Розділ 13

Підсудність кримінальних справ

§ 1. Поняття підсудності та її види

  Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції України). У цьому розділі підручника мова йде про підсудність системи загальних судів України, яку відповідно до ст. 20 Закону України від 5 червня 1981 року "Про судоустрій” складають: Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил та гарнізонів”1.

Кожний суд різних ланок судової системи має повноваження розглядати кримінальні справи як суд першої інстанції. Вирішення питання про визначення підвідомчості кримінальної справи суду закономірно ставить питання, який конкретно суд повинен розглядати справу і постановляти по ньому відповідні рішення. У зв'язку з цим виникає потреба розмежувати повноваження судів як між різними ланками судової системи, так і між судами тієї самої ланки.

З урахуванням важливості, складності справ і доцільності наближення судового розгляду до місця вчинення злочину законодавством визначено, які справи має право розглядати по першій інстанції той чи інший суд. Таке визначення проводиться за правилами підсудності, що має велике практичне значення для правильного функціонування судової системи України в цілому і здійснення покладених на неї завдань.

Таким чином, підсудність являє собою сукупність передбачених законом юридичних ознак і властивостей кримінальної справи, згідно з якими кримінально-процесуальний закон визначає, в якому суді вона повинна розглядатися по першій інстанції.

Поняття підсудності пов'язане з поняттям компетенції судових органів, але не збігається з ним. Під компетенцією розуміють сукупність усіх повноважень певного судового органу, покладених на нього законом. Так, компетенція міжобласного суду виявляється не тільки в розгляді кримінальних і цивільних справ, здійсненні правосуддя на особливо режимних об'єктах, розташованих на території України, але і у вирішенні деяких справ про адміністративні правопорушення (ст. 311 Закону України "Про судоустрій”). Верховний Суд україни, крім розгляду кримінальних справ по першій інстанції, в касаційному і наглядному порядку, в межах своєї компетенції узагальнює судову практику, і Пленум Верховного Суду України дає керівні роз'яснення з питань застосування законодавства, які мають обов'язковий характер для судів, інших органів та посадових осіб.

При визначенні підсудності законодавець відносить до властивостей справи ознаки самого складу злочину, суб'єкт злочину, місце вчинення злочину, а також зв'язок кримінальних справ між собою.

Всі правові ознаки кримінальної справи послідовно оцінюються судом як окремо, так і в їх сукупності. Тому розрізняють такі види підсудності: предметна (родова); територіальна (місцева); спеціальна (персональна) і за зв'язком справ.

Предметна (родова) підсудність визначається залежно від того, який злочин вчинено обвинуваченим, з урахуванням цього встановлюється ланка судової системи, яка правомочна розглядати цю кримінальну справу як суд першої інстанції. Такий посадовий злочин, як одержання хабара в особливо великому розмірі, або посадовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч. 3. ст. 168 КК), розглядається по першій інстанції обласним судом або прирівняними до нього судами — Верховним Судом Автономної Республіки Крим, Київським, Севастопольським міським судом, міжобласним судом. Якщо одержання хабара не зв'язане з вищевказаними кваліфікуючими ознаками і дії обвинуваченого (посадової особи) підпадають під ознаки злочину, який передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 168 КК, то ця кримінальна справа підсудна районному (міському) суду.

Таким чином, в основу правил предметної (родової) підсудності покладені такі критерії: характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його кваліфікація за статтями КК і як наслідок цього — пряма вказівка кримінально-процесуального закону про віднесення конкретної категорії кримінальних справ до їх розгляду і вирішення судом певної ланки судової системи.

Правила про предметну підсудність доповнюються правилами про територіальну підсудність. Основоположним у територіальній підсудності є те, що справа підлягає розгляду в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. така вимога виходить з інтересів забезпечення сприятливих умов і зручності для повного і всебічного дослідження судом обставин справи, швидкого і правильного її розв'язання.

Діяльність районного (міського) суду відбувається на території відповідного адміністративного району або міста. У деяких випадках один суд обслуговує територію кількох районів. так, для забезпечення колегіального розгляду кримінальних справ районними (міськими) судами, до яких обрано недостатню кількість суддів, у порядку ст. 17 КПК створюються міжрайонні (окружні) суди (ст. 211 Закону України "Про судоустрій”).

