 Податок на нерухомість, в першу чергу на житло, є одним з найважливіших податків у зарубіжних країнах, що забезпечує значні надходження до бюджету. Він визначається як річний відсоток від ринкової вартості власності. Податок на нерухомість вже введено в більшості постсоціалістичних країн. Виняток становлять тільки Україна і Таджикистан. А в Росії, наприклад, надходження від податку на нерухомість становлять 9 % дохідної частини державного бюджету.
На Україні Законом "Про систему оподаткування" такий вид податку також передбачений, але ця норма досі не діє. Періодично здійснюються спроби актуалізувати даний податок, але далі розмов, а в кращому разі - законопроектів, справа не рухається. Зокрема, податок на нерухомість повинен бути включений в розробляється Податковий кодекс, перспективи ухвалення якого все ще не ясні, а податкове право розвивається шляхом його врегулювання окремими законами.
І якщо Кабінет Міністрів України не поспішає ініціювати введення податку на нерухомість, заявляючи, що це передчасно, то у народних депутатів інша думка. У Верховній Раді України зареєстровано два альтернативні законопроекти: "ПРО податок на майно фізичних осіб" № 3007 (6 лютого внесений на заміну попереднього від 16 січня 2007 р. народними депутатами Володимиром Стретовичем і Сергієм Бичковим) та "ПРО податок на нерухоме майно громадян" № 3066 (внесений 1 лютого 2007 р. народним депутатом Миколою Мельничуком). Незважаючи на досить загальні назви, обидва законопроекти передбачають введення в Україні податку на окрему частину нерухомого майна, а саме - житло та інші споруди, що знаходяться у власності фізичних осіб.
Трохи історії
Проекти щодо введення в Україні податку на нерухомість розроблялися з початку 90-х років минулого століття. Але тоді його введення було визнано передчасним з урахуванням активної програми приватизації і загального стану економіки. Не заперечуючи в принципі проти того, що такий податок необхідний, розробники вели суперечки про те, яким саме чином забезпечити соціальну справедливість і захистити малозабезпечених громадян. На розгляд Верховної Ради було подано більше 10 різних проектів. Пропонувалося встановити пільги по сплаті податку на нерухомість виходячи з вартості житла або його розміру, надати адресні пільги, було безліч спроб прийняти комплексний акт, яким би регулювалося оподаткування всіх об'єктів нерухомості... Але все безуспішно. Податок на прибуток повинен регулюватися Податковим кодексом, який пройшов процедуру другого читання, але так і не прийнятий до цих пір.
Також зауважимо, що введення податку на нерухомість вимагає значної підготовчої роботи, в першу чергу створення реально працюючої реєстру і механізмів оцінки нерухомого майна, а також забезпечення ефективної системи адміністрування.
Хто і за що платить
Згідно із Законопроектом № 3066, суб’єктом оподаткування (платником податку) є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які володіють нерухомістю на території України, а також громадяни, які постійно проживають на Україні і які володіють нерухомістю за кордоном. При цьому під нерухомістю маються на увазі житлові будинки, квартири, дачні (садові) будинки, гаражі, а також інші приміщення і споруди, перелік яких повинен встановити Кабінет Міністрів. Законом встановлюється неоподатковуваний мінімум на рівні 70 тис. доларів США (при цьому авторів не бентежить, що національним платіжним засобом на Україні є гривня). Вартість майна визначатиметься на підставі оцінки органів державної реєстрації або, при відсутності необхідних відомостей, - місцевої податкової інспекції.
Платники податку, які мають нерухомість за кордоном, зможуть зменшити податкове зобов'язання на суму сплаченого в іншій країні податку при поданні відповідних підтверджуючих документів.
