Кримінологічна характеристика професійної злочинності

Офіційна кримінально-правова статистика як в СРСР, так і в теперішній час в Україні, не містить повних, безпосередніх відомостей про злочини кримінальних професіоналів та їх особистість. Оцінки кількісно-якісних статистичних показників професійної злочинності значною мірою мають відносний характер. Кримінологічний опис масиву злочинності, що розглядається, стає можливим завдяки інтерпретації статистичних даних про корисливі і корисливо-насильницькі злочини в цілому і особливо тих, які, як правило, вчиняють професійні злочинці: кишенькові і квартирні крадіжки, шахрайство, вимагання, незаконний обіг наркотиків, викрадення автомобілів тощо. Наявність корисливих злочинів, низький рівень їх розкриття і високий рівень латентності тісно взаємопов'язані, як вже зазначалося, з кримінальним професіоналізмом.

При з'ясуванні фактичної картини професійної злочинності потрібно звертатися і до ознаки множинності злочинів, що вчиняються особами, встановлювати їх кримінальний "стаж”. Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велике число професійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочини, не попадають в поле зору правоохоронних органів. Наприклад, у спеціально відібраній для аналізу групі злочинців було встановлено, що 60% з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв понад половина не була засуджена, серед кишенькових злодіїв — понад 15%. Серед інших категорій корисливих і корисливо-насильницьких злочинців, що виявляють тривалий час кримінальну активність, були також численні факти, коли їм вдавалося уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Непрямо про професійну злочинність можна зробити висновки шляхом детального аналізу статистичних даних, що були опубліковані, про загальний і особливо про спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів досить високий і коливається від 15% до 20%.

Збирання даних про професійну злочинність здійснюється і шляхом проведення вибіркових досліджень в окремих регіонах, а також шляхом обстеження деяких категорій злочинців.

Вивчення професійної злочинності пов'язано з певними труднощами, що є наслідком поверхового характеру теперішньої кримінально-правової статистики і недостатньої репрезентативності (показовості) вибіркових досліджень, що здійснюються. Але іншого виходу поки що немає. Тому, спираючись на вказані прийоми і методи, покажемо у загальних рисах стан і динаміку злочинності в Україні з 1986 по 1998 рік, інтерпретуючи їх стосовно професійної злочинності.

1. У цей період відмічається тенденція до зростання корисливих і корисливо-насильницьких посягань. Щодобово в країні реєструється 80 пограбувань, 15 розбоїв, 542 розкрадання приватного майна. Збільшується кількість квартирних крадіжок (зростання на 2,5%). Рік у рік зростає рівень злочинів, пов'язаних з виготовленням, збутом, придбанням зброї (в середньому на 18%). По вказаних видах злочинів мають місце річні коливання, але високою є і їх латентність.

2. За вибірковими даними і з урахуванням експертних оцінок в останні 5-6 років різко зросла кількість кишенькових крадіжок (в основному у великих містах). Рівень шахрайства за цей період підвищувався: у 1997 і 1998 роках він перейшов рубіж за 15 тис. злочинів. Його обсяг у загальному масиві злочинності становить приблизно 2,4%.

3. Кожний п'ятий злочин в Україні (20,4%) вчинявся особами, які їх вчиняли раніше. Показники загального рецидиву в 1997 році— 17,1%, в 1998 році — 18,1%. За даними вибіркових досліджень спеціальний рецидив кишенькових злодіїв, квартирних злодіїв, шахраїв, грабіжників і розбійників становив наприкінці 80-х — на початку 90-х років відповідно 80%, 66%, 80%, 60%. Для порівняння зазначимо, що питома вага спеціального рецидиву шахраїв в середині 60-х років досягала 50% (в дореволюційній Росії — 14%)1 .

4. Питому вагу неповнолітніх і молоді у вчиненні злочинів можна проілюструвати такими цифрами. Кількість осіб віком 14-17 років з 8,3% в 1986 році зросла до 9,1% — в 1996 році, а у віковій групі 18-24 років відповідно: в 1986 році — 19,6%, в 1996 році — 22,8%. У 1998 році питома вага злочинності неповнолітніх у загальному масиві злочинності становила 9,5%.

