РОЗДІЛ 8

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

І МОЛОДІ ТА ЇЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Кримiнологiчна характеристика злочинності неповнолiтнiх

Злочинна поведiнка неповнолiтнiх та молоді має свої особливостi, якi виявляються у рiвнi, структурi, динамiцi цiєї злочинностi, у причинах, умовах, мотивацiї злочинiв. Цi особливостi обумовленi певними рисами особи неповнолітніх і їх правовим статусом у суспiльствi. Саме цим визначається і специфiка органiзацiї системи профiлактики злочинної поведiнки неповнолiтнiх та молодi. Органiзацiя надiйної системи профiлактики злочинних проявiв неповнолiтнiх є одним з прiоритетних напрямкiв боротьби зi злочиннiстю практично у всiх країнах свiту. Таке особливе ставлення до злочинної поведiнки неповнолiтