1.1. Цінні папери як об’єкт-інструмент посвідчення майнових прав

 

Н. Й. Нерсесов із цього приводу зазначав: «Сам термін «цінні папери» (werthpapiere , les valeurs або les effets ) дотепер не має точного визначення ні в розмовній мові, ні в законодавстві» . Цивілістичній доктрині відомі й інші термінологічні позначення розглядуваної категорії. У правовій системі США категорію «цінні папери» у звичному для вітчизняної цивілістики значенні до середи- ни ХIХ століття позначав термін «securiti for money», що охоплював боргові (а згодом й інші) документи, а в сучасному цивільному обо- роті США — «securiti» .

 

Його застосування має на меті позначати підвищений ступінь їх безпеки для інвесторів (з погляду гарантова- ності повернення капіталовкладень) порівняно з іншими різновида- ми боргових і інвестиційних інструментів, що використовуються в кредитно-фінансовій сфері і цивільному обороті США. Словосполучення «цінні папери» в його сучасному термінологіч- ному значенні вперше було введено в правову лексику статтею 271 Німецького торгового уложення 1862 р. і реципійовано законодавством і доктриною дореволюційної Росії, а пізніше — СРСР і Украї- ни як одної із союзних республік. Саме це визначило довгострокову перспективу його термінологічного використання і збереження в правовій системі сучасної незалежної України.

 

Позначення розгля- дуваних матеріальних об’єктів цивільних прав як цінних паперів є усталеним у вітчизняному цивільному законодавстві, правоза- стосовній діяльності та цивілістичних дослідженнях. У чому ж полягає значення термінів, що становлять словосполучення «цінні папери»? В одному із дореволюційних російських словників термін «папір» визначався в такий спосіб: «Папір — (в юридично-ад- міністративному розумінні) означає будь-який письмовий діло- вий документ, що підлягає веденню або розбору тієї чи іншої адміністративної або судової установи» . Значення прикметника «цінний» за всіх часів полягало і полягає в позначенні предмета, що має певну цінність.

 

Таким чином, словосполучення «цінні па- пери» вже в момент його інституціоналізації у правовому вжитку минулого мало (і має) інструментальне значення. Адже цінні па- пери постають як документи, що посвідчують матеріальні блага певної майнової цінності. Слід звернути увагу на термінологічне співвідношення і взаємозамінність термінів «папір» і «документ» при їх використанні для окреслення змістовно-термінологічно- го розуміння кожного з них. Якщо в словнику Ф. Брокгауза та І. Єфрона значення терміна «папір» визначалося через поняття «документ», то у визначенні С. І. Ожегова вони, навпаки, міня- ються місцями. У його інтерпретації «документ — діловий папір, що підтверджує який-небудь факт або право на що-небудь» . Таке тлумачення змісту розглядуваного терміна цілком узгоджується з тим, що цінний папір і на легальному, і здебільшого на доктриналь- ному рівнях визначається як «документ». Цей термін має латинське походження і відповідно до одного із джерел означає «повчальний приклад», «спосіб доказу» , відповідно до інших — «свідоцтво» . Документи широко використовуються в економічній, політичній, соціальній та інших сферах діяльності людей. Однак найбільш широкого застосування вони набули у праві, де їх термінологічно визначають як юридичні документи.

 

 

 

 

 

 

У приватноправовій сфері їх значення полягає в закріпленні і наступному посвідченні правової інформації стосовно обсягу і змісту певних категорій майнових прав з метою подальшої легітимації їх набувачів — управоможених у відповідних правовідносинах осіб. З цього погляду документарні цінні папери завжди розглядалися як документи, що посвідчують відповідне майнове право їх власника. Їх розгляд саме як докумен- тів (паперів) обумовив їх усталене термінологічне позначення як цінних паперів, яке, однак, сформувалось поступово. У правовому вжитку в дореволюційній Росії були відомі де- кілька термінологічних словосполучень, якими пропонувалось позначати окремі види цінних паперів (процентні, грошові, товарні, дохідні, кредитні папери). З точки зору сучасного стану розвитку цивілістики ці позначення можуть бути використані для характе- ристики особливостей окремих груп пайових, боргових, похідних і товаророзпорядчих цінних паперів, які згруповані відповідно до положень ст. 195 ЦК України. Зокрема, сучасні боргові цінні папери можуть бути охарактеризовані водночас як грошові (зміст цінних паперів цієї групи становить грошове зобов’язання), кре- дитні (гроші при їх придбанні були передані емітенту на умовах обов’язковості і строковості їх повернення).

 

Крім цього, здебіль- шого вони є процентними або дохідними, адже умовами їх випус- ку передбачається виплата доходу, як правило, у грошовій формі (наприклад, відсотків у певному розмірі або іншого майна для товарних облігацій). Товаророзпорядчі цінні папери, з огляду на їх назву і правову природу, мають товарний характер. Вказані словосполучення використовувались у дореволюційній Росії і для позначення цінних паперів як загальноцивілістичної правової категорії, і для термінологічного виокремлення їх видів. Аналізовані терміни не витримали перевірки часом і, не маючи необхідного для правової термінології ступеня точності та уні- версальності, у наш час втратили термінологічне застосування. Саме тому жодний із них не утвердився як категорія, що позначає всю сукупність розглядуваних об’єктів цивільних прав. Кожне із зазначених термінологічних словосполучень охоплює певну групу цінних паперів і не може бути поширене на всю їх сукупність. Із цього приводу в юридичній літературі існують різні точки зору. Так, зокрема, Н. Й. Нерсесов, говорячи про здатність більшості цінних паперів давати дохід, як приклад документів, що не є дохідними, наводить коносамент, фактуру, варант, а також квитки, які дають право проїзду залізницею і на пароплавах, відвідувати театри, концерти і т. ін.

 

Чинне законодавство України не всі види зазначених документів відносить до цінних паперів. Не належать до цінних паперів квитки, що надають право відвідувати культурні, спортивні та інші масові заходи або посвідчують оплату вартості проїзду відповідними видами транспорту. Не відомою сучасно- му цивільному обороту України є і згадувана Н. Й. Нерсесовим фактура , а варант у національній правовій системі України має іншу сферу функціонального і термінологічного застосування. Положеннями актів чинного цивільного законодавства України він визначається як різновид фондових деривативів і підлягає віднесенню до групи похідних цінних паперів. Не повною мірою охоплює всю сукупність досліджуваних об’єктів цивільних прав і термін «грошові папери», бо зобов’язання сплати відповідної грошової суми у визначений термін не вичерпує всі потенційні правоможності, що можуть становити зміст майнових прав, посвідчених окремими видами цінних паперів. З цього погляду видається не зовсім вдалим з точки зору термінологічної виваже- ності визначення цінних паперів через категорію «грошові права», закріплене в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» .