 Протягом останніх десятиліть в Україні продовжують розвиватися і широко застосовуватися послуги агентів у сфері господарських відносин. Ці правовідносини регулюються Господарським кодексом України (ГК). В даному випадку ГК визначає агентів як комерційних посередників.
У статті 295 ХК зазначено, що комерційним посередництвом (агентської діяльністю) вважається підприємницька діяльність, яка зводиться до надання комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він (комерційний посередник, агент) представляє. У цій статті міститься декілька термінів, а саме: комерційний посередник, агент, комерційний агент, по суті, означають одне і те ж. Тому для простоти пояснення комерційного агента, посередника, будемо називати у даній статті агентом.
Сторонами агентського договору можуть бути тільки дієздатні особи, як фізичні, так і юридичні. Якщо агентські послуги надаються юридичною особою, то в його статуті має бути передбачено право надання таких послуг у певній сфері. Якщо агентські послуги надаються фізичною особою, то фізична особа повинна бути зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Також необхідно відзначити, що сторони агентського договору повинні мати в окремо передбачених законодавством випадках необхідні ліцензії для здійснення ряду господарських операцій. Все це необхідно для того, щоб агентський договір не був визнаний недійсним.
Так, угода, зроблена юридичною особою, що не мають ліцензії на заняття відповідною діяльністю, може бути визнана судом недійсною за позовом цієї юридичної особи, його засновника (учасника) або державного органу, який здійснює нагляд та контроль за діяльністю юридичної особи. Недійсність угоди визнається судом, якщо доведено, що інша сторона угоди знала або заздалегідь повинна була знати про її незаконність. А оскільки відповідно до положень ГК підприємницької визнається діяльність, здійснювана на свій ризик і спрямована на отримання прибутку, а підприємець повинен звести до мінімуму підприємницький ризик, то він повинен мати подібні відомості про стороні за договором. Іншими словами, угода, зроблена без ліцензії або з перевищенням повноважень особи, зазначених у статуті, є заперечної і за рішенням суду може бути визнана недійсною.
Керуючись нормами ГК, не можна вважати агентом особа, що діє в чужих інтересах, але від свого імені. ХК вимагає, щоб агент в господарської діяльності діяв за рахунок особи, яку представляють, в його інтересах і від його імені. Тому у випадках, коли агенту необхідно діяти за рахунок особи, яку представляють, але від свого імені, необхідно керуватися нормами глави 69 "Комісія" Цивільного кодексу України.
Однак при укладанні договорів комісії на надання агентських послуг необхідно не забувати про об'єкт оподаткування. Послуги агента є об'єктом обкладення ПДВ. Укладення договору комісії на надання послуг не є доцільним. Для цих цілей більш прийнятні агентський договір або договір доручення, адже агент (повірений) завжди виступає від імені особи, інтереси якого він представляє (довірителя), і за його рахунок. Отже, документи, що регулюють надання послуг між довірителем і третьою особою, будуть заповнюватися безпосередньо на ім'я довірителя.
Також варто відзначити, що агент не має права укладати угоди від імені особи, яку представляють між цією особою та собою особисто.
Практикою доведено, що безперечним підставою виникнення агентських відносин є договір. Однак ХК вказує ще одна причина виникнення агентських відносин - схвалення господарюючим суб'єктом дій агента, інтереси якого останній представляє, після укладення агентом угоди на користь господарюючого суб'єкта, не маючи на те раніше даних повноважень. У такій ситуації дії агента можна розглядати як дії з перевищенням повноважень (стаття 296 ГК). Але на практиці в зазначеній ситуації важко провести межу між діями агента в рамках повноважень і діями агента з перевищенням повноважень, оскільки, як вказувалося раніше, агент завжди у сфері господарських відносин діє за рахунок особи, яку представляють, під його контролем, в його інтересах і від його імені, тобто спочатку формальною підставою виникнення відносин є схвалення подальших дій агента або агентський договір.
Агентський договір обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі. За загальним правилом одна сторона агентського договору (агент) зобов'язується надати послуги іншій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) по укладанню угод або сприяння в їх взяття (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Відповідно до статті 297 ГК, в агентській договорі має бути визначено сферу діяльності агента, характер і порядок виконання ним посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір оплати послуг агента, термін дії договору, відповідальність сторін за порушення умов договору. На розсуд сторін у агентський договір також можна визначити і інші умови, що не суперечать законодавству території дії договору.
