§ 2. Пенітенціарні системи в сучасних зарубіжних державах

Сполучені Штати Америки. Основним видом місць позбавлення волі у США є тюрми. Їх розрізняють на: тюрми федеральні, тюрми штатів ("prison”) і місцеві муніципальні чи окружні або тюрми графств ("jail”). Організація і діяльність федеральних тюрем регламентується спеціальним законодавством: нормами розділу "Тюрма і ув'язнені”, гл. ХVІІ "Кодифікованого кримінального і кримінально-процесуального законодавства” Зводу законів США. Діяльність місцевих тюрем і тюрем штатів регулюється законодавством відповідних штатів.

Федеральні тюрми чи федеральні виправні установи і тюрми штатів залежно від встановленого в них режиму розподіляються на чотири категорії: надзвичайної безпеки, максимальної безпеки, середньої безпеки, мінімальної безпеки. Окремі тюрми мають змішаний вид. Ступінь безпеки встановлюється статутом місцевої тюрми. Тому у тюрмах однієї категорії умови тримання засуджених можуть надто відрізнятися.

Установи мінімальної безпеки обладнуються як табори або ферми (подібно до вітчизняних колоній-поселень), в яких режим є напіввільний, відсутня озброєна охорона, засуджені працюють в основму за межами тюрми в сільськогосподарських організаціях. Тюрми середньої безпеки інакше називають пенітенціарними або реформаторіями[58]. Тут також засуджені можуть працювати за межами тюрми. Тюрми максимальної і надзвичайної безпеки являють собою тюрми, як ми розуміємо, зі всіма зовнішніми атрибутами (високі стіни з вишками озброєної охорони, колючим дротом і т.ін.). За межами території тюрми засуджені не працюють. У місцевих тюрмах тримають осіб, до яких ужитий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час розслідування кримінальної справи, а також засуджені, яким за вироком суду призначені короткі або відносно невеликі строки позбавлення волі. В усіх категоріях тюрем створені умови для занять спортом, організується професійне навчання найпоширенішим професіям, спеціальностям, загальноосвітнє навчання.

Для неповнолітніх правопорушників створюються спеціальні пенітенціарні установи (реформаторії, їх називають також виховними школами). В окремих випадках організуються табори або ферми з відповідним режимом тримання засуджених. У деяких штатах існують будинки для неповнолітніх, в яких тримають і підслідних, і засуджених, причому останні відбувають там весь строк покарання. У багатьох джерелах підкреслюється, що відмінності в умовах відбування покарання неповнолітніми в різних штатах не тільки надто істотні, але й значно м'якші, ніж у виправних установах для дорослих. До неповнолітніх частіше, ніж до дорослих на найбільш пільгових умовах застосовуються дострокове звільнення та інститут пробації (це особливий інститут, про нього вже йшлося вище, спостереження за поведінкою звільнених, які не направлені в місця позбавлення волі, і за достроково визволеними від відбування позбавлення волі, на яких судом покладений обов'язок виконувати приписану поведінку).

Велика Британія. Діяльність пенітенціарних установ Великої Британії регламентується Законом про кримінальну юстицію 1948 р. і спеціальним законом про тюрми 1952 р.

Пенітенціарна система Великої Британії включає до свого складу насамперед місцеві (тюрми міст, графств та інших регіонів), а також центральні тюрми. У місцеві тюрми направляються засуджені в тій місцевості, де вони проживали до арешту. Таке правило застосовується особливо до осіб, засуджених на короткі строки позбавлення волі. Центральні тюрми розподіляються на три категорії залежно від строку позбавлення волі, визначеного винному за вироком суду. В Англії короткостроковим позбавленням волі є строк до 18 місяців, середньостроковим — від 18 місяців до 5 років і довгостроковим — понад 5 років. За видами режиму центральні тюрми поділяються на відкриті і закриті. У тюрмах відкритого типу відбуває покарання незначна частина від загальної кількості осіб, засуджених до тюремного ув'язнення, більшість з яких засуджені на строк від 3 до 6 місяців, в окремих випадках — до 2 років. У тюрмах замкнутого типу відбувають покарання особи, засуджені на триваліші строки позбавлення волі.

У тюрмах Великої Британії підтримується строгий порядок і дотримуються вимоги безпеки. Передбачені такі заходи дисциплінарного стягнення до засуджених: поміщення до спеціальної камери в наручниках, поміщення до одиночної камери, зменшення денного раціону харчування, відсторонення від роботи спільно з іншими засудженими, позбавлення привілеїв, припинення нарахування заробітної плати та ін.

В Англії застосовується інститут пробації, однак тут він має деякі особливості: передбачена можливість помістити особу до спеціального закладу відкритого типу на строк до 12 місяців. Їх існує декілька категорій — в одних особа може проживати і водночас працювати, в інших — тільки проживати, а в третіх — може проживати і водночас працювати за межами такого закладу. У випадках застосування інституту пробації до неповнолітніх, їх можуть направити до центрів відвідування (тут знаходяться особи у віці від 10 років до 21 року). У випадках засудження до покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітніх, вони відбувають покарання в спеціальних установах (тюрмах, бортстальських центрах затримання та в спеціальних школах).

