 Зараз на Україні діють чотири процесуальних кодексів: Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України (ГПК) та Кодекс адміністративного судочинства (КАС). Норми трьох останніх не завжди дозволяють професійного юриста, не кажучи вже про фізичну особу - підприємця і вже тим більше про пересічного громадянина, з легкістю зробити висновок про те, яким саме суду (загальним, господарському чи адміністративному) підвідомча ту або іншу справу. Природно, це явно не сприяє доступності правосуддя.
Якщо щодо підвідомчості справ цивільного та господарського суду сьогодні ситуація більш-менш зрозуміла (хоча іноді все ж виникають неоднозначні моменти), оскільки існує відповідна судова практика, то ситуація з підвідомчості справ господарським і адміністративним судам залишається не до кінця дозволеної.
В даній публікації наведені деякі міркування щодо підвідомчості справ за позовами органів місцевого самоврядування до юридичним особам і фізичним особам - підприємцям (суб'єкти господарювання) про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.
Нескладно здогадатися, що з цього приводу існують дві позиції: згідно з першою, такі спори підвідомчі господарському суду, а відповідно до другої - адміністративному. В тому або іншому вигляді вони викладені у визначеннях, рішення та постанови господарських судів України різних рівнів. Розглянемо їх більш докладно.
Позиція перша
Справи за позовами органів місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок підвідомчі господарським судам.
Аргументується дане твердження наступним. Пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (ЗК) передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством за таке порушення, як самовільне зайняття земельних ділянок.
Частини 1 і 3 статті 212 ЗК встановлюють, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі та землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.
Оскільки статтею 212 ЗК як суб'єктів, яким підлягають поверненню самовільно зайняті земельні ділянки, визначені власники земель або землекористувачі, то такий повернення є забезпеченням охорони права власності (користування) всіх суб'єктів власності (користування) на землю, у тому числі, виходячи зі статей 78, 80, 83 ЗК, і територіальної громади, інтереси якої у відповідності зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є відповідний орган місцевого самоврядування.
Частина 2 статті 152 ЗК передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо вони не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування збитків.
Аналіз викладеного, на думку прихильників цієї позиції, дозволяє зробити висновок про те, що звернення органу місцевого самоврядування до господарського суду з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є способом захисту права власності на землю, а не спонуканням суб'єкта господарювання в судовому порядку припинити дії, які порушують владні функції органу місцевого самоврядування.
Отже, згідно з ГПК та КАС така справа підвідомча господарському суду.
Недолік позиції
Затвердження її прихильників про те, що звернення органу місцевого самоврядування до господарського суду з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є способом захисту права власності на землю, не зовсім коректно.
Так, згідно з пунктом "б" частини 1 статті 80 ЗК суб'єктами права власності на землю (землі комунальної власності) є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Тобто в будь-якому випадку власником земель комунальної власності є територіальна громада, а не орган місцевого самоврядування, який може лише реалізовувати відповідне право громади.
Отже, орган місцевого самоврядування, звертаючись до господарського суду з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, хоч і захищає право власності територіальної громади, діє не як власник землі, а як орган, що здійснює таке право власника землі (територіальної громади) відповідно до закону. Тобто як орган, на якого законодавством України покладено здійснення владних управлінських функцій щодо вирішення земельних спорів (вирішення питань у галузі земельних відносин відповідно до закону). А тому таку справу у відповідності з нормами КАС підвідомча адміністративному суду.
Позиція друга
Справи за позовами органів місцевого самоврядування до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки підвідомчі адміністративному суду.
Суть цієї позиції зводиться до того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих функцій. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Прихильники цієї позиції вважають, що орган місцевого самоврядування, звертаючись до господарського суду з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, здійснює владні управлінські функції і звертається до суду в установленому законом випадку.
При цьому вони виходять з того, що головою 2 ЗК "Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин" органам місцевого самоврядування у сфері земельних відносин на відповідних територіях надані наступні повноваження:
- вирішення земельних спорів (пункт "в" частини 1 статті 8, пункт "л" частини 1 статті 9, пункт "е" частини 1 статті 10, пункт "ї" частини 1 статті 12);
- прийняття рішень щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок (пункт "а" частини 1 статті 9);
- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (пункт "а" частини 1 статті 8, пункт "м" частини 1 статті 9, пункт "е" частини 1 статті 10, пункт "в" частини 1 статті 12).
Крім того, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції органів місцевого самоврядування належить вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26, пункт 21 частини 1 статті 43).
Можливість же органу місцевого самоврядування звернутися в суд з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки передбачено частиною 3 статті 212 ЗК. Згідно з нею повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.
В результаті аналізу зазначених норм законодавства, на думку прихильників цієї позиції, можна зробити наступний висновок. Орган місцевого самоврядування є органом, на який законодавством України покладено здійснення владних управлінських функцій щодо вирішення земельних спорів (питань у галузі земельних відносин відповідно до закону) і який, виконуючи ці функції, має право звернутися до суду з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Відповідно, виходячи з пункту 1 частини 1 статті 3 та пункту 4 частини 1 статті 17 КАС, справу за позовом органу місцевого самоврядування до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки підвідомча адміністративному суду.
Недолік позиції
Ні норми ЗК, ні норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не дають чіткого уявлення про земельних спорах, про яких у них йде мова. Крім того, незрозуміло, яким саме чином орган місцевого самоврядування повинен вирішувати такі суперечки. Тому не можна однозначно стверджувати, що орган місцевого самоврядування, звертаючись до суду з позовом до суб'єкта господарювання про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, здійснює владні управлінські функції щодо вирішення земельних спорів.
Резюме
Безумовно, обидві позиції, незважаючи на їх недоліки, є обґрунтованими, а тому мають право на існування. Тим не менш, остаточної повинна стати лише одна з них.
Поки не зовсім зрозуміло, коли і ким буде вирішена ця ситуація, а також інші подібні ситуації, яких сьогодні, на жаль, предостатньо.
За наявною на момент написання даної статті інформації, яку поки рано вважати остаточної, судова практика, швидше за все, буде ґрунтуватися на першій позиції. Тобто справи за позовами органів місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок будуть розглядатися господарськими судами.
КОРБУТ Володимир - юрист, м. Київ
|
портал