5. Широкого поширення набула злочинність, поєднана з наркотиками. Взагалі в країні наркотизація населення набирає темпів, консолідуються наркоділки, розширюється контрабандне надходження наркотиків іноземного виробництва. В 1997 році порівняно з 1993 роком кількість злочинів, вчинених у стані наркотичного збудження, збільшилась у п'ятнадцять разів, а злочинцями-наркоманами — в 3,2 рази. Все це негативно впливає на загальнокримінальну злочинність. Наркоманія набуває в наші дні статусу негативного чинника, що визначає криміногенну ситуацію в Україні.

Прогнозується, що слід очікувати погіршення криміногенної ситуації і в наступні два роки. Йдеться про злочинність усіх видів, у тому числі і професійну. Остання характеризуватиметься омолоджуванням професійних злочинців, загостренням відносин між "старими” кримінальними авторитетами і лідерами "нової хвилі” злочинного світу, зростанням пограбувань, розбоїв, вимагань, шахрайства, розкрадань грошових коштів за фальшивими кредитним картками, комп'ютерної злочинності. Між тим висловлюється припущення, що після цього настане стабілізація злочинності в цілому і почнеться поступове її зниження.

Одним з компонентів кримінологічної характеристики злочинів, як відомо, є дані про особистісні особливості їх суб'єктів. Тому доречно буде розкрити особистість професійних злочинців за такими показниками і властивостям, як вік, стать, соціальний статус, психологічні особливості тощо.

Професійний злочинець свій перший злочин вчиняє, як правило, в неповнолітньому віці. Це найчастіше корисливий злочин. У подальшому, ставши на шлях кримінального промислу, він вступає в спілкування і взаємодію зі злочинним світом, особливо в місцях позбавлення волі. Як результат — спільна участь у систематичних протиправних діях, оволодіння злочинними навичками і вміннями, сприйняття норм злочинної субкультури. А зрештою, подібне несприятливе моральне формування людини приводить її до лав професійних злочинців.

За даними вибіркових досліджень більшість сучасних професійних злочинців — це люди молодого (інколи неповнолітні) і середнього віку. Найбільшу частку складають серед них особи віком 19-35 років (77%.). У крадіжках з проникненням до житла питома вага цієї вікової групи дорівнює 70%, у викраденні антикваріату і культурних цінностей — 90%. Наведені цифри насторожують. Здавалося б, ведення злочинного промислу повинно передбачати наявність широких і міцних знань, навиків і вмінь, чого досягають у зрілому віці. Однак сучасні професіонали помолодшали. Омолоджування професійної злочинності свідчить про підвищення її суспільної небезпеки.

У складі професійних злочинних угруповань і кланів переважають чоловіки. Жінки проявляють себе в основному в таких формах кримінального професіоналізму, як шахрайство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (придбання і збут викраденого, надання інформації для виконавців злочинних посягань тощо).

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли конкретні злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали "нової хвилі” віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустрічаються особи, які мають військову, спортивну, економічну і навіть юридичну освіту. Вони використовують набуті знання в кримінальних цілях, інколи особисто вчиняють злочини, а буває виступають у ролі консультантів, привносять у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певну новизну. Наприклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спецпідрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

Значну кількість серед кримінальних професіоналів складають ті, хто в момент вчинення злочину не працювали і не навчалися. Таких засуджених в Україні за період з 1987 по 1998 рік збільшилося більше ніж в шість разів. Зокрема, за даними вибіркових досліджень серед злодіїв, які вчинили квартирні крадіжки, на час притягнення до кримінальної відповідальності не працювало 40%. Частка кишенькових злодіїв, які тривалий час не працювали, — 60%; карточних шахраїв — 70%.

Індивід, який став на шлях злочинного промислу, відмовляється від встановлених загальноприйнятих позитивних соціальних норм і набуває нових, властивих для певної антисоціальної групи. Саме ними вони керуються в задоволенні природної психологічної потреби в міжособистісному спілкуванні. У зв'язку з цим мають певний інтерес психологічні особливості професійних злочинців. Вони віддають перевагу злочинній діяльності перед будь-якою іншою; ділять учасників міжособистісного спілкування на "своїх” і "чужих”; виявляють відчуження і ворожість до оточуючих осіб з правомірною поведінкою; демонструють постійну готовність до створення або використання сприятливої ситуації для вчинення чергового злочину; виявляють постійну турботу про підтримання і підвищення злочинної "форми” як гарантії успіху в своєму промислі і безпеки; поважають відданість кримінальній общині і вірність своїм "товаришам”; беззаперечно дотримуються традицій і норм кримінальної субкультури.