§ 7. Громадянське суспільство і правова держава

Процес формування громадянського суспільства починається приблизно з ХVІІ–ХVІІІ ст. Людство прагне створити суспільство, яке домінує над державою; складається з вільних і рівноправних індивідів та їх об'єднань; у якому визнається суверенітет народу, народ делегує владні повноваження державним органам і контролює їх виконання, а природні права людини цінуються вище за право позитивне (за закони держави).

Термін "громадянське суспільство” вживається у двох основних значеннях:

– як частина суспільства, безпосередньо не охоплена державою та її структурами, автономна, незалежна від неї сфера;

– як форма існування ринково-демократичного суспільства.

Громадянське суспільство – це суспільство з достатньо розвиненими соціально-економічними, культурними, сімейними, етнічними, релігійними, моральними відносинами між його членами, яке є незалежним від держави, але взаємодіє з нею.

Громадянське суспільство складається з асоціацій, добровільних об'єднань людей; існує поза межами політичних структур, але охоплює їх, бо вони створені громадянами як первинними суб'єктами політичного життя. Громадянському суспільству притаманні відносини конкуренції та солідарності між юридично рівноправними і вільними партнерами. Воно передбачає юридично оформлений плюралізм у різних сферах: в економічній (рівність усіх форм власності, свобода підприємництва і приватної ініціативи); у політичній (багатопартійність, незалежні від держави громадські організації і форми місцевого самоврядування, свобода слова і друку); в ідеологічній (ідеологічна різноманітність, свобода інформації). Головним суб'єктом громадянського суспільства є людина, тому вся його діяльність зорієнтована на особу, забезпечення їй можливостей для реалізації прав і свобод, для задоволення потреб і законних інтересів, розкриття індивідуальних здібностей. Природні права людини завжди мають пріоритет у її взаємовідносинах із суспільством і державою.

Громадянське суспільство потребує демократичної правової держави, легітимна влада якої не втручається в законне приватне та асоціативне життя індивідів. Правова держава і громадянське суспільство мають одну мету: їх соціальні інститути покликані служити людині, захищати її права і свободи. Правова держава є публічно-владною формою організації громадянського суспільства; вона здійснює управління справами громадянського суспільства від його імені і в його інтересах, використовуючи такі інститути демократії, як парламентаризм, вільні вибори, федералізм, незалежне правосуддя тощо. Створюючи сприятливі умови для існування і розвитку громадянського суспільства, держава водночас не повинна втручатися у приватноправові відносини, в особисте життя людини і громадянина. Основна тенденція впливу громадянського суспільства на владні структури – обмеження і подолання політичного відчуження. Носії влади – це наймані працівники громадянського суспільства; воно припускає втручання політичної влади тільки в межах необхідності компетентного вирішення проблем вільного розвитку та життєствердження людини і суспільства. Держава бере на себе зобов'язання захищати життя, здоров'я, безпеку громадян; здійснювати ефективні соціальні програми, забезпечувати національну злагоду, матеріальне і духовне зближення з іншими народами (відкритість суспільства). Межі державно-правового регулювання суспільних відносин визначаються Конституцією і обмежуються правами людини, загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права.