§ 4. Система права

Система права – це сукупність норм права, яка характеризується єдністю, внутрішньою узгодженістю і поділом (диференціацією) її на інститути і галузі права. В основі такого поділу – предмет і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання – це якісно однорідні суспільні відносини, що регулюються правом. Наприклад, предметом регулювання цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини, трудового права – трудові відносини, сімейного права – шлюбно-сімейні відносини тощо. Вирішення питання про предмет правового регулювання пов'язано зі співвідношенням держави і громадянського суспільства. У правовій державі особа в деяких сферах життя (відносини власності, сім'я, духовне життя тощо) будує свої відносини незалежно від держави, а остання обмежує свої функції правовим захистом і стимулюванням розвитку вказаних сфер життєдіяльності людини.

Метод правового регулювання – сукупність юридичних заходів і способів впливу права на суспільні відносини. В системі права використовуються два основні методи: імперативний і диспозитивний. Імперативний (владний) метод передбачає: правове становище суб'єктів, побудоване на їх субординації, тобто підпорядкованості; точні, конкретні приписи (накази) підвладному суб'єктові; штрафні, каральні санкції. Імперативний метод характерний, наприклад, для адміністративного, кримінального, фінансового права. Диспозитивний метод відрізняється рівноправністю сторін; можливістю суб'єктів правових відносин самостійно обирати той чи інший варіант поведінки на основі договору; майновими, поновлювальними санкціями. Він поширений у цивільному, сімейному, трудовому праві.

Найбільшим підрозділом у системі права є галузь права – сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини притаманним їй методом. Основними галузями права України є: конституційне право, адміністративне право, цивільне право, підприємницьке право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, фінансове право, екологічне право, цивільне процесуальне право, кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право. Сукупність норм права, які регулюють певний вид (сторону) однорідних суспільних відносин, зветься інститутом права. Інститути права можуть бути: галузеві (інститут дарування) та міжгалузеві (інститут договору); регулятивні (інститут купівлі-продажу) та охоронні (інститут деліктної відповідальності); матеріальні (інститут спадкування) та процесуальні (інститут притягнення до юридичної відповідальності). Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права (наприклад, винахідницьке право – підгалузь цивільного права; податкове право – підгалузь фінансового права та ін.).

Систему права можна поділяти на публічне і приватне право. Такий поділ уперше був запропонований ще в Стародавньому Римі. Відомий римський юрист Ульпіан публічним правом вважав усе те, що стосується інтересів держави, а приватним – те, що служить на користь (інтересам) окремої особи. В публічному праві (конституційне право, адміністративне, кримінальне, фінансове, міжнародне публічне право та ін.) відображуються інтереси держави, регулюються відносини між державною владою і громадянами; учасники цих відносин юридично нерівноправні; регулювання здійснюється централізовано, а ініціатива захисту прав належить державі. У приватному праві (цивільне, сімейне, трудове, торгове, міжнародне приватне право) відображуються інтереси окремих осіб, регулюються відносини громадян та їх приватних об'єднань між собою; учасники таких відносин юридично рівноправні; регулювання здійснюється децентралізовано, ініціатива захисту прав належить заінтересованій приватній особі.

Поняття "система права” слід відрізняти від понять "правова система” і "система законодавства”. Якщо система права – це внутрішня побудова права і її складовими елементами є інститути, підгалузі та галузі права, то правова система ширша за обсягом і крім системи права містить також юридичну практику, правову політику, правову культуру; правові поняття і принципи; правові установи (правотворчі і правозастосовчі), тобто всю сукупність правових явищ, які існують у суспільстві. Система законодавства – це зовнішня форма права, сукупність нормативних правових актів (джерел права).