14. АДВОКАТУРА

Порядок організації та принципи діяльності адвокатури в Україні закріплені в законі "Про адвокатуру", прийнятому 19.12.1992 р. Цей закон відводить адвокатурі особливе місце, підвищує престиж професії адвоката, закріплює історичні традиції ролі адвокатури у суспільстві як однієї з гарантів забезпечення прав і свобод особи.

Термін "адвокатура" походить від латинського кореня "advocate”, "advocatus” (кликати, покликаний), тобто той, хто покликаний для здійснення захисту, ведення справи. В стародавньому Римі терміном "адвокат" визначалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду, давали поради і як однодумці виражали йому підтримку та співчуття. З часом термін "адвокат" поширився на осіб, які допомагали позивачу вести процес, збирали документи, розшукували засоби захисту. З розвитком правовідносин виникає потреба в особливій групі людей, що спеціально займаються вивченням законів, які регулюють різні сфери суспільних відносин, наданням юридичної допомоги та правозахисту. Тому адвокатура, у власному розумінні цього терміну, являє собою групу фахівців-правознавців, якi здійснюють правозахист. З позиції сучасності мало що змінилося в сутності адвокатури[21].

У сучасних цивілізованих демократичних державах невід'ємним елементом системи правового захисту особи, її прав і свобод є адвокатура. Саме вона становить спеціалізований інститут, створений для виконання цієї гуманної місії.

Всі національні системи адвокатури повинні відповідати між-народно-правовим стандартам та світовому рівню організації та діяльності адвокатури як інституту захисту прав і свобод особи.

Правове регулювання організації і діяльності адвокатури України нарівні з Конституцією України та законом України "Про адвокатуру" здійснюється також Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним, Арбітражним процесуальним кодексами України, Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими законодавчими актами України та статутами адвокатських об'єднань.

За законодавством України адвокатура в Україні є добровільним професійним об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних

осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Ці принципи постають з міжнародно-правових актів.

Сутність принципів полягає в наступному. Законність адвокатської діяльності в тому, що здійснювати допомогу своїм клієнтам адвокати повинні лише законними засобами, вимагати дотримання тих прав і свобод, які офіційно визначені чинним законодавством України та міжнародно-правовими актами. Адвокатам слід завжди діяти вільно та наполегливо відповідно до закону.

Незалежність адвокатів у виконанні своїх функцій полягає перш за все у незалежності адвокатури від органів виконавчої та судової влади, а також об'єднань громадян (політичних партій, рухів та інших суспільних організацій). Закон визначає відносини з державними структурами, гарантує при цьому її самостійність і незалежність. Крім того, Міністерство юстиції забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність адвокатської діяльності, сприяє підвищенню кваліфікаційного рівня адвокатів. Органи державного управління на місцях у межах своєї компетенції сприяють адвокатам і адвокатським об'єднанням у вирішенні соціальних питань, а також забезпечують їх приміщеннями для роботи.

Цей принцип забезпечується в першу чергу суспільним (недержавним) характером формування адвокатури як добровільного самостійного незалежного об'єднання професійних юристів. Він реалізується в тому, що юридична допомога по захисту прав і свобод особи здійснюється представниками незалежної юридичної професії. Адвокати повинні мати можливість виконувати свої обов'язки без будь-якого втручання, а також володіти кримінально-правовим та цивільно-правовим імунітетом, який виключає переслідування адвоката за письмові або усні заяви по справі при безпосередньому виконанні своїх професійних обов'язків у судi або іншому органі. Крім того, незалежність адвокатів при веденні справи осіб, позбавлених

118

волі, повинна гарантувати такий спосіб спілкування з ними, який би виключав будь-яку змову з владами, прослуховування розмов адвоката з підзахисним або залежність від цих влад адвоката, що діє в інтересах осіб, позбавлених волі.

Закон "Про адвокатуру" закріплює норму, яка проголошує гарантії адвокатської діяльності. Згідно з цією нормою професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Вони не можуть бути допитані з цих питань як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Не може виноситися подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також окрема ухвала суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Згідно з законом адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Принцип незалежності адвокатури тісно пов'язаний з принципами демократизму та гуманізму, відповідно до яких адвокатура зобов'язана надавати юридичну допомогу всім соціальним групам з тим, щоб нікому не було відмовлено в юридичній допомозі. Підвищена моральна і правова відповідальність адвоката за дотримання вимог професійної етики складає сутність принципу конфіденційності. Обов'язок виконання професійних стандартів та етичних норм професійної присяги, кодексу, професійної поведінки прямо проголошується чинним законодавством. Їх порушення може стати підставою для дисциплінарного провадження стосовно адвоката.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, отриманих адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Данi попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб (ст. 9 закону "Про адвокатуру").

