 Пункт 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (Кзпп) передбачає можливість звільнення за прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Прямого визначення прогулу в законодавстві немає, але у пункті 24 постанови ВСУ № 9 від 6 листопада 1992 року підкреслюється, що прогул - це відсутність працівника на роботі як протягом усього дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня)без поважних причин.
Якщо мова йде про прогул, то мається на увазі відсутність працівника на робочому місці, а на роботі. Якщо ж працівник перебуває на території підприємства, але відсутній на робочому місці, то це не прогул, а порушення правил трудової дисципліни.
Законодавство не встановлює якого-або загального переліку поважних причин відсутності на роботі, тому це питання вирішується безпосередньо власником або уповноваженим ним органом у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних ситуацій. Зрозуміло, це повинні бути істотні обставини, які перешкоджають явки на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Безперечно, стихійне лихо, хвороба працівника або догляд за хворим членом сім'ї, нерегулярне робота транспорту (аварії, запізнення і т.д.), виконання громадянського обов'язку і пр. - поважні причини. І кожна з них повинна бути підтверджена відповідними документами (довідками) або показаннями свідків.
Не вважається прогулом відмова від роботи, на яку працівник був переведений власником або уповноваженим ним органом з порушенням трудового законодавства.
Дуже цікавою є ситуація самостійного використання працівником відпустки. Зверніть увагу: якщо відпустка був узгоджений з графіком відпусток, співробітник вчасно написав заяву, але власник не видав наказ про відпустку, то за таких обставин, на мій погляд, співробітника не можна звільняти за прогул. Звичайно, такий самодіяльності слід уникати, краще докласти максимум зусиль, щоб залагодити всі формальності. Також не є прогулом самовільний вихід у відпустку у зв'язку з навчанням, якщо працівник подав заяву, додав до нього виклик з навчального закладу, а керівництво незаконно відмовило в отриманні відпустки. Однак самовільне використання днів відгулу завжди є прогулом.
Часто виникає питання "чи Існує перелік осіб, яких не можна звільнити?". Такий перелік є, хоча він прямо і не прописаний. Звільнення за прогул є видом звільнення з ініціативи власника (уповноваженого ним органу), а статті 184 і 1861 Кзпп передбачають, що власник (уповноважений ним орган) не може звільнити з власної ініціативи:
- вагітних жінок;
- жінок, що мають дітей у віці до 3-х років;
- жінок, що мають дітей у віці до 6 років, за умови, що згідно з медичним висновком такого дитині необхідний домашній догляд;
- матерів-одинаків, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда;-
- батьків, які займаються вихованням дітей без матері (також у разі перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників).
Крім того, для звільнення за прогул потрібна попередня згода профспілкового органу (стаття 43 Кзпп), а для виборних працівників ще й рішення органу, їх обрав (стаття 1471 Кзпп). У разі звільнення з-за прогулу неповнолітніх осіб потрібна згода служби у справах неповнолітніх.
Враховуючи вищевикладене, керівництву підприємства необхідно пам'ятати: звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням. Таким чином, при цьому слід суворо дотримуватися правила, встановлені для таких заходів впливу (статті 1471, 148, 149 Кзпп). Головне - дотримуватися строки накладення стягнень.
Не допускається звільнення після закінчення одного місяця з дня виявлення прогулу і пізніше шести місяців з дня його вчинення. Якщо за прогул на працівника вже було накладено стягнення, то його звільнення за прогул не допускається. Для звільнення за прогул потрібна попередня згода профспілкового органу (стаття 43 Кзпп), а для виборних працівників, як вже було зазначено, ще й рішення органу, їх обрав (стаття 1471 Кзпп).
Якщо співробітник самовільно залишив роботу, то в разі звільнення останній день роботи і буде днем звільнення. При цьому наказ про звільнення може бути виданий значно пізніше. Для того щоб правильно документально оформити звільнення відсутність працівника на роботі повинна бути підтверджена відповідними документами, а саме:
- службовою запискою безпосереднього керівника співробітника і одним (кількома) актами з підписами декількох осіб про відсутність працівника на роботі у сукупності більш 3-х годин протягом робочого дня;
- табелем обліку робочого часу.
Крім того, власник повинен зажадати від порушника письмове пояснення причини порушення трудової дисципліни. Природно, співробітник може відмовитися давати будь-які пояснення. Доказом того, що власник звертався до співробітника за поясненням, є складений у довільній формі акт про відмову співробітника пояснити відсутність на роботі, підписаний кількома особами, або рекомендований лист з повідомленням (з описом вкладення), в якому власник звертається до працівника з вимогою дати пояснення відсутності на роботі.
От і все, що стосується звільнення за прогул. Сподіваюся, що ваші співробітники будуть сумлінно виконувати свої трудові обов'язки і вам не доведеться використовувати викладені рекомендації.
Наталія НОВІКОВА - юрисконсульт, м. Ірпінь
|
портал
