Можливість виникнення і здійснення посвідчених ними майнових прав управоможеною особою для документарної форми їх випуску та обігу залежить від належного оформлення документа, його емісії та правомірного володіння ним, а для бездокументарної визначається належною фіксацією майно- вих прав управоможених суб’єктів у формі здійснених зберігачами облікових записів (саме вони, згідно з законодавством, і є бездоку- ментарними цінними паперами) і наступним їх функціонуванням у межах Національної депозитарної системи України. Інструмен- тально-посвідчувальна роль паперових документів або здійснених зберігачем облікових записів (для бездокументарної форми їх ви- пуску та обігу) полягає в тому, що у відриві від посвідчених ними майнових прав вони не можуть визнаватися цінними паперами в загальноприйнятому розумінні. Врахування цієї та інших ознак цінних паперів протягом тривалого часу обумовлювало їх розгляд лише як окремої і особливої категорії матеріальних об’єктів цивіль- них прав. Втім, більш ґрунтовний аналіз особливостей правової природи цінних паперів дає підстави твердити, що практично всі притаманні їм ознаки, запропоновані цивілістами протягом усього часу її дослідження, ілюструють ті чи інші аспекти їх сукупної інструментальної характеристики. Навіть усталене в цивілістиці значення цінних паперів як об’єктів цивільних прав характеризує їх саме в цій площині. Поширення на цінні папери (як цивілістич- ний інструмент, засіб фіксації і посвідчення наявності комплекса правових можливостей) правового режиму об’єктів цивільних прав (саме поширення, адже в кінцевому підсумку його встановлено для посвідчених ними майнових прав) забезпечує їх оборотоздатність (що не характерно для альтернативних цивілістичних інструментів їх можливої первісної правової формалізації, наприклад договорів).
  ;Таким чином, цінні папери, починаючи з моменту набуття ними значення матеріальних об’єктів цивільних прав, забезпечують посвідчення і пов’язані з ним особливі формально-діяльнісні аспекти здійснення майнових прав, інструментально втілених у формі і реквізитах документа або здійснених зберігачем облікових записах. Це, наприклад, такі юридично вагомі дії, як презентація докумен- та або звернення до зберігача з вимогою виконання відповідних юридично вагомих дій, відновлення або погашення цінного папера тощо. У ході здійснення посвідчених цінним папером майнових прав він виконує своє унікальне призначення об’єкта цивільних прав і водночас інструмента приватноправової регуляції. Адже застосування цінних паперів в кінцевому підсумку спрямоване на впорядкування відповідної сфери майнових відносин — вони постають як інструмент, що супроводжує виникнення і здійснення посвідчених ними майнових прав. Відмінність цінних паперів від інших майнових благ об’єктивно обумовлена тим, що всі вони відіграють у механізмі правового регулювання майнових відносин лише «пасивну» роль — як об’єкти цивільних прав і правовідно- син. Адже інструмент фіксації правоможностей стосовно речей, грошей і «власне» майнових прав (наприклад, договір) зазвичай є відокремленим від них і не набуває значення об’єкта цивільних прав. Не заперечуючи усталену в цивілістичній доктрині значу- щість цінних паперів як об’єктів цивільних прав і правовідносин, є підстави твердити, що вони завжди додатково відігравали в цьому механізмі активну (інструментально-регламентаційну) роль. Адже в цінних паперах майнове право і інструмент його фіксації та на- ступного посвідчення немов «зливаються» воєдино, визначаючи їх двоєдиний (дуалістичний ) характер як особливої категорії цивілістичних конструкцій. У окремих, фрагментарних ракурсах вказана їхня сутність була предметом розрізнених наукових досліджень, хоч комплексного узагальнення в межах цілісної інструментальної концепції цінних паперів вона досі не зазнавала.