Згідно з діючим законодавством України адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державному управлінні. Адвокатом також не може бути особа, що має судимість.

Рівень професійних знань чинного законодавства та практики його застосування у осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, перевіряють кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, створені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Порядок їх створення і діяльності закріплений в Положенні "Про кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури", яке затверджено Наказом Президента України 05.05.1993 р.[22]

Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної і дисциплінарної. Атестаційна палата функціонує у складі 11 членів. До неї входять 4 адвоката, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів та відповідних управлінь юстиції державної адміністрації, а також відділення Спілки адвокатів.

Атестаційна палата розглядає заяви з наданими документами осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, допускає або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційних іспитів, приймає кваліфікацiйнi іспити, рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Особа, яка має намір займатися адвокатською діяльністю, подає в атестаційну палату заяву, нотаріально посвідчену копiю диплома про вищу юридичну освіту, документ, який підтверджує стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані заяви розглядаються палатою протягом одного місяця з дня їх отримання.

Кваліфікаційні іспити складаються з відповідей на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань, а також співбесіди. Програми цих екзаменів розробляються та затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або вiдмову у його видачі приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати.

Відмова у видачi свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржена в місячний термін у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.

Вища кваліфікаційна комісія утворюється при Кабінеті Міністрів України і діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію, що затверджується Президентом України. До складу комісії входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції, Спілки адвокатів України.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури:

1) розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо: а) відмови у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; б) притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності;

2) розробляє та затверджує програму і порядок складання кваліфікаційних екзаменів особами, що виявили намір займатися адвокатською діяльністю;

3) здійснює контроль за діяльністю кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури має право запрошувати на засідання осіб, які звернулися зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, представників адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб. Крім того, вона має право отримувати необхідну для здійснення її повноважень інформацію від судів, органів юстиції, слідчих органів, адвокатських об'єднань, інших підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб.

Органи і посадові особи, до яких надійшов запит, повинні не пізніше ніж через 10 днів дати відповідь Вищій кваліфікаційній комісії.

У ході розгляду справи Вища кваліфікаційна комісія адвокатури може прийняти одне з наступних рішень: залишити рішення палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін, а скаргу - без задоволення; змінити рішення; скасувати рішення; скасувати рішення та надіслати справу в ту ж кваліфікаційно-дисциплінарну комісію для нового розгляду або припинити справу.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії. Викладається рішення письмово та підписується членами комісії, що брали участь у засіданні. Рішення є остаточним.

Особа, яка отримала свідоцтво, має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Такі об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться в Міністерстві юстиції України, після чого вони письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Порядок заснування, діяльності, реорганізації і ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права і обов'язки керівних органів, порядок їх виборів та інші питання, що стосуються їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.

Адвокатські бюро, колегії, контори, фірми та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Як вони, так і адвокати, що практикують індивідуально, мають розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку і штамп зі своєю назвою.

Закон "Про адвокатуру" вперше передбачив право адвокатів і адвокатських об'єднань утворювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні союзи та асоціації, які виражають інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях громадян, захищають їх професіональні і соціальні права, здійснюють методичну та видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також утворюють спеціальні фонди.

Об'єднання та асоціації діють на підставі статутів і реєструються в Міністерстві юстиції України. Як розвиток цього положення слід підкреслити, що проблема організаційного оформлення адвокатури давно виникла і вперше втілилася в реальну дійсність у 1990 р. утворенням Союзу адвокатів України. Метою Союзу є об'єднання зусиль усіх адвокатів на покращення юридичної допомоги, яка надається фізичним та юридичним особам (у тому числі й іноземним), підвищення ролі та авторитету адвокатури у суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також надання адвокатурі самостійності і самоврядування, захист прав і законних інтересів членів Союзу, розвиток міжнародних зв'язків тощо.

В Автономній Республіці Крим і в областях створені відділи Союзу. Крiм того, це не єдина форма об'єднання адвокатів України. Створені й інші адвокатські союзи та асоціації. Багато адвокатів входять до складу Міжнародного Союзу адвокатів.

За законом "Про адвокатуру" адвокати виконують наступні функції: дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру, посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть, здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осiб; виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дiзнання та попереднього слідства, іншi види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Адвокат не має права приймати доручення про надання юридичної допомоги тоді, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар

судового засідання, експерт, фахівець, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках.

К о н т р о л ь н і з а п и т а н н я

1. Поясніть термін "адвокатура".

2. Які принципи покладені в основу організації і діяльності адвокатури?

3. Які передбачені організаційні форми діяльності адвокатів?

4. Що охоплюється поняттям "адвокатська таємниця"?

5. Які обов'язки адвоката?