§ 3. Передача справи з одного суду до іншого. Недопустимість спорів про підсудність

  Суддя одноособово чи суд у розпорядчому засіданні, вирішуючи питання про віддання обвинуваченого до суду, в порядку ст. 242 КПК насамперед визначає, чи підсудна кримінальна справа даному суду. Якщо справа непідсудна даному суду, суд (суддя) направляє справу за підсудністю, не вирішуючи головного завдання цієї стадії кримінального процесу, про що виносить ухвалу чи постанову. При виявленні підсудності справи іншому однойменному суду в судовому засіданні суд має право продовжувати її розгляд, якщо це не може завдати шкоди повноті й об'єктивності дослідження обставин справи; в іншому разі справа повинна направлятися за підсудністю.

У всіх випадках виявлення у судовому засіданні підсудності справи вищестоящому суду суд (суддя) повинен направити справу за підсудністю. Навпаки, якщо кримінальну справу, підсудну нижчестоящому суду, почав розглядати у судовому засіданні вищестоящий суд, то передача справи нижчестоящому суду не допускається, тому що вищестоящий суд має право взяти до свого провадження будь-яку кримінальну справу, підсудну нижчестоящому суду.

Кримінально-процесуальний закон України передбачає випадки, коли справа до початку її розгляду у судовому засіданні може бути передана для розгляду однойменного суду з мотивів доцільності, а саме: за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків; заради забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також забезпечення виховного впливу судового розгляду.

Передача справи з цих підстав з одного районного (міського), міжрайонного (окружного) суду до іншого чи з одного військового суду гарнізону до іншого в межах Автономної Республіки Крим, однієї області, міст Києва і Севастополя, одного військового регіону чи Військово-Морських Сил вирішується головою відповідного вищестоящого суду (ст. 38 КПК).

При розв'язанні можливих колізій під час визначення підсудності у кримінально-процесуальному законодавстві України діє загальне правило — спори про підсудність не допускаються. Якщо за ознаками територіальної підсудності справа направлена до суду неправильно, він (суд, суддя) повинен направити її за підсудністю (ч. 1 ст. 41 КПК).

Суд (суддя), керуючись правилами предметної чи спеціальної підсудності, не повинен приймати до свого провадження справи, які йому направлені іншим судом, тільки у разі, якщо це порушує компетенцію даного суду. Так, якщо районному (міському) чи міжрайонному (окружному) суду направлено кримінальну справу, яка підсудна обласному, міжобласному або військовому суду, районний (міський) суд не має права прийняти цю справу до свого провадження і повинен направити її до голови вищестоящого суду для визначення підсудності. При цьому постанова (ухвала) судді (суду), який направив справу у неналежний суд, підлягає опротестуванню у наглядному порядку.