13. ОРГАНИ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Попереднє розслідування - це діяльність спеціально уповноважених органів держави по виявленню злочинів та осіб, які їх скоїли, збиранню, перевірці, всебічному, повному й об'єктивному дослідженню та оцінці доказів, виявленню причин та умов скоєння злочинів.

Виконання цієї складної та відповідальної роботи покладається законом на спеціальні державні органи - органи попереднього розслідування, які поділяються на органи дізнання та органи попереднього слідства. Завданнями органів попереднього слідства є швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, попередження та припинення суспільно небезпечних діянь.

Органи попереднього розслідування покликані забезпечити дієвість принципу невідворотності покарання за скоєний злочин.

Попереднє розслідування поділяється на два види: дізнання та попереднє слідство.

Під дізнанням розуміється сукупність оперативно-розшукових та інших передбачених законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на те адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, що його скоїли, а також для попередження та припинення злочинів.

Перелік органів дізнання приведений в Кримінально-процесуальному кодексі і є вичерпним. Відповідно до ст. 110 КПК органами дізнання є:

1) міліція;

2) органи безпеки по справах, віднесених законом до їх ведення;

3) командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ - по справах про всі злочини, що скоєні підлеглими військовослужбовцями та військовозобов'язаними підчас проходження ними зборів, а також по справах про злочини, які скоєні робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи;

4) митні органи - у справах про контрабанду;

5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв та виховно-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти установленого порядку несення служби, які скоєні співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, які скоєні у розташуванні вказаних установ;

6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі та порушення протипожежних правил;

7) органи прикордонної охорони - у справах про порушення

державного кордону;

8) капітани морських суден, що знаходяться в далекому плаванні.

Закон відрізняє орган дізнання від особи, яка проводить дізнання. Органом дізнання є або установа в цілому (з числа установ, що вказані у наведеному переліку), або керівник даної установи. Не всі працівники цих установ можуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюють лише особи, управомочені на це органом дізнання. Вони і є особами, які проводять дізнання. Наприклад, у Збройних Силах орган дізнання - командир частини, який має право самостійно проводити дізнання, але, як правило, призначає для цього військового дізнавала з числа офіцерів частини або може доручити проведення дізнання будь-якому офіцеру частини.

Повноваження органів дізнання визначені в КПК. На органи дізнання покладається прийняття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його скоїли.

При наявності ознак злочину орган дізнання порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії для встановлення особи, яка скоїла злочин, після чого передає справу слідчому через прокурора. У справі про злочин, який не є тяжким[20], дізнання проводиться в десятиденний строк з моменту встановлення особи, що його скоїла. Коли така особа не встановлена, дізнання зупиняється, що, однак, не звільняє орган дізнання від обов'язку застосовувати заходи для встановлення особи, яка скоїла злочин. У справі ж про тяжкий злочин дізнання проводиться в строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи, після чого справа передається слідчому, незалежно від того, чи встановлена особа, що скоїла цей злочин. Коли така особа не встановлена, орган дізнання і після передачі справи слідчому продовжує виконувати оперативно-розшукові дії та повідомляти слідчого про їх результати (див. ст. 103, 104, 108, 209 КПК).

Після вступу слідчого до справи орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого по проведенню слідчих та розшукових дій.

Дізнання у кримінальній справі закінчується складенням постанови про направлення справи для проведення попереднього

слідства, яка затверджується прокурором, або при наявності до того підстав - складенням постанови про припинення кримінальної справи (ст. 109 КПК).

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокурору, а постанови про відмову у порушенні справи та про припинення справи - також до суду.

У розслідуванні кримінальних справ, особливо на початковому етапі, дізнання займає значне місце, однак головною і основною формою розслідування є попереднє слідство, під час якого проводиться всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи, виявляються обставини, що як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обтяжують або пом'якшують його вину.

Слідство називається попереднім тому, що при його провадженні не вирішується питання про винність особи, яку притягнуто до кримінальної відповідальності. Таке слідство як би передує судовому слідству, що проводить суд. Винним у скоєнні злочину може визнати лише суд, але це не применшує значення попереднього слідства. Його якість і повнота є передумовою та необхідною умовою успішного розгляду справи судом. Якщо дану умову порушено і не може бути поновлено у суді, справа повертається судом на додаткове розслідування.

Таким чином, під попереднім слідством розуміється кримінально-процесуальна діяльність правочинних на те органів держави по збору, перевірці доказів, встановленню фактів злочину та особи, яка його скоїла.

Слідчі органи зобов'язані перевірити всі можливі по справі версії, встановити та притягти до відповідальності всіх осіб, які скоїли суспільно небезпечне діяння. Під час попереднього слідства застосовуються необхідні заходи, які забезпечують відшкодування збитків, заподіяних злочином. Крім цього, органи

113

слідства повинні виявляти причини та умови, які сприяли скоєнню злочину, і застосовувати заходи щодо їх усунення.

Слід зазначити, що інститут попереднього слідства пройшов довгий і складний шлях розвитку. Після скасування в листопаді 1917 р. інституту судових слідчих попереднє слідство з кримінальних справ проводилось місцевими суддями одноособово, а по справах, підсудних революційним трибуналам, - слідчими комісіями, які створювалися губернськими або міськими Радами робітничих, солдатських та селянських депутатів. Принципові зміни в організації попереднього слідства було внесено Положенням про народний суд РРФСР, затвердженим Декретом ВЦВК від 21.10.1920 р. Колегіальна форма попереднього слідства була ліквідована. Проведення слідства покладалося на народних слідчих, які обиралися і відкликалися Радами. Згідно з Положенням слiдчi підкорялися радам народних судів і дiяли в межах відведеної кожному з них дільниці.

