Положення прийнятого 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України визначили нові засади правового регулювання особистих немайнових і майнових відносин, які становлять предмет цивіль- ного права. Це зумовило необхідність пошуку й обґрунтування новітніх, сучасних підходів до розв’язання основних теоретичних і практичних проблем, що виникають у сфері нормативного впоряд- кування приватноправових відносин. З огляду на це актуальною є проблематика комплексного розгляду цінних паперів під новим кутом зору — з урахуванням не тільки їх усталеного в цивілістиці значення як об’єктів цивільних прав, але і особливої значущості у механізмі правового регулювання майнових відносин, що виника- ють у ході виникнення і здійснення посвідчених ними майнових прав. З цього приводу В. О. Лапач висловив слушні зауваження щодо впливу особливостей майнових і немайнових благ як об’єктів цивільних прав «…на весь механізм правового регулювання, в яко- му задіяні ті чи інші конкретні блага». Особливу увагу він акцентує на важливості з’ясування «положення об’єкта (цивільних прав — В. Я.) у механізмі правового регулювання» .

Ці міркування слід визнати особливо доречними з урахуванням поставленої в цьому дослідженні загальної мети — визначити специфіку не тільки положення (за термінологією В. О. Лапача), але й регламентацій- но-інструментального призначення цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин. Доцільність такого ракурсу їх аналізу обґрунтовується наступним. Нерсесов Н. О. О бумагах на предъявителя с точки зрения гражданского права // Избр. труды по предст. и ценным бумагам в гражд. праве. – М.: Статут, 2000. – С. 281. Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356. Лапач В. А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – С. 109. Здавна не тільки на законодавчому, але і на доктринальному рів- нях цінні папери традиційно визнавались лише різновидом об’єктів цивільних прав (матеріальних благ) і правовідносин. До них, виходячи з положень ст. 177 ЦК України, зазвичай відносять речі (у тому числі гроші й цінні папери), інше майно й майнові права. Більшість матеріальних благ задовольняють відповідні потреби й інтереси учасників цивільних відносин за рахунок притаманних їм властивостей, будучи відокремленими від приватноправових інструментів регуляції (договорів та односторонніх правочинів), що є підставою виникнення правовідносин з їх приводу. На від- міну від інших різновидів матеріальних благ, у значенні докумен- та — правової форми вираження (первісної фіксації і наступного посвідчення) майнових прав, цінні папери є інструментом право- регуляції, на який поширюється правовий режим об’єкта цивіль- них прав і правовідносин. Їх «цінність» обумовлена перш за все наданою управоможеним суб’єктам можливістю здійснення або оперативної передачі іншим особам посвідчених ними майнових прав.

Протягом усього часу перебування в цивільному обороті до- кументарні (класичні) цінні папери були і є інструментом фіксації і джерелом отримання заінтересованими особами всіх заданих емітентом в односторонньому порядку правових характеристик посвідчених ними майнових прав. Крім цього, починаючи з емісії і до моменту погашення, окремі види документарних цінних па- перів виконують функцію форми фіксації, а відтак носія правової інформації стосовно всіх правочинів, які опосередковували участь посвідчених ними майнових прав в цивільному обороті. В такому ракурсі іменні та ордерні цінні папери є правовою формою вира- ження індосамента — передавального напису, що здійснюється на їх звороті. Здійснення індосамента за своєю правовою природою є одностороннім правочином, укладення якого опосередковує участь посвідчених вказаними цінними паперами майнових прав у цивільному обороті. Індосамент може здійснюватись кожним наступним правоволодільцем, який передає посвідчені цінними паперами майнові права, супроводжуючи всі без винятку випад- ки їх передачі іншим особам. Враховуючи, що передавальний напис здійснюється на звороті документарного цінного папера, його сертифікат постає як форма індосамента.

Індосамент забезпечує не тільки передачу права власності на іменні та ордерні цінні папери. Цінний папір із передавальним написом на звороті є об’єктом-інструментом посвідчення наданого індосанту упра- воможеною особою доручення здійснити на її користь змістовно втілені у документі майнові права (передоручувальний індосамент) або надати їх заставодержателю як предмет застави (заставний індосамент). Ці приклади інструментальної значущості цінних паперів як форми вираження майнових прав свідчать на користь їх виокремлення з-поміж інших різновидів матеріальних благ (і суто об’єктів цивільних прав), правовий режим яких не перед- бачає їх тісного правового зв’язку з відповідними приватнопра- вовими інструментами фіксації і посвідчення правоможностей майнового характеру (наприклад, договорами). На відміну від інших матеріальних благ, цінні папери задовольняють споживчі та інші (наприклад, підприємницькі) потреби управоможених осіб не за рахунок їх якостей як фізичних субстанцій, а завдяки їх інструментальним, юридичним властивостям. Адже при неможливості здійснення посвідчених ними майнових прав вони втрачають правове значення форми їх вираження, а відтак не можуть визнаватись ні об’єктами цивільних прав і правовідносин, ні інструментами регуляції відповідного сегмента майнових відносин. Роль цінних паперів у задоволенні цих потреб є інстру- ментально-опосередкованою.