 Підсумковий документ Міжнародної конференції "ЮНЕСКО між двома етапами Всесвітнього саміту по інформаційному суспільству", що відбулася в 2005 році, передбачає низку рекомендацій, які стосуються питань широкого доступу до інформації, що є суспільним надбанням. Одна з рекомендацій, адресована ЮНЕСКО, спрямована на вирішення питання розумного обмеження виключних прав для цілей освіти, науки і культури в інформаційному суспільстві.
Відповідно до рекомендацій Міжнародної конференції, слід встановити обмеження таких прав у соціально значущих цілях - сприяння освіті, науці і культурного розвитку. Це співзвучно з рекомендаціями документів, прийнятих на Женевському етапі того ж Всесвітнього саміту, оскільки головним напрямком формування інформаційно-комунікаційних товариств є узгодження соціальної політики та зменшення відмінностей у доступі до інформації, які існують в різних країнах і регіонах.
Не хлібом єдиним...
Найбільш значущим соціальним інститутом освіти, науки і культури в сучасних умовах прийнято вважати бібліотеки. Встановлення справедливих обмежень виключних прав при використанні бібліотеками інформаційно-комунікаційних технологій і ресурсів мережі Інтернет є необхідним заходом для зниження інформаційної нерівності в суспільстві та забезпечення широкого доступу до інформації.
З рекомендацій Міжнародної конференції випливають два основних виводу. Перший - існуючих обмежень виключних прав, передбачених у національному і міжнародному законодавстві, недостатньо для забезпечення розумного балансу приватних і публічних інтересів. Другий - найбільш ефективним рішенням питання буде міжнародне співробітництво і уніфікація міжнародних норм.
Нині чинні міжнародні угоди про авторське право і суміжні права містять лише загальні конструкції обмежень - так званий триступеневий тест. Він формулюється за допомогою тлумачення пункту 2 статті 9 Стокгольмської редакції Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, затвердженої в 1967 році, виходячи з якого обмеження встановлюється у відповідності одному з трьох критеріїв: особливий випадок встановлення обмеження; обмеження не завдає збитку нормальному використанню об'єкта; обмеження необґрунтовано не ущемляє законних інтересів автора. За допомогою "трехступенчатого тесту" також перевіряється відповідність національного законодавства положень міжнародних угод. Однак його застосування до конкретних винятків, наприклад, в інтересах бібліотек, неминуче стикається з різними тлумаченнями і підходами при встановленні загальних обмежень.
Дозвіл з оглядкою
Законодавство більшості держав передбачає обмеження виключного права, на підставі яких бібліотекам дозволено відтворювати примірники творів без дозволу правовласників: для власних потреб, робити копії для інших бібліотек, відтворювати екземпляри для користувачів. Ще одне законодавчий дозвіл для бібліотек - можливість передачі примірників викладених творів у тимчасове безоплатне користування - закріплено в законах держав, які розрізняють право на відтворення і розповсюдження твори. У країнах, де подібного відмінності формально не існує, воно визнається в якості звичайного правила.
Але що з'явилася в розвинених державах тенденція надання бібліотекам більш сприятливих умов для використання об'єктів авторського і суміжних прав, чим можуть бути забезпечені в інших країнах, збільшує розрив між інформаційно багатими і інформаційно бідними регіонами. Так, у США, після прийняття в 1998 році Закону про захист авторських прав в цифрову епоху, і в Австралії, після прийняття в 2001 році Закону про цифровому регламент, отримали комплексне правове регулювання відносини, пов'язані з використанням бібліотеками сучасних інформаційних технологій. Ці закони встановлюють гранично допустимі рамки вільного використання об’єктів, придбаних бібліотекою в цифровому форматі, відтворення в цифровому форматі для інших бібліотек і архівів, їх переклад в цифрову форму. Слід зазначити і можливість доставки примірників творів при використанні мережевих технологій, передбачену законом Австралії.
Думка Євросоюзу
Слідом за США та Австралією Європа в 2001 році прийняла Директиву ЄС "ПРО погодження деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві". Однак Європейський Союз підходить до проблеми використання бібліотеками інформаційно-комунікаційних технологій жорсткіше. Відповідно до положень Директиви 2001 року виключення або обмеження, передбачені законодавством членів Європейського Союзу, не повинні охоплювати випадки мережевий доставки користувачеві примірників творів, охоронюваних авторським правом або суміжними правами. Єдина можливість встановлення відповідних норм - це вирішення питання згідно статті 5 Європейської директиви "ПРО право оренди і право безоплатного тимчасового користування та інші права, що відносяться до авторського права у сфері інтелектуальної власності", прийнятої в 1992 році. Ця норма дозволяє державі-члену Європейського Союзу встановити норми про мережевий доставці по аналогії з правом безоплатного тимчасового користування примірником твори, але за умови укладення договору та виплати компенсації автору.
Положення Директив ЄС 1992 і 2001 років демонструють негативну для бібліотек тенденцію. Європейське Співтовариство воліє комерційну експлуатацію творів і вимагає компенсацій в різній формі за будь-яке їх використання. Така практика істотно відрізняється від підходу держав Латинської Америки, США, країн Азії, Африки, Східної Європи, де діяльність бібліотек не пов'язана ліцензійними умовами та виплатою будь-яких винагород.
Зазначимо, що більшість держав континентальної Європи досі не вжили необхідних нормативних актів і не внесли поправки в законодавство про авторське і суміжні права, які обговорювали б обмеження у використанні інформаційних технологій. Ця проблема є і в більшості держав Латинської Америки, Східної Європи, Азії і Африки.
Вихід є!
Відсутність спільних підходів до обмеження прав авторів і власників суміжних прав обумовлює збільшення відмінностей в доступі до інформації для користувачів бібліотек в різних країнах і регіонах.
Важко визнати вдалими спроби деяких держав романо-німецької правової сім зробити рецепцію в національне законодавство про авторське право і суміжні права окремих положень законодавства англосаксонських держав. Такі поправки вилучають зміст правил, встановлених в зарубіжних державах, розриваючи їх з нормами, які забезпечують їх реалізацію. При цьому не враховується і понятійний апарат, прийнятий в законодавстві що запозичують держави.
Важливо, що розвинені положення законодавства англосаксонських держав забезпечені спеціальними нормами, якими встановлюються супутні процедури і правила. Згідно із законами Австралії, Англії і Ірландії, при виготовленні копії в бібліотеці користувач, будь то приватна особа або установа, повинен заповнити і підписати спеціальну декларацію. На цій підставі бібліотекар відтворює замовлений примірник твору. Форма декларації стандартизована і затверджена окремими нормами. Формалізований опис процедури виготовлення копії, прозорі заходи контролю дозволяють забезпечити дотримання балансу приватних і публічних інтересів.
Учасники Міжнародної конференції закликали ЮНЕСКО та інші зацікавлені сторони враховувати можливість існування різних форм інформаційного суспільства. Дані обставини, безумовно, не виключають можливості і необхідності враховувати і розумно використовувати прогресивний досвід англосаксонських держав. Тим не менш, слід прагнути до уніфікації міжнародно–правових норм, що закріплюють загальновизнаний мінімум суб'єктивних прав соціальних установ при використанні об’єктів авторських і суміжних прав.
|
портал
