нести втрати особистого, майнового і організаційного характеру;

– здійснюється в процесуальній формі.

Види юридичної відповідальності за галузями права такі: конституційна, кримінально-правова, цивільно-правова, адміністративна, дисциплінарна, матеріальна.

Основні принципи юридичної відповідальності: законність, обґрунтованість, справедливість, доцільність, неминучість.

Юридична відповідальність виконує такі функції:

– штрафну (каральну), тобто вона є карою для правопорушника і засобом попередження нових правопорушень з боку як самого правопорушника, так і інших суб'єктів права (приватна і загальна превенція);

– виховну – сприяє формуванню поважного ставлення до права;

– правопоновлюючу – забезпечує поновлення порушених прав суб'єктів (відшкодування матеріальних збитків, повернення викраденого майна, поновлення доброго ім'я тощо).