В Законопроекті № 3007 визначається, що платниками податку на нерухомість будуть фізичні особи, які володіють нерухомістю (якими-або спорудами, приміщеннями, спорудами) на митній території України. Іншими словами, згідно з цим законопроектом, податком на нерухомість не буде обкладатися нерухоме майно громадян України, що знаходиться в зарубіжних країнах. Базою оподаткування є все нерухоме майно, незалежно від його вартості, яку пропонується визначати виходячи з ринкових цін. Таку оцінку повинні проводити територіальні відділення Фонду державного майна України. Сукупна вартість нерухомого майна буде впливати тільки на розмір ставки оподаткування.
Безперечним надбанням Законопроекту №3007 є наявність окремої статті, визначальною застосовувані в законопроекті терміни, що дозволить уникнути суперечностей і різночитань закону в разі його прийняття.
Обидва законопроекти пропонують встановити, що податок на нерухомість, що перебуває у спільній власності, сплачується кожним із співвласників, пропорційно його частці у спільному майні, або ж за домовленістю сторін податок може бути повністю сплачений одним із власників. При цьому всі співвласники несуть солідарну відповідальність за несплату такого податку.
Про ставки
В законопроекті № 3066 все чітко і зрозуміло: якщо вартість об'єкта оподаткування перевищує 70 тис. доларів США, будьте ласкаві платити щороку 1 % від його вартості.
Законопроектом № 3007 пропонується інша схема - оподаткування за прогресивною ставкою, яка варіюється від 0,05 % до 1 % залежно від вартості об'єкта оподаткування (до 100 тис. грн застосовується ставка в 0,05 %, більше 1 млн грн - 1 %). При цьому пропонується шкала таких ставок, а остаточне визначення суми податку залишено на розсуд місцевих органів (звичайно ж, в рамках зазору), з урахуванням таких критеріїв, як використання об'єкта оподаткування. При цьому автори законопроекту виходять з того, що прогресивна ставка оподаткування, прийнята в більшості зарубіжних країн, є соціально спрямованої і більше "ощадливих" для малозабезпечених громадян.
Про терміни і призначення
Обидва законопроекти пропонують визначити, що податок на нерухомість буде нараховуватися за календарний рік і сплачуватися громадянами, які є власниками цього майна за станом на 1 січня року, за який здійснюється виплата. Але порядок сплати податку у разі переходу права власності на протязі року регулюється по-різному. Згідно із Законопроектом № 3066, податкове зобов'язання нового власника виникатиме лише з наступного року, а згідно із Законопроектом № 3007 - з місяця, в якому у нього виникло право власності. Другий підхід є більш об'єктивним, хоча в такому випадку складніше здійснювати адміністрування податку.
Також різні підходи використані для визначення призначення податку. Так, згідно із Законопроектом № 3066, грошові кошти, отримані від податку на нерухомість, пропонується направляти в Спеціальний фонд Державного бюджету України і використовувати винятково для погашення втрачених заощаджень громадян.
Законопроект № 3007 успадковує європейську традицію і визначає податок на нерухомість як місцевий податок, відповідно і розглядає його як засіб наповнення місцевих бюджетів.
Про пільги
Мабуть, це єдина стаття, де автори законопроектів прийшли до повного взаєморозуміння. Буквально дослівно в обох законопроектах визначається: від сплати податку на нерухомість будуть звільнятися інваліди війни, учасники бойових дій, учасників війни; особи, які мають особливі трудові відмінності перед Вітчизною, ветерани праці та самотні громадяни похилого віку; громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; інваліди дитинства та інваліди I і II груп.
Але при цьому в законопроекті № 3007 закріплено обмеження - пільги поширюються тільки на майно, вартість якого менше 400 тис. грн. Крім того, цим законопроектом пропонується закріпити за місцевими радами право встановлювати додаткові пільги та критерії їх встановлення.
Таким чином, старт взяли. Законопроектів ще належить пройти експертизу в Головному науково-експертному управлінні, розгляд в профільному комітеті і сесійній залі Верховної Ради. Можна спрогнозувати, що один законопроект буде прийнятий за основу, і при подальшій доопрацювання до другого читання профільним комітетом буде запропоновано комплексний законопроект, що включає в себе окремі положення обох законопроектів.
|
портал
