 Словосполучення "конституційна реформа" в даний час сприймається на Україні як що-то вельми необхідна, бо про нього постійно говорять, але абсолютно незрозуміла, оскільки невідомо, що ж має вийти в результаті. Як би там не було, за яким сценарієм і які безпосередньо зміни на конституційному рівні не проводилися б, очевидно, що проведення конституційної реформи можливе двома способами. Перший - прийняття нової Конституції України, яка повністю замінить чинний акт.
Недорегулирование
Питання внесення змін в Основний Закон регулюється Розділом XIII Конституції України. Нагадаємо, що Законопроект про внесення змін до Конституції може бути внесений до парламенту Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України; зміни в Конституцію, які не стосуються положень розділів I "Загальні положення", III "Вибори. Референдум" і XIII "Внесення змін до Конституції України", вважаються прийнятими у разі, якщо на наступній сесії Верховної Ради України за нього проголосує не менше двох третин народних депутатів України від конституційного складу парламенту, а в зазначені розділи, - якщо законопроект буде прийнятий не менш ніж 300 голосами і затверджений на всеукраїнському референдумі.
Втім, незалежно від того, наскільки ґрунтовними будуть зміни, пропоновані до внесення до Конституції України, відповідний законопроект може бути розглянутий в парламенті виключно за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Мабуть, кожному відомо, що така норма існує, але порядку її виконання ні в законах, ні в підзаконних актах не міститься. Більш того, розділом XII Конституції України "Конституційний Суд України" визначається, що КСУ є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який розглядає питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
При цьому в цьому розділі не містить норми про те, що до компетенції КСУ входить дача висновки щодо проектів законів про внесення змін до Конституції України. Варто відзначити, що посилання на те, що компетенція КСУ може визначатися в законах або інших статтях Конституції, також не міститься. Втім, думається, що Конституцію слід сприймати як цілісний акт.
Разом з тим, у статті 153 Конституції України зазначається, що Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом.
Профільне законодавство, що регулює діяльність Конституційного Суду України, складається з одного акту - Закону України "Про Конституційний Суд України". У статті 13, яка визначає повноваження даного Суду, зазначено, що КСУ приймає рішення і дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на обов'язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України; і про офіційне тлумачення Конституції та законів України. Цей перелік не є повним. Порядок розгляду питання про надання висновку щодо відповідності статтям 157 і 158 Конституції України законопроекту про внесення змін в Основний Закон Законом України "Про Конституційний Суд України" не регулюється.
Примітно, що і в регламент Конституційного Суду України містяться тільки основні норми щодо розгляду справ за конституційними зверненнями і поданнями. Єдиний акт, в якому міститься порядок внесення змін в Конституцію України, більш детальний, ніж у самій Конституції України, регламенту Верховної Ради України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року. Зазначимо, що в ньому описуються процедури, які відбуваються в стінах парламенту, і, очевидно, як внутрішній акт законодавчого органу, регламент Верховної Ради не регулює діяльність інших органів. Але в ньому містяться основи взаємин з питань дачі висновку КСУ щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України. Крім того, що чіткого порядку розгляду КСУ питання про надання висновку щодо відповідності статтям 157 і 158 Конституції України проекту закону України про внесення змін не передбачено законодавством, але і в цих правилах, які нормативно закріплені, існують розбіжності.
Так, в регламенті Верховної Ради України зазначено, що після попереднього розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції, приймається постанову про звернення до Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України. В той же час, практика така, що парламент у таких випадках брав постанови "про попереднє погодження та направлення до Конституційного Суду для надання висновку законопроекту про внесення змін до Конституції України".
Дослідження практики Конституційного Суду показує, що до 2005 року включно дача висновків про відповідність статтям 157 і 158 Конституції України давалася у справах за зверненням Верховної Ради України або ж за конституційним зверненням Верховної Ради. Але це ще не все. Згідно повідомляється на офіційному сайті Конституційного Суду нині на розгляді в цьому органі знаходиться два конституційні подання Верховної Ради України: про дачу висновку про відповідність проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (реєстраційний № 3207-1, щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, справа по якому розглядається Судом з 6 грудня 2007 року; про надання висновку щодо відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб (реєстраційний № 4058), який нині перебуває на вивченні в колегії суддів.
Звернемося знову до положень Закону України "Про Конституційний Суд України". Стаття 38 цього закону передбачає дві форми звертання в Конституційний Суд України - конституційне подання, конституційне звернення. Стаття 39 уточнює, що конституційним поданням є письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням також є звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Конституційне звернення, відповідно до статті 42, - письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації або захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
Оскільки Закон не передбачає іншої форми звертання в Конституційний Суд України, крім як конституційне подання, конституційне звернення, і разом з тим не встановлює, в якій саме формі слід звертатися до КСУ з питань надання висновку щодо законів про внесення змін до Конституції України, можна зробити висновок, що процедури отримання такого висновку не існує.
Виходячи з положень статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України, звертатися в Конституційний Суд у разі необхідності отримання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України Верховна Рада України може тільки в тому порядку, який передбачений законодавством. Якщо ж такий порядок не передбачено, то можливість внесення змін в Конституцію України в даний час взагалі викликає сумнів.
|
портал
