Управління знаннями охоплює наступні головні напрямки діяльності юридичної фірми:
– одержання знань, їх придбання й внутрішньофірмове продукування;
– трансформацію отриманих знань у колективне знання й елементи організаційного інтелектуального капіталу фірми;
– внутрішньофірмове передавання (обмін) знань;
– використання знань;
– зберігання знань.
Управлінню знаннями властиві: процесний аспект – управління внутрішньофірмовим рухом знань; витратний аспект – управління витратами одержання, передачі й використання знань (рис. 5.2.).
Одержання знань охоплює наступні основні напрямки діяльності юридичної фірми:
– одержання знань із зовнішніх джерел;
– зовнішнє й внутрішньофірмове навчання й самоосвіта працівників;
– продукування знань.
Зовнішнім джерелом знань є мережа юридичної фірми: клієнтська, партнерська, соціальна. Особиста участь клієнтів у процесі консультування обумовлює необхідність і можливість обміну не тільки інформацією, але й знаннями, досвідом між консультантами й клієнтами, тому клієнтська мережа є для юридичної фірми одним з основних зовнішніх джерел знань. Одержання додаткових знань забезпечує партнерська мережа консалтингу: консультування, обмін досвідом, залучення незалежних консультантів до роботи над юридичними питаннями та ін. Усі ці форми співробітництва юридичних фірм виступають для них зовнішніми джерелами знань. Участь у професійних об'єднаннях, найважливішою функцією яких є науково-методичне забезпечення практичної юридичної діяльності, а також контакти з державними органами, громадськими організаціями – канали одержання юридичною фірмою додаткових знань. Ще однією формою вважається придбання на ринку інтелектуальних продуктів, що становлять нематеріальні активи юридичного консалтингу. У цьому випадку завдання управління знаннями полягає в ефективному впровадженні зазначених інтелектуальних продуктів у практику юридичного обслуговування.
Найважливішим джерелом знань є зовнішнє й внутрішньофірмове навчання консультантів (тренінги, семінари, курси підвищення кваліфікації тощо). Воно – і фактор мотивації творчої праці у сфері юридичного консалтингу, і необхідна умова накопичення знань, що становлять зміст фірмово-специфічного людського капіталу юридичної фірми. Таку ж роль виконує самоосвіта юристів, завданнями юридичної фірми будуть створення необхідних умов, стимулювання, визначення підвищення освітнього рівня працівників як базового принципу організаційної культури.
Внутрішньофірмове продукування знань являє собою найважливішу складову консультаційного процесу, оскільки вирішення проблем клієнтів може вимагати нових ідей, підходів, методів і методик, що представляють для фірми додаткові знання, збільшують її базу знань.
Зовнішня мережа юридичного консалтингу, як і внутрішньофірмове продукування, виступають джерелами знань переважно у формі ідей, досвіду, рекомендацій і порад фахівців, які необхідно аналізувати, систематизувати й адаптувати до моделі консультаційного процесу.
Знання, отримані працівниками юридичної фірми в процесі зовнішнього й внутрішньофірмового навчання, самоосвіти, збільшують творчий потенціал юристів. Однак внаслідок, наприклад, їх звільнення, ці знання можуть бути втрачені фірмою, а її витрати на професійне зростання працівників перетворяться на втрати. Отже, важливим напрямком управління знаннями є трансформація отриманих різними способами знань у структурний капітал юридичної фірми, змістом якого виступають організаційні знання, що становлять інтелектуальну власність і ресурсну основу юридичного консалтингу. Здійснення трансформації знань охоплює:
– формалізацію знань на основі підготовки співробітниками юридичної фірми методик, наукових обґрунтувань, розробок, статей і навчальних матеріалів;
– перетворення інтелектуальних продуктів юристів на об'єкти інтелектуальної власності юридичної фірми;
– поширення знань в організації у процесі внутрішньофірмового навчання й консультування, формування культури організації, що навчається, з метою перетворення окремих елементів, що становлять зміст фірмово-специфічного людського капіталу юридичного консалтингу, на колективне знання, що забезпечує певний рівень незалежності бізнесу від можливих втрат знань (внаслідок виходу працівників).
Трансформація отриманих знань є основою їх передавання (обміну) і використання в консультаційному процесі. Внутрішньофірмова система передавання (обміну) знань включає:
– внутрішнє навчання;
– систему внутрішньофірмового консультування й обміну досвідом;
– регламентацію консалтингового процесу на основі внутрішньофірмових норм юридичного обслуговування;
– розвиток культури організації, що навчається, для якої обмін знаннями виступає фундаментальним принципом ефективної діяльності.
Внутрішньофірмовий рух знань спирається на горизонтальні зв'язки між учасниками консультаційного процесу (консультантами, робочими й проектними командами) і ієрархію, на основі якої здійснюється трансформація знань у розпорядження як особливий інструмент передавання знань від їх джерела (власника) безпосереднім виконавцям дорученої роботи.
Використання знань у рамках юридичної фірми спирається на технології, моделі, методи й прийоми практичної юридичної діяльності. Управління використанням знань спрямовано на реалізацію творчого потенціалу консультантів, забезпечення необхідного рівня віддачі структурного капіталу, підвищення ефективності інтелектуальних ресурсів юридичної фірми.
Управління зберіганням знань спрямовано на формування, підтримку й розвиток науково-методичної бази юридичного обслуговування, своєрідного внутрішньофірмового банку знань, що зберігає й накопичує наукові розробки, методики консультування тощо.
*
Управління внутрішньофірмовим рухом знань
Канали отримання і збільшення знань
Мережеві канали
Канали набуття знань
Зовнішнє і внутрішнє навчання, самоосвіта юристів
Управління витратами отримання, обміну і використання знань
Рис. 5.2. Управління знаннями у сфері юридичного консалтингу