10. СТАТУС СУДДІВ

Статус - правове становище (сукупність прав та обов'язків) суддів - закріплено у законах "Про судоустрій України", "Про Конституційний Суд України", "Про арбітражний суд", КПК та ЦПК, а також у спеціальному законі України "Про статус суддів", прийнятому 15.12.1992 р. Цей закон закріпив статус суддів як носіїв судової влади, правові, процесуальні, матеріальні та соціальні гарантії незалежності суддів, порядок формування суддівського корпусу, вимоги, які пред'являються до судді, та його обов'язки.

Особливості статусу суддів військових і арбітражних судів регулюються спеціальними законами.

Відповідно до ст. 5 закону "Про статус суддів" суддя не може бути народним депутатом, належати до будь-якої політичної партії, руху, входити до складу органів виконавчої влади або інших державних органів, органів місцевого та

86

регіонального самоврядування, займатися підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час.

Окрім цих загальних вимог, кандидати, які рекомендуються до обрання суддями районних судів, повинні бути громадянами України, досягти 25-річного віку, мати вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичним фахом не менше трьох років, проживати в Україні не менш як десять років та володіти державною мовою.

Для суддів вищих судів установлено додаткові вимоги, покликані забезпечити їх комплектування найбільш досвідченими кадрами.

Основні обов'язки суддів сформульовані у ст. 6 закону "Про статус суддів". Судді зобов'язані:

- при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків;

- дотримувати всіх вимог, що пред'являє до суддів чинне законодавство, а також вимог, які випливають з моральних правил, службової дисципліни та розпорядку роботи суддів;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи у судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання суддi і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Законом встановлено гарантії незалежності суддів, які забезпечуються:

а) особливим порядком наділення суддів повноваженнями, а також припинення повноважень;

б) регламентованою процесуальним законодавством процедурою здійснення правосуддя;

в) таємницею процесу прийняття рішення та забороною на його розголошення;

г) забороною, під загрозою відповідальності, втручання у здійснення правосуддя;

д) відповідальністю за неповагу до суду;

е) недоторканністю суддів;

87

є) системою органів суддівського самоврядування;

ж) комплексом правових норм, що забезпечують належний рівень матеріального забезпечення та соціальної захищеності суддів.

Статтею 13 закону закріплено, що судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності та взяті під варту без згоди Верховної Ради, а до адміністративної відповідальності, що накладається у судовому порядку, - без згоди органу, який наділив суддю повноваженнями.

Проникнення у житло чи службове приміщення судді, його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку та виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а також виїмка його кореспонденції, речей та документів може проводитися тільки на підставі санкції Генерального прокурора України при наявності порушеної кримінальної справи.

Суддівське самоврядування є однією з важливих гарантій забезпечення незалежності судів та суддів України. Здійснюється воно через конференції суддів загальних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; конференцію суддів військових судів; зібрання суддів Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду; конференцію суддів арбітражних судів; з'їзд суддів України.

Завдання органів суддівського самоврядування сформульовані в ст. 3 закону України "Про органи суддівського самоврядування", що набув законної сили 06.04.1994 р.

Основними завданнями є:

- створення найбільш сприятливих умов для забезпечення

діяльності судів;

- удосконалення підготовки кадрів, підвищення кваліфікації суддів, надання їм методичної допомоги;

- зміцнення незалежності суддів, захист від втручання в їх судову діяльність.

Конференції, зібрання та з'їзди суддів формують відповідні кваліфікаційні комісії суддів, обирають ради, що реалізують частину функцій органів суддівського самоврядування в період між конференціями та з'їздами.

До повноважень конференцій суддів також входять питання, пов'язані з необхідністю тлумачення та дачі роз'яснень щодо правильного застосування законодавства, вироблення пропозицій по вдосконаленню законодавства, обговоренню проблем організаційного та матеріально-технічного забезпечення судів та суддів. На обласних конференціях суддів, конференціях

88

суддів військових та арбітражних судів обираються делегати на з'їзди суддів України, а також розглядаються питання організації діяльності судів відповідних ланок.

Конференції суддів скликаються не рідше одного разу на рік (як правило, у першому кварталі поточного року) за рішенням відповідних президій судів.

З'їзд суддів є вищим органом суддівського самоврядування і скликається не менше одного разу у п'ять років за спільним рішенням президій Верховного Суду і Вищого арбітражного суду, які затверджують також орієнтовний перелік питань, що виносяться на обговорення з'їзду. Делегати на з'їзд обираються за нормами, встановленими у законі, на альтернативній основі.

Рада суддів України на засіданнях, що проводяться не рідше двох разів на рік, обговорює звіти фінансових управлінь по виконанню бюджету судових органів, дає свій висновок по підготовлених законопроектах. До ради суддів входять судді загальних судів від кожної області, судді арбітражних судів та Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 16 закону України "Про статус суддів” формування суддівського корпусу здійснюється через кваліфікаційні комісії суддів.

Систему кваліфікаційних комісій складають:

- кваліфікаційні комісії суддів загальних судів Автономної

Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

- кваліфікаційна комісія суддів арбітражних судів;

- кваліфікаційна комісія суддів військових судів;

- Вища кваліфікаційна комісія судів України.

Термін повноважень усіх цих комісій - п'ять років від дня обрання.

