Розділ 12

Зупинення і закінчення попереднього (досудового) слідства

Встановлені у законі строки попереднього слідства, приписи щодо порядку і строків прийняття рішень і виконання необхідних для їх реалізації дій є процесуальним засобом стимулювання активної роботи по розкриттю і розслідуванню злочинів. Нерідко розкриття злочинів потребує інтенсивної цілодобової роботи слідчих і оперативних працівників. Тим не менш, перерви у провадженні розслідування через об'єктивні і суб'єктивні причини також неминучі, однак перебіг строку попереднього слідства може бути припинений лише за наявності передбачених законом підстав і умов.

Підстави зупинення попереднього слідства вказані у ст. 206 КПК. Воно припиняється у випадках:

1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;

3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Перелік названих підстав — вичерпний. Будь-які інші обставини, які також перешкоджають продовженню слідства (від'їзд обвинуваченого у тривале відрядження або за кордон, хвороба потерпілого, зайнятість слідчого розслідуванням інших справ або його відпустка), не є підставами для зупинення слідства.

У КПК вказані умови і регламентовано порядок зупинення слідства з названих підстав. Розглянемо зміст кожної з них.

У пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 206 КПК йдеться про обвинуваченого, тобто про особу, щодо якої вже винесено постанову про притягнення як обвинуваченого. Причини невідомості місцезнаходження обвинуваченого у законі не конкретизовані, хоча кожна з можливих причин тягне за собою не однакові наслідки. Якщо у справі є дані, що обвинувачений сховався, то перебіг строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності переривається. Не виключено, що обвинувачений убитий, загинув за інших обставин чи помер, про що слідчому невідомо; остаточні рішення по справі у кожному з цих випадків будуть різні.

З огляду на практику, що склалася, факт психічного або іншого тяжкого захворювання повинен бути підтверджений довідкою державного медичного закладу, актом судово-медичного огляду або висновком відповідної експертизи. Уточнення формулювання даної підстави зупинення попереднього слідства уявляється необхідним у новому КПК України. Слід звернути увагу і на редакцію формулювання даної підстави припинення: у точному розумінні цього формулювання психічне захворювання завідомо віднесено до числа тяжких захворювань без розмежування випадків хронічної хвороби і короткочасного реактивного стану.

Невстановлення особи, яка вчинила злочин, означає, що злочин не розкрито. Нерозкритим злочин вважається у всіх випадках, коли обвинувачення у вчиненні злочину не пред'являлось будь-кому або таке обвинувачення відпало (тобто справа щодо особи була закрита слідчим, прокурором, судом, винесено виправдувальний вирок з направленням справи на додаткове розслідування для встановлення осіб, які вчинили злочин).

У законі вказані також умови зупинення слідства по справі. У випадках, передбачених пп. 1 і 2 ст. 206 КПК, попереднє слідство може бути зупинено тільки після винесення постанови про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконання всіх слідчих дій, проведення яких можливе за відсутності обвинуваченого, а також вжиття заходів до збереження документів та інших можливих доказів у справі (ч. 2 ст. 206 КПК).

До зупинення слідства слідчий може винести постанову про оголошення розшуку обвинуваченого, а також повинен особисто вжити всіх необхідних заходів для встановлення місця його перебування (статті 137–139 КПК). Такі ж заходи слідчий зобов'язаний вжити і у випадках невстановлення особи, яка вчинила злочин (ст. 209 КПК), у тому числі і шляхом дачі доручення органам дізнання (ч. 4 ст. 104, ч. 3 ст. 114 КПК).

Про зупинення попереднього слідства слідчий виносить постанову, копія якої направляється прокуророві. Якщо підстави для зупинення справи відносяться не до всіх обвинувачених, слідчий вправі виділити і зупинити справу відносно окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі (ч. 4 ст. 206 КПК).

Якщо до зупинення слідства на підставі п. 1 ст. 206 КПК запобіжний захід не був обраний, то його треба обрати; якщо справа зупинена на підставі п. 2 цієї статті, то слід вирішити питання про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу з урахуванням характеру і тривалості захворювання. Якщо обвинувачений внаслідок душевної хвороби потребує застосування примусових заходів медичного характеру, то справа щодо нього не зупиняється, а направляється прокуророві згідно зі ст. 417 КПК.

Стаття 210 КПК передбачає право слідчого відновити провадження по справі у разі необхідності, про що виноситься мотивована постанова, копія якої направляється прокуророві. Слід зазначити, що постанова про відновлення слідства може бути винесена також прокурором (п. 4 ст. 227 КПК).

Відновлення попереднього слідства не потрібно для вжиття розшукових заходів, які не вимагають проведення слідчих дій; звичайно слідчий обмежується при цьому тільки направленням запитів, періодичними бесідами з родичами або іншими свідками, про результати яких може скласти довідку, підготувати рапорт на ім'я начальника слідчого відділу або прокурора.

Відновлення і зупинення слідства по справі можуть провадитися неодноразово, чергуючись у відповідній послідовності.

Відповідно до ст. 211 КПК справа, в якій слідство зупинено, належить закриттю: 1) по закінченні строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначених у ст. 48 КК, а у випадках, зазначених у ч. 1 ст. 7 КПК, — і до закінчення цих строків; 2) у випадках, передбачених пп. 4, 8, 9 і 11 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КПК. Виносити ще і постанову про відновлення попереднього слідства в усіх цих випадках не потрібно.

Закінчення попереднього слідства означає повне завершення процесуальної діяльності слідчого у конкретній кримінальній справі. Рішення про це приймається за наявності фактичних передумов, законних підстав і реалізується у тому порядку, який регламентується нормами глави 20 КПК (статті 212–226).

Законом передбачено три форми закінчення попереднього слідства: 1) складанням обвинувального висновку; 2) складанням постанови про закриття кримінальної справи; 3) складанням постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).

При закінченні попереднього слідства у будь-якій з цих форм розслідування не обмежується складанням вказаних у ст. 212 КПК процесуальних документів; на заключному етапі розслідування справи потрібне виконання і ряду інших дій, характер і обсяг яких залежить від сутності рішення (форми закінчення) і дійсної повноти розслідування конкретної кримінальної справи. Найбільш значний обсяг таких дій виконується при закінченні попереднього слідства складанням обвинувального висновку. Закінчення процесуальної діяльності слідчого у стадії попереднього розслідування означає або завершення самої цієї стадії процесу, або ж свідчить про повне виконання завдань судочинства в даному разі.

Характер і вид рішення про закінчення досудового слідства залежить від результатів всієї попередньої роботи по розслідуванню і розкриттю злочинів. Значна частина кримінальних справ закривається за скінченням строків давності (п. 3 ст. 6 КПК), а особи, які вчинили злочин, на цей час не встановлюються і залишаються безкарними. Тому твердження, що попереднє слідство можна закінчити тільки тоді, коли його завдання виконані1, потребує суттєвого уточнення.

Рішення про закінчення попереднього слідства — одне з найбільш істотних процесуальних рішень у кримінальній справі через тільки одну ту обставину, що ним завершується ця діяльність. Вид рішення і момент його прийняття визначає сам слідчий за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Вказівки прокурора і начальника слідчого відділу з цього питання виконуються згідно з вимогами статей 114, 1141 КПК.

Із трьох визначених у ст. 212 КПК форм закінчення попереднього слідства у цьому розділі розглядаються дві перших; порядок закінчення справ про діяння, вчинені неосудними особами, викладено в 23 розділі цього підручника.