Визначення місця вчинення злочину, а також територіальної підсудності справи, як правило, не становить труднощів. місце, де обвинувачений (підсудний) вчинив своє злочинне діяння, визнається і місцем вчинення злочину. При цьому немає значення, де наступив чи виявлений результат злочину. Так, місцем умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (ч. 3 ст. 101 КК), вважається місце, де були вчинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а не те, де фактично настала смерть потерпілого або був виявлений його труп. Керуючись правилами предметної і територіальної підсудності, стосовно цього випадку можна зробити однозначний висновок — справа підсудна районному (міському) суду, на адміністративній території якого був виявлений факт умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого.

законодавцем передбачені і випадки, коли фактично встановити місце вчинення злочину неможливо. Наприклад, вчинено злочин (крадіжка, шахрайство) під час руху потягу. В цих випадках справа підсудна тому суду в районі діяльності якого закінчено дізнання або попереднє (досудове) слідство.

Винятком із загального правила при визначенні територіальної підсудності є ситуація, коли з метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду справи голова або заступник вищестоящого суду має право передати справу на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків (ст. 38 КПК).

Спеціальна (персональна) підсудність поширюється тільки на справи, які розглядаються військовими судами1 і стосується кримінальних справ військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів.

Ця підсудність обумовлюється спеціальним суб'єктом злочину, службовим становищем обвинуваченого (підсудного), щодо яких чинне законодавство України містить спеціальні вказівки на порядок їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Спеціальна підсудність також іменується персональною, що дає можливість визначити ланку судової системи військових судів, яка уповноважена розглядати дану кримінальну справу по першій інстанції залежно від військового звання і посади обвинуваченого (підсудного).

Військовим судам гарнізонів, основній ланці судової системи військових судів як суду першої інстанції, підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана 2-го рангу включно. Справи про злочини осіб, які займають посади від командира полку, командира корабля 1-го рангу та вище, а також осіб, які рівні їм за посадовим становищем, розглядаються по першій інстанції судами регіонів, Військово-Морських Сил.

У деяких випадках підсудність військових судів визначається залежно від характеру вчиненого злочину. Всі справи про шпигунство (ст. 57 КК) розглядаються військовим судом незалежно від того, ким вчинено злочин — військовою, військовозобов'язаною або цивільною особою.

У судовій практиці нерідко виникає ситуація, коли в одному провадженні, в порядку ст. 26 КПК, необхідно об'єднати кримінальні справи по обвинуваченню декількох осіб (співучасників) у вчинені одного чи кількох злочинів або по обвинуваченню однієї особи у вчинені декількох злочинів. Складність у визначенні підсудності при судовому об'єднанні кримінальних справ виникає тоді, коли обвинувачені вчинили злочини, які за своїм характером підсудні судам різних ланок судової системи (предметна підсудність), вчинені злочини у різних адміністративних регіонах (територіальна підсудність). Ці властивості кримінальних справ враховуються в їх сукупності при остаточному визначенні підсудності. Вирішувати такі суперечливі ситуації необхідно, керуючись правилами підсудності за зв'язком справ.

Якщо справа про декілька злочинів, вчинених однією особою, підсудна однойменним судам, то така справа повинна розглядатися тим судом, в районі діяльності якого вона була порушена або закінчено попереднє (досудове) слідство (ст. 39 КПК).

Якщо одна особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів і кримінальні справи підсудні різнойменним судам1 (районному і обласному), то справа про всі злочини підлягає розгляду у вищестоящому суді (ст. 40 КПК).

При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного злочину, якщо справа щодо одного з обвинувачених підсудна різнойменним судам, справа про всіх осіб, які вчинили цей злочин, розглядається вищестоящим судом.

У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню групи осіб у вчиненні декількох злочинів і в разі, якщо справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна вищестоящому суду, справа про всіх осіб і злочини розглядається вищестоящим судом.

Якщо одна особа або група осіб обвинувачується у вчиненні кількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна військовому суду, то таку справу розглядає військовий суд (ст. 40 КПК; ст. 385 Закону України "Про судоустрій”).

При обвинуваченні групи осіб у вчинені одного або кількох злочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з обвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним судом (ст. 40 КПК; ст. 385 Закону України "Про судоустрій”).

Визначення підсудності кримінальної справи провадиться попередньо прокурором при направленні справи до суду і остаточно вирішується суддею (судом) при відданні обвинуваченого до суду.

Слід підкреслити, що порушення правил про підсудність є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Тому у випадках винесення судом вироку у справі, що підсудна вищестоящому або військовому суду, цей вирок підлягає скасуванню, як винесений незаконним складом суду (ст. 370 КПК).