LEX       
Правовой портал
Главная
Регистрация
Вход
МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

Главная » 2012 » Февраль » 1 » Коли дуже хочеться, то можна!
23:57
Коли дуже хочеться, то можна!
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Про це йдеться у статті 3 Основного Закону України. Далі, у другому розділі, Конституція Україна доповнює, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, більш того - гарантуються і не можуть бути скасовані. Разом з тим, виключно Основний Закон встановлює випадки, коли ці права можуть бути обмежені, із зазначенням терміну обмеження. При цьому існує ряд прав людини, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Це, зокрема, право на життя, рівність, громадянство, повагу до гідності та недоторканність, судовий захист порушених прав і деякі інші.

Серед тих прав, які можуть бути обмежені, Конституція, зокрема, визначила право на недоторканність житла і таємницю особистої кореспонденції. Так, у статті 30 йдеться про те, що не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Аналогічно - за рішенням суду - може бути обмежене право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції виключно з метою запобігання злочину чи встановлення істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Виходячи з обставин, при яких допускається судове обмеження прав людини, стає зрозумілим, що це безпосередньо пов'язано із здійсненням функцій правоохоронних органів.

Саме на врегулювання дій уповноважених правоохоронних органів щодо отримання дозволів обмежити тимчасово права людини і спрямований Порядок отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації (Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1169 від 26 вересня ц. р.

Як визначено безпосередньо Порядком, він визначає процедуру отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема такі як негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, застосування технічних засобів отримання інформації, зняття її з каналів зв'язку, встановлення контролю за листуванням , телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією особи, а також на використання інформації, отриманої під час прийняття зазначених вище заходів. При цьому визначено, що Порядок використовується, якщо іншого не передбачено в законі, і не регулює питання, пов'язані із здійсненням правосуддя. Втім, деякі питання роботи судів у Порядку регламентуються. Так, пункт 7 визначає, що подання та постанову суду про надання дозволу на прийняття заходів реєструються в апараті суду без розкриття відомостей про особу та суті заходів, яка буде здійснюватися. Також встановлюється і кількість примірників постанови суду, яким надано дозвіл на обмеження прав людини або навпаки - відмовлено в такому. У першому випадку - два примірники постанови суду передаються уповноваженому представникові підрозділу, який має намір здійснювати заходи, пов'язані з обмеженням прав людини, а в другому - один. Здається, що встановлення таких норм, які, по суті, є процесуальними, в постанові КМУ є порушенням положень Конституції, згідно з якими всі питання здійснення правосуддя повинні регулюватися законами. Втім, в даному випадку суди просто можуть не керуватися цим Порядком, а чинити так, як визначено у процесуальному законі.

Але до того як суд буде розглядати питання про надання дозволу, очевидно, необхідно, щоб уповноважений орган направив подання. Як зазначено у Порядку, дотримуючись режим секретності, керівник підрозділу, у провадженні якого перебуває оперативно-розшукове або контррозвідувальну справу, або його заступник вносить на розгляд суду подання про отримання дозволу на обмеження прав людини. Зазначимо, що Порядок не містить вичерпний перелік органів і посадових осіб, які можуть звернутися до суду з даного питання. Очевидно, що це можуть бути тільки ті органи, які уповноважені вживати заходів, дозвіл на проведення яких виходить. Іншими словами - підрозділи, які проводять оперативно-розшукову діяльність. Нагадаємо, стаття 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» як таких підрозділів визначає цілий ряд підрозділів Міністерства внутрішніх справ України (кримінальна, транспортна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, судова міліція); Служби безпеки України (контррозвідка , військова контррозвідка, підрозділи захисту національної державності, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи внутрішньої розвідки, оперативного документування, боротьби з тероризмом та у справах захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів); Служби зовнішньої розвідки Україна (агентурна розвідка, оперативно-технічні підрозділи, підрозділ власної безпеки); Державної прикордонної служби України; управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань; органу розвідки Міністерства оборони України.

Порядок встановлює, що в поданні в обов'язковому порядку повинні бути відображені: гриф секретності і його реєстраційний номер; найменування суду, до якого вноситься подання, а також підрозділи, яким вноситься подання і співробітники якого будуть залучатися для здійснення заходів; вид, категорія, номер справи і дата його закладу. Щодо змісту подання, підрозділ, який його спрямовує, зобов'язана зазначити вид заходи, терміни та місце її проведення, обгрунтувати необхідність застосування цього заходу, а також відобразити дані про особу, стосовно якої передбачається здійснення заходів, місце проживання або тимчасового перебування цієї особи, а також (залежно від міри) абонентні номера споживача телекомунікаційних послуг і міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання.

Відзначимо також, що Порядок уточнює, що подання про дачу дозволу вноситься на розгляд голові апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя або Апеляційного суду Автономної республіки Крим - з територіальної підсудності. Крім голови зазначених судів подання може бути направлено його заступнику, у випадку якщо він був на те уповноважений головою.

За підсумками прийняття рішення судом співробітники підрозділу, що мають відповідні повноваження, повинні зробити ряд дій. Так, протягом доби керівник підрозділу або його заступник повідомляють прокурора, який здійснює нагляд за дотриманням закону цим органом, про результати. Крім того, якщо було отримано відмову, третій примірник подання (який призначений для видачі підрозділу, співробітники якого залучаються для проведення дій, що обмежують права людини) знищується. Інші два зберігаються разом зі справами в органі, який готував подання, і суді. У кожному разі, як свідчить пункт 9 Порядку, постанова суду про відмову у видачі дозволу на здійснення заходів не позбавляє підрозділ права на повторне звернення до суду, але тільки у разі наявності додаткових обгрунтувань.

Якщо ж суд своєю постановою дозволив застосувати заходи, якими на певний час будуть обмежені права людини, відповідно до Порядку орган, який проводить такі заходи, повинен скласти протокол, забезпечити дотримання режиму секретності та конспірації при одержанні, використанні та зберіганні інформації, отриманої в результаті здійснення таких заходів.
Просмотров: 784 | Добавил: Bugor | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):
"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов