 Одним з найбільш частих правопорушень у цій сфері є незаконне використання таких об'єктів авторського права, як літературні і фотографічні твори. Розміщення таких творів в мережі Інтернет розглядається як використання об'єктів авторського права, на яке, як правило, необхідно дозвіл автора або правовласника.
Статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право звертатися до суду за захистом порушених авторських (суміжних прав. У разі реалізації свого права на судовий захист автор (правовласник) зіткнеться з необхідністю отримати докази правопорушення. Особливу важливість в даному випадку грає оперативність, адже знищення інформації на веб сторінці - справа кількох секунд, а при наявності доступу до Інтернету дана операція може бути проведена з будь-якої точки світу.
Норми процесуального права України (стаття 57 ГПК, стаття 32 ГПК) визначають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін або мають значення для вирішення справи. Проте збір доказів у такий "нематеріальній" сфері, як Інтернет, є дуже непростою справою. Так, докази повинні фіксувати факт, що певний об'єкт авторського права в певний момент часу перебував на веб сторінці. Дані факти можуть підтверджуватися свідченнями, складанням акта огляду та фіксації вмісту веб сторінки (роздруківками веб сторінки), фіксації за допомогою технічних засобів (відео-, фотозйомки). Однак при доведенні факту правопорушення за допомогою цих коштів необхідно звертати увагу на низку технічних і суб'єктивних моментів.
Так, далеко не завжди роздруківку веб сторінки суд визнає доказом правопорушення. Пояснення осіб, які склали акт огляду та фіксації вмісту веб сторінки, можуть бути оскаржені, наприклад, якщо такі особи не є фахівцями і не зможуть чітко прояснити ряд технічних питань, в тому числі, наприклад, яким чином було встановлено з'єднання з Інтернетом. Пояснення з боку інтернет-провайдера можуть бути вагомим аргументом при встановленні факту правопорушення. Але на практиці компанії-провайдери далеко не завжди прагнуть співпрацювати "проти своїх клієнтів".
Чинне законодавство надає такий спосіб забезпечення доказів, як забезпечення позову до подання позовної заяви до порядку частини 4 статті 151 ЦПК або превентивні заходи в порядку статті 431-432 ГПК. Однак при застосуванні засобів забезпечення доказів (в господарському процесі - превентивних заходів) суд може вимагати від заявника забезпечити свої вимоги заставою. Застава буде перебувати на депозиті суду протягом усього розгляду справи. Варто відзначити, що рішення суду про забезпечення доказів (превентивні заходи) виконується в порядку виконавчого провадження, а тому оперативність і ефективність такого способу збору доказів сильно залежить від державної виконавчої служби.
У питанні забезпечення доказів порушень авторського права в мережі Інтернет цікавим може здатися досвід юристів Російської Федерації. Відповідно до статті 102 Основ законодавства РФ про нотаріат, на прохання зацікавлених осіб нотаріус забезпечує докази, необхідні у разі порушення справи в суді або адміністративному органі, якщо є підстави вважати, що подання доказів згодом стане неможливим або складним. Стаття 103 Основ передбачає право нотаріуса в порядку забезпечення доказів проводити огляд письмових і речових доказів.
З урахуванням зазначених повноважень нотаріуса популярної практикою у наших сусідів є фіксація порушення авторського права в мережі Інтернет шляхом "нотаріального посвідчення" веб сторінки. Особа, зацікавлена у фіксації правопорушення, складає на ім'я нотаріуса запит, в якому просить засвідчити факт знаходження текстової, графічної інформації за певною адресою в мережі Інтернет.
Нотаріус знаходить сторінку, роздруковує її в тій формі, в якій вона постає перед відвідувачем сайту, переконайтеся в наявності матеріалу з зазначеними реквізитами. Звіривши адреса сторінки і реквізити тексту або об'єкта, нотаріус складає протокол нотаріальної дії - забезпечення письмового доказу шляхом доступу до сторінки мережі Інтернет і подальшого її огляду.
Враховуючи стрімкий розвиток інформаційних технологій, в майбутньому забезпечення правового захисту в Інтернеті стане ще актуальніше і потребують більш розвиненого законодавчого забезпечення, ніж є зараз на Україні.
СУЧИК Андрій - юрист юридичної фірми "Лавринович і Партнери", м. Київ
|
портал