З метою виключення умов для корпоративності судової системи в кожну з кваліфікаційних комісій, крім трьох суддів входять три особи, при цьому одна з них повинна бути або головою, або заступником голови комісії, що представляють законодавчу, виконавчу влади, а також юридичну науку. Аналогічний принцип формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яку складають 13 членів з представництвом суддів арбітражних та військових судів.

Судді до складу відповідних кваліфікаційних комісій обираються на конференціях суддів, представники від виконавчої влади призначаються Президентом України, а в областях - головами місцевих державних адміністрацій.

Кваліфікаційні комісії суддів загальних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,

89

арбітражних та військових судів;

- перевіряють дотримання вимог, вказаних у ст. 7 та 8 закону України "Про статус суддів", стосовно кандидатів на посади суддів;

- за заявами кандидатів у судді загальних і військових судів або за поданням голів Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів, голів військових судів регіонів та Військово-Морських Сил

проводять кваліфікаційні іспити та дають висновки про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, який вперше висувається на судову посаду у районному (міському) суді, у Верховному суді Автономної Республіки Крим, в обласному, Київському та Севастопольському міських судах, у військових судах гарнізонів, регіонів та Військово-Морських Сил;

- за поданням голів Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів, голів арбітражного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських арбітражних судів, голів військових судів регіонів та Військово-Морських Сил дають висновок про можливість обрання кандидатів на посади суддів районних (міських) судів, військових судів гарнізонів, Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів, арбітражних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військових судів регіонів та Військово-Морських Сил;

- дають висновки про звільнення з посади суддів;

- проводять кваліфікаційну атестацію суддів районних (міських) судів, суддів Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів, суддів арбітражних та військових судів і присвоюють їм кваліфікаційні класи;

- порушують дисциплінарні провадження, проводять пов'язані з цим службові перевірки та розглядають питання про дисциплінарну відповідальність вказаних у ч. 2 цієї статті суддів районних (міських) судів, Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів;

- припиняють перебування у відставці суддів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів, окрім повноважень, покладених на неї у зв'язку з діяльністю Верховного Суду України, розглядає скарги на висновки та рішення кваліфіка-

90

ційних комісій суддів загальних, військових та арбітражних судів, а також переглядає справи, розглянуті названими кваліфікаційними комісіями, які містять окремі думки членів цих комісій.

Багато питань, у тому числі й порядок проведення кваліфікаційних атестацій, іспитів, не врегульовані законом і вирішуються на підставі процедур, вироблених практикою.

Підстави дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень суддів встановлені законом України "Про статус суддів".

Суддя притягається до дисциплінарної відповідальності за скоєння дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

- законодавства при розгляді судових справ;

- вимог закону про те, що суддя не може бути депутатом, належати до будь-якої партії, займатися підприємницькою діяльністю тощо;

- обов'язків судді, встановлених ст. 6 закону "Про статус суддів".

Дуже важливою гарантією незалежності суддів є закріплене законодавчо положення про те, що скасування або зміна судового рішення не тягне дисциплінарної відповідальності судді, коли при цьому не були припущені навмисні порушення закону або несумлінність, що спричинила істотні наслідки.

У процесі провадження у дисциплінарних справах кваліфікаційними комісіями застосовуються до суддів такі види дисциплінарних стягнень: догана, пониження у кваліфікаційному класі, звільнення з посади. Цей перелік є вичерпним.

Дисциплінарне провадження стосовно судді містить у собі перевірку даних про проступок судді, порушення дисциплінарного провадження, розгляд дисциплінарної справи.

Підставами для порушення дисциплінарного провадження можуть бути подання посадових осіб Міністерства юстиції та його органів на місцях; голів відповідних або вищих судів, народних депутатів України; керівників державних органів або органів місцевого та регіонального самоврядування або їх заступників.

Дисциплінарне провадження може бути порушене головою кваліфікаційної комісії; самою кваліфікаційною комісією; головами відповідних судів.

Розгляд дисциплінарної справи проводиться з дотриманням процедур, встановлених розд. ІІІ закону України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію та дисциплінарну відповідальність суддів судів України".

91

Одна з гарантій недоторканності особи судді закріплена в п. 2 ст. 13 закону України "Про статус суддів", відповідно до якої судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності та взяті під варту без згоди Верховної Ради України. У зв'язку з тим, що притягнення суддів до кримінальної відповідальності відбувається досить рідко, у законодавстві відсутній чіткий механізм цієї процедури.

Практикою розроблений порядок, згідно з яким при достатніх даних, що свідчать про наявність в діях судді ознак кримінального злочину, прокурор області одночасно вносить подання Генеральному прокурору України і до відповідної кваліфікаційної комісії суддів для вирішення питання про зупинення повноважень судді.

Як правило, провадження у кримінальній справі, порушеній відносно судді, повинно проводитися Генеральною прокуратурою України; підсудність кримінальної справи визначається відповідно до ст. 13 закону "Про статус суддів" Головою Верховного Суду України.

К о н т р о л ь н і з а п и т а н н я

1. Чим обумовлена необхідність нормативного закріплення

статусу суддів?

2. У чому полягає роль органів суддівського самоврядування?

3. Які підстави притягнення суддів до дисциплінарної

відповідальності?

4. Який порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності?