Криміногенні чинники, які детермінують злочинність неповнолітніх

При характеристицi причин i умов злочинностi неповнолiтнiх на сучасному етапi розвитку нашого суспiльства слiд розглянути особливостi дiї загальних кримiногенних процесiв, явищ i ситуацiй, що відбуваються у суспiльствi, з урахуванням соцiального статусу неповнолiтнiх та їх соцiально-психологiчної характеристики. I в цьому розумінні злочиннiсть неповнолiтнiх на сучасному етапi є виявом не тільки вад виховання, але i певних особливостей соцiально-економiчного розвитку держави у перехiдний перiод. Зараз держава практично повнiстю вiдвернулася вiд проблем неповнолiтнiх. Це стосується освiти, виховання, проблеми соцiальної зайнятостi, професiйної пiдготовки, дiяльностi навчально-виховних закладiв і закладiв по органiзацiї дозвiлля неповнолiтнiх. I в цих умовах лише родина є єдиним суб'єктом виховно-профiлактичної роботи з пiдлiтками. У цiлому формування негативних соцiально-психологiчних властивостей особи неповнолiтнiх злочинцiв вiдбувається пiд впливом причин, головними з яких є:

1) недостатня увага, а то i безпосередня зневага з боку держави i громадськостi до проблеми неповнолiтнiх взагалi i злочинностi серед неповнолiтнiх зокрема;

2) вади родинного виховання, обумовленi як випадками прямого негативного впливу родини, так i неможливiстю родини вирiшувати питання морально-психологiчного виховання дитини в умовах руйнування системи державних органiв виховання i пiдриву матерiальної бази родинного виховання;

3) негативний вплив найближчого побутового оточення, який нині є домiнуючим фактором, сприяє антисоцiальнiй орiєнтацiї пiдлiткiв, формує в них уявлення про допустимiсть злочинних дiй певного типу;

4) пiдбурювання з боку дорослих до вчинення злочинiв, яке за вибiрковими дослiдженнями має мiсце не менше ніж у 20–30 % випадкiв. Воно нерідко пов'язане iз прямим втягуванням неповнолiтнiх до злочинної дiяльності як корисливої, так i насильницької спрямованості. Останнім часом є випадки залучення дiтей віком 3–5 рокiв у злочинну дiяльнiсть (використання їх для проникнення у приміщення, провокації насильницьких злочинів);

5) тривала вiдсутнiсть соцiально-корисної зайнятості (навчання, роботи) неминуче штовхає молодих людей на шлях вчинення злочинiв найрiзноманiтніших видiв;

6) одним з кримiногенних чинників є також негативний вплив засобiв масової iнформацiї, пропаганда насильства, збоченого сексу, наркотизацiї i алкоголiзацiї, легкого життя, злочинної дiяльностi, проституцiї тощо.

До умов злочинностi неповнолiтнiх слiд вiднести такi чинники:

1) безнагляднiсть i вiдсутнiсть належного контролю з боку відповідних служб і органiв та родини за поведiнкою, зв'язками i характером того, як пiдлiток проводить час;

2) безнагляднiсть майбутнiх неповнолiтнiх потерпiлих, яка сприяє створенню ситуацiй i приводiв для злочинiв проти них;

3) недолiки у роботi загальноосвiтнiх шкiл i ПТУ;

4) недолiки у системi правового виховання пiдлiткiв;

5) недолiки у системi органiзацiї працевлаштування неповнолiтнiх;

6) недолiки в органiзацiї дозвiлля неповнолiтнiх;

7) недолiки у дiяльностi органiв, на якi покладенi обов'язки здiйснення безпосередньої роботи з профiлактики злочинностi неповнолiтнiх i передусiм на рiвнi iндивiдуальної профiлактики злочинiв.

Таким чином, загальною обставиною злочинностi неповнолiтнiх є антисуспiльна спрямованість особи неповнолiтнiх, яка у взаємозв'язку з їх психофiзiологiчними особливостями i соцiально-економiчними умовами їх життєдiяльностi у певній життєвiй ситуацiї обумовлюють їх навмисну злочинну поведiнку або вчинення злочину з необачностi.