Глава ІІІ. Правове регулювання виконання покарань і застосування заходів виховного впливу.

кримінально-правові правовідносини

§ 1. Поняття і загальні ознаки покарань, виконання яких пов'язане з виховним впливом на засуджених

Будь-яке кримінальне покарання є заходом державного примусу, що застосовується судом до особи, яка вчинила злочин. Перед покаранням поставлено за мету: виправлення засудженого; спеціальна (або окрема) превенція, тобто запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими громадянами України. Звідси можна зробити висновок, що покарання являє собою цілеспрямовану кару.

Під карою слід розуміти ті позбавлення і страждання, які зазнає засуджений. Без кари неможливо уявити собі покарання. Тому будь-які заходи впливу, що застосовуються до особи, винної

у вчиненні злочину, що не спричиняють до страждань і позбавлень цій особі, не можуть розглядатися і вважатися як покарання.

Як і в чому конкретно виражається кара?

Коли йдеться про покарання, виконання яких пов'язане з каральним і виховним заходами впливу на засуджених, маються на увазі ті види кримінальних покарань, застосування яких передбачає позбавлення або істотне обмеження прав та інтересів засуджених на тривалий час. Передусім — це позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі і т.ін. Позбавлення волі посідає значне місце поміж іншими видами покарань. За Кримінальним кодексом України понад 40% санкцій статей Особливої частини позбавлення волі передбачається у вигляді єдиного виду покарання або альтернативно з іншими, більш м'якими видами покарань. Зрозуміло, ці покарання розрізняються між собою за характером і обсягом.

Позбавлення волі виявляється в тому, що засуджений поміщається на строк, визначений вироком суду, в спеціальну для цього призначену установу виконання покарання (тюрму або колонію). В умовах фізичної ізоляції від суспільства до засудженого застосовуються каральні і виховні заходи впливу. У статті 8 ВТК України підкреслюється, що в процесі виконання і відбування покарання до засудженого застосовуються такі основні засоби виправлення, як: режим виконання і відбування покарання, суспільно корисна праця, виховна робота, загальноосвітнє і професійне навчання. Обсяг кари і конкретні заходи виховного характеру залежать від режиму і виду установи виконання покарання, які визначаються судом з урахуванням характеру і міри суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи винного.

За чинним законодавством позбавлення волі може бути визначене в межах від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини, злочини, що спричинили до особливо тяжких наслідків, і для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, — не більше п'ятнадцяти років. При заміні в порядку помилування смертної кари позбавленням волі воно може бути визначене і на строк понад п'ятнадцяти років, але не більше двадцяти років.

При визначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину 18-річного віку, строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років.

Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду визначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях, колоніях загального, посиленого, строгого і особливого режимів або у тюрмі, а також у виховно-трудових колоніях загального і посиленого режимів.

Проектом Кримінального кодексу України, опрацьованим викладачами кафедри кримінального права Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого (м. Харків), запропоновано впровадження довічного позбавлення волі.

Виправні роботи без позбавлення волі являють собою покарання, яке полягає в примусовому притягненні засудженого до праці з утриманням певної частини його заробітної плати (від 5 до 20%) на користь держави. Виправні роботи без позбавлення волі визначаються на строк від двох місяців до двох років і відбуваються відповідно до вироку суду або за місцем роботи засудженого, або в інших місцях, що визначаються органами, які відають виконанням виправних робіт, але в районі місця проживання засудженого.

Каральний аспект виправних робіт без позбавлення волі виявляється в багатьох обмеженнях, яких зазнають засуджені до цього виду покарання:

— Із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі відраховуються суми в розмірах, встановлених вироком суду, в доход держави протягом строку відбування покарання. Відрахування здійснюються за місцем роботи засудженого зі всієї суми заробітку без утримання з цих сум податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

— Час відбування виправних робіт без позбавлення волі в загальний і безперервний трудовий стаж засудженого не зараховується, про що робиться запис в його трудовій книжці.

— Протягом строку відбування виправних робіт без позбавлення волі забороняється звільнення засуджених з роботи за власним бажанням без дозволу органів, що відають виконанням цього виду покарання.

— Засудженим до виправних робіт без позбавлення волі під час відбування покарання чергова відпустка не надається.

До засудженого до виправних робіт без позбавлення волі застосовуються заходи виховного впливу з боку трудового колективу і громадських організацій підприємств, організацій або установ, де він працює. Виконуються виправні роботи без позбавлення волі відділами (відділеннями), районними або міжрайонними інспекціями виправних робіт при міських (районних) відділах внутрішніх справ.

Специфічні особливості спостерігаються в процесі виконання такого кримінального покарання, як направлення до дисциплінарного батальйону. Цей вид покарання застосовується до військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочин у випадках, передбачених законом, на строк від трьох місяців до двох років, а також у випадках, коли суд, зважаючи на обставини справи і особу засудженого, визнає доцільним замість позбавлення волі на строк до трьох років застосувати направлення до дисциплінарного батальйону на той самий строк. Направлення до дисциплінарного батальйону замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Виправні роботи без позбавлення волі військовослужбовцям замінюються триманням на гауптвахті на строк до двох місяців.

У Положенні про дисциплінарний батальйон, затвердженому Указом Президента України від 05.04.1994 р., зазначається, що направлення до дисциплінарного батальйону є покаранням за вчинений злочин і має на меті виправлення засуджених у дусі чесного ставлення до праці і військової служби, строгого дотримання ними Конституції і законів України, точного виконання військової присяги, військових статутів і запобігання злочинам.

Сутність цього покарання виявляється в тому, що засуджений в примусовому порядку направляється в особливу військову частину на визначений у вироку військового суду строк — до трьох років (військовослужбовцями, яким визначається направлення до дисциплінарного батальйону, найчастіше вчиняється втрата військового майна, непокора командиру і т.ін.). Перебуваючи у дисциплінарному батальйоні, засуджений не перестає залишатися військово-службовцем. Після звільнення з дисциплінарного батальйону військовослужбовець вважається особою, яка не має судимості. Ті, хто перебувають у дисбаті, носять форму, є на продовольчому, речовому і грошовому забезпеченні, займаються бойовою і фізичною підготовкою, як і в будь-якій звичайній військовій частині. Але до розпорядку дня включається обов'язкова робота на будь-якому виробництві. Гроші за цю роботу не нараховуються. На роботу військовослужбовці виводяться під конвоєм, караульну службу вони не несуть.