Територія дії договору або територія, на якій агент здійснює свою діяльність, визначену агентським договором, повинна бути вказана в тексті цього договору. У разі якщо територія діяльності агента договором не визначена, вважається, що агент діє в межах території України (пункт 3 статті 297 ГК). У разі якщо міжнародним договором, ратифікованим Україною в установленому порядку, визначено інше, за загальним правилом застосовуються норми міжнародного договору.
Агент зобов'язаний повідомляти особа, інтереси якого він представляє, про кожному разі його посередництва в укладенні угод про кожну укладену угоду в інтересах цієї особи. Відповідно до статті 298 ХК угода, укладена від імені особи, яка представляє агент, без повноважень на укладення такої угоди або з перевищенням наданих йому повноважень, вважається схваленим цією особою за умови, що дії агента їм не були відхилені перед третьою особою. Наступне схвалення угоди особою, інтереси якого представляє агент, тягне визнання угоди дійсним з дня його укладення.
У відповідності зі статтею 299 ХК особа, інтереси якого представляє агент, має право залучати для комерційного представництва та інших агентів, попередньо повідомивши про це першого агента. Агент має право також представляти інтереси інших осіб за умови, що їх інтереси не суперечать один одному. Проте сторони в агентський договір можуть передбачити монопольні агентські відносини. У таких стосунках особа, інтереси якого представляє агент, зобов'язується на час дії агентського договору не залучати інших осіб - посередників для представлення його інтересів з предмету першого агентського договору, а агент зобов'язується представляти інтереси цієї конкретної особи протягом певного строку або до досягнення конкретного результату.
Агент зобов'язаний особисто виконувати дії, обумовлені агентським договором. Можливість залучення агентом інших осіб для виконання його функцій за агентським договором і їх перелік необхідно вказати в договорі. Це положення частково випливає з обов'язки агента не розголошувати конфіденційну інформацію, що стала відомою йому в результаті здійснення комерційного представництва особи за договором. Перелік конфіденційної інформації, умови роботи з нею і терміни її нерозголошення повинні бути вказані в агентський договір.
Відповідно до агентським договором агент отримує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах особи, яку представляють. Розмір винагороди, умови та порядок його виплати повинні бути вказані в агентський договір. Якщо це в агентській договорі не зазначено, то за загальним правилом агентська винагорода виплачується агенту після оплати третьою стороною за угодою, укладеною за посередництва агента (стаття 301 ГК).
Умови взаєморозрахунків сторін за агентською угодою також можна обумовити в додатковій угоді до агентського договору, про що має бути зазначено в тексті основного агентського договору.
Агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяна особі, інтереси якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором. Критерії визначення "невиконання або неналежного виконання", а також момент вступу агентського договору в силу повинні бути прописані в цьому договорі. На практиці, якщо ці критерії не визначені агентським договором або агентський договір на виконання певних обов'язків ще не укладено, сторони не можуть довести наявність шкоди, його розміри або навіть факт участі боку в конкретній операції або підготовки до її укладення.
Агентський договір припиняє свою дію, коли сторони виконали свої зобов'язання за цим договором або за підставами, прямо зазначених у агентський договір. Також агентський договір може бути припинений або визнаний таким, що втратив чинність за згодою сторін у випадках: відкликання повноважень агента особою, інтереси якого він представляє; відмови агента від подальшого здійснення комерційного представництва за договором, укладеним сторонами без зазначення строку його дії; виходу однієї сторони договору з правовідносин внаслідок припинення її існування або смерті і інших підстав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі відкликання повноважень агента особа, інтереси якого він представляє, зобов'язане повідомити про це агенту не менш ніж за один місяць, якщо більш тривалий термін не передбачений агентським договором.
Таким чином, сьогодні на Україні існує достатня правова база для легітимного існування і подальшого розвитку інституту агентських відносин (комерційного посередництва) у сфері господарських відносин. Висновок агентського договору (або договору про комерційне посередництво) згідно з нормами законодавства України є єдиним законним способом захисту інтересів сторін за договором, як агентів, так і осіб, інтереси яких вони представляють.
ДМИТРІЄВА Світлана - юрист, м. Київ
|
портал