У 1928 р. слідчий апарат було передано прокуратурі, а у 1940 р. слідчі підрозділи було створено також і в органах НКВС.

В Основах кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік, а також у Кримінально-процесуальному кодексі УРСР (1958-1961 рр.) вказувалося, що до органів попереднього слідства належать слідчі прокуратури і слідчі органів державної безпеки, а також визначалась їх підслідність.

І, нарешті, в 1963 р. було створено третій слідчий апарат - в органах МВС. Така триланкова система органів попереднього слідства існує до теперішнього часу.

Таким чином, органами попереднього слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів безпеки (ст. 102 КПК).

Слідчий апарат органів прокуратури складається зі слідчих, старших слідчих та слідчих з особливо важливих справ.

У прокуратурах районів, міст є слідчі і старші слідчі, які призначаються та звільняються прокурором Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя на правах області.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є слідчі з особливо важливих справ і старші слідчі, які призначаються відповідно прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

У Генеральній прокуратурі України є слідчі й старші слідчі з особливо важливих справ, які призначаюгься Генеральним прокурором України.

Оскарження вказівок про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направ-

114

лення справи для віддання обвинуваченого до суду або про припинення справи зупиняє їх виконання. В цьому випадку прокурор або скасовує вказівки нижчого прокурора (начальника слідчого відділу), або доручає проведення слідства з цієї справи іншому слідчому.

Компетенція або, точніше кажучи, підслідність справ слідчим кожної з трьох систем слідчих органів визначена в кримінально-процесуальному законодавстві (ст. 112 КПК).

Законодавець чітко розділив підслідність слідчих прокуратур, органів безпеки і органів внутрішніх справ. З ряду категорій справ попереднє слідство проводиться тим органом, який порушив кримінальну справу.

Слідчі військові прокуратури розслідують кримінальні справи, які підсудні військовим судам.

До ведення слідчих органів СБУ віднесено розслідування особливо небезпечних державних злочинів - зрада Вітчизні, шпіонаж, терористичні акти, диверсії тощо.

Слідчий працює у безпосередньому контакті з органами дізнання, особливо з міліцією. По справах, які розслідуються, він має право давати органам дізнання доручення і вказівки про проведення розшукових і слідчих дій, вимагати від органів дізнання сприяння у розслідуванні злочинів. Доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Прокурор здійснює керівництво роботою слідчих прокуратури та нагляд за дотриманням законів у всіх слідчих органах.

Загальні вимоги, які пред'являються до осіб, що призначаються на посаду слідчих: громадянство України, наявність вищої юридичної освіти та необхідних ділових і моральних якостей.

Слідчі СБУ і МВС, крім цього, проходять відповідну військову службу в СБУ і державну службу в МВС.

Військовими слідчими призначаються офіцери, які проходять військову службу або знаходяться в запасі.

У прокуратурах обласного рівня є слідчі управління та відділи, а у Генеральній прокуратурі - управління по розслідуванню особливо важливих справ.

Слідчий апарат органів МВС і СБУ складається зі слідчих, старших слідчих і слідчих з особливо важливих справ.

У міських і районних відділах (управліннях) внутрішніх справ є слідчі групи і слідчі відділення, а у обласних і прирівняних до них управліннях внутрішніх справ (МВС Автономної Республіки Крим) - слідчі управління.

115

Керівництво слідством в органах прокуратури, МВС і СБУ здійснюють начальники слідчих підрозділів.

Повноваження начальника слідчого відділу визначені у ст. 1141 КПК. Він має право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про проведення попереднього слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про проведення окремих слідчих дій, має також право передавати справу від одного слідчого другому, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у проведенні попереднього слідства і особисто проводити попереднє слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

Кримінально-процесуальне законодавство встановлює процесуальну самостійність слідчого. При проведенні попереднього слідства всi рішення про напрямок слідства та про проведення слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли закон передбачає отримання санкції від прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне та своєчасне проведення.

Вказівки прокурора і начальника слідчого відділу по кримінальній справі є обов'язковими для виконання. У той же час слідчий має право оскаржити вказівки начальника слідчого відділу прокурору, а вказівки прокурора - вищому прокурору.

Слід зазначити, що Концепцією судово-правової реформи передбачається створення єдиного слідчого апарату. Думається, що таке об'єднання органів попереднього слідства усуне "розпи-лення" сил, паралелізм у роботі, сприятиме більш повному технічному оснащенню слідчих, посилить їх взаємодію з органами дізнання, що в результаті підвищить рівень попереднього розслідування в цілому.

К о н т р о л ь н і з а п и т а н н я

1. Завдання органів попереднього розслідування.

2. Яка система органів дізнання?

3. Назвіть основні етапи розвитку інституту попереднього

розслідування.

4. Яка система органів попереднього розслідування?

5. Які повноваження начальника слідчого відділу щодо

керівництва слідством?

6. Яка перспектива розвитку слідчого апарату за Концепцією судово-правової реформи?