Франція. Пенітенціарна система Франції регламентується постановами Кримінально-процесуального кодексу 1958 р. зі змінами і доповненнями, внесеними законом від 11.07.1975 р.

Управління пенітенціарними установами здійснюється Міністерством юстиції, в структурі якого є відповідна дирекція пенітенціарної адміністрації. Як і в інших країнах, у Франції тюрми розподіляються на центральні (для засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад одного року) і місцеві (вони називаються ще виправними, арештними будинками або місцевими тюрмами). У Франції налічується 14 центральних тюрем, одна з них — жіноча. Всі засуджені, які прибули до центральної тюрми, повинні відбути своєрідний "карантин”, тобто на строк не більше 45 днів знаходитися в одиночній камері для проходження відповідної адаптації до умов життя у тюрмі. Після проходження такої адаптації, їх переводять до загальних камер. Місцеві тюрми знаходяться в підпорядкуванні департаментів. Тут тримають різноманітні категорії: підслідні; особи, які засуджені на невеликі строки позбавлення волі; засуджені до смертної кари; особи, які засуджені за несплату боргів. Як і в інших країнах, є пенітенціарні установи напіввільного режиму, де тримають осіб, засуджених на невеликий строк (який не перевищує шести місяців).

У пенітенціарних установах Франції застосовується прогресивна система відбування покарання, організується праця засуджених, професійне і загальноосвітнє навчання (щоправда, перед навчанням ставиться надто скромне завдання — навчити читати, писати, лічити). Вся виправна система спрямована на те, щоб підготувати засудженого до безболісного входження в нове життя на волі, успішної соціальної адаптації.

У Франції є окремі пенітенціарні установи для неповнолітніх правопорушників (існує ціла система виховних і виправних установ для них) — це центри по спостереженню за неповнолітніми, центри виховання під наглядом. Є приватні установи для неповнолітніх, що належать релігійним об'єднанням і благодійним організаціям. Як до дорослих засуджених, так і до неповнолітніх правопорушників широко застосовується система пробації.

Німеччина. Пенітенціарні установи Німеччини регулюються Федеральним кримінальним кодексом 1975 р. і спеціальним зако-ном — Законом "Про виконання покарання у вигляді позбавлення волі і заходах виправлення і безпеки, що виражаються в позбавленні волі”, який був прийнятий у 1976 р., а окремі нововведення, які мають гуманний характер, набрали чинності в різний час (у 1980, 1982 і у 1986 рр.).

Система пенітенціарних установ досить різноманітна: відкриті установи; закриті установи, де засуджених тримають під озброєною охороною; установи, призначені для використання заходів виправлення і безпеки (соціально-терапевтичні установи, установи для тримання рецидивістів після відбування ними строку покарання (так звані невиправлені), психіатричні (в тому числі й для наркоманів і алкоголіків) лікувальні установи, установи для засуджених жінок; установи для неповнолітніх правопорушників; установи для запобіжного ув'язнення. У перелічених пенітенціарних установах існують закритий, а в окремих випадках напіввідкритий режими. Умови тримання засуджених досить пільгові, вільні, особливо якщо порівнювати з умовами тримання засуджених у вітчизняних установах виконання покарання. Тут передбачається відпустка засудженим, які відбули не менше 18 місяців визначеного строку покарання; у випадку довічного ув'язнення відпустка засудженому може бути надана по закінченні 10 років відбутого строку і т.ін.

Засуджені, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, залучаються до посильної праці, щоправда за свою працю вони одержують не зарплату, а грошову винагороду. Припускається робота засуджених і за межами пенітенціарних установ, але під наглядом. Зароблені в місцях позбавлення волі кошти засуджені можуть витрачати за своїм розсудом. Велике значення надається відправленню у тюрмах та інших виправних установах релігійних обрядів, без будь-яких у цьому сенсі обмежень. Для підтримання відповідного режиму тримання передбачається ціла система заходів дисциплінарного впливу на засуджених і мір заохочення, спеціальні заходи безпеки. Організується також професійне і загальноосвітнє навчання, медичне обслуговування. Надто цікавою є система надання соціальної допомоги звільненим від відбування покарання та організації соціального контролю за поведінкою звільнених.

У тюрмах Німеччини досить чітко функціонує система соціальної реабілітації засуджених, багато уваги приділяється процесу соціальної адаптації звільнених від відбування покарання[59]. Існують і в інших країнах цікаві пенітенціарні системи[60], в яких досить ефективно здійснюється виконання кримінальних покарань, в тому числі й позбавлення волі.

Практика свідчить, що у багатьох країнах умови проживання, праці та відпочинку засуджених у тюрмах, наскільки це можливо, наближені до загальноприйнятих норм проживання[61]. Зараз, коли в Україні провадяться докорінні перетворення в кримінально-виконавчій системі, дуже важливо вивчати і застосовувати досвід пенітенціарних систем інших держав, в яких діяльність установ виконання покарання пристосована до сучасних ринкових відносин.

Як правильно зазначає більшість учених та практичних працівників, всі існуючі нині проблеми в кримінально-виконавчому праві України можуть бути вирішені з успіхом тільки у тому випадку, якщо громадська правосвідомість, а головне, вся державна політика будуть спрямовані і налаштовані на докорінну зміну діяльності установ виконання покарання та всіх інших органів держави, причетних до виконання кримінальних покарань.