Концептуальна спрямованість останньої полягає у висвітленні інструментально- регламентаційної специфіки цінних паперів, починаючи з аналізу обумовленого вказаним «злиттям» дуалізму їх правової природи і визначених нею їхніх відмінностей від інших матеріальних благ (об’єктів цивільних прав, для яких таке злиття правоможностей і інструмента їх фіксації та посвідчення не є характерним) і закін- чуючи вивченням пов’язаних з нею спеціалізованих нормативно сконструйованих механізмів встановлення, передачі, здійснення, відновлення і захисту посвідчених ними майнових прав. У зв’язку з цим центральний об’єкт аналізу – цінні папери — розглядаються як один із елементів загальної органічно поєднаної в межах єдиного механізму сукупності правових засобів (інструментів) приват- ноправової регуляції відповідного сегмента майнових відносин, а їх правова природа як специфічної цивілістичної конструкції пода- на в новому світлі. Цей ракурс їх вивчення обумовлює необхідність застосування в ході подальшого дослідження термінології, що є загальновживаною в загальній (інструментальній) теорії права, але відносно рідко зустрічається в наукових працях цивілістичного спрямування. Правовідносини, що виникають стосовно цінних паперів, порівняно з соціально-правовими зв’язками з приводу інших ма- теріальних об’єктів цивільних прав — речей, грошей або майнових прав, підставою виникнення і підґрунтям наступного здійснення яких є договір чи інший правочин, — мають суттєву сутнісно- змістовну специфіку. Враховуючи її, пропонується виокремити їх у майновій сфері, термінологічно позначивши як емісійно-посвідчувальні правовідносини (відносини в необхідному контексті). Доцільність подальшого застосування (а можливо, і введення в понятійний апарат цивілістики) запропонованого словосполучен- ня базується на своєрідності цих правовідносин, обумовленою, передусім, їх змістовною специфікою. Остання характеризується особливою структурною визначеністю їх змісту, що полягає в 10 наявності двох взаємовизначених і інструментально пов’язаних категорій суб’єктивних цивільних прав, нерозривно поєднаних в межах єдиної конструкції — «цінний папір».

Ці міркування дають можливість під новим кутом зору висвітлити усталену в цивілістиці трактовку дуалізму правової природи цінних паперів, який зазвичай розглядається як поєднання в межах змісту досліджува- них правовідносин (речових) прав «на папір» і (зобов’язальних) «з папера». Для документарної форми їх випуску та обігу (яка була єдиною в період започаткування і обґрунтування такого підходу) характерна комбінована, дуалістична речово-зобов’язальна (втілена в переважній більшості конструкцій окремих видів цінних паперів) їх змістовна визначеність. Прискіпливий аналіз такого юридичного нонсенсу (зазвичай суб’єктивні цивільні права мають «унітарний», а не подвійний, дуалістичний характер, оскільки інструмент їх фіксації, наприклад договір, ніколи не набуває значення об’єкта цивільних прав) дає підстави зауважити певну підпорядкованість і особливе співвідношення вказаних категорій цивільних прав. Інструментально-регламентаційна природа цінного папера стає ще більш наочною, якщо умоглядно поділити ці різновиди прав на дві окремі групи, враховуючи правові інтереси управоможеної особи, характер правоможностей, що визначають їх зміст, а також проаналізувавши їх роль у загальній структурі правових зв’язків і залежностей, опосередкованих емісійно-посвідчувальними пра- вовідносинами. В одну з них можуть бути вирізнені посвідчені цінними паперами основні майнові права, тобто ті комплекси правових можливостей, набуття яких, власне, і становить пра- вовий інтерес управоможеної особи (як правило, зобов’язальні або зобов’язально-речові). Другу становлять допоміжні (право власності на цінні папери або комплекс організаційно-депози- тарних прав).

 Ця категорія прав має допоміжне, інструментальне щодо перших призначення, оскільки їх набуття втрачає будь-який сенс при неможливості реалізації посвідчених цінними паперами (основних) майнових прав (наприклад, право власності на акцію акціонерного товариства-банкрута). Зазначене дає змогу аналізу- вати цінні папери і в усталеному ракурсі — як окремий різновид матеріальних об’єктів цивільних прав і, виходячи з того, що таким об’єктом «у чистому вигляді» є посвідчені ними майнові права, ще і як окремий цивілістичний об’єкт-інструмент, застосування 11 якого забезпечує всі без винятку можливі аспекти їх виникнення та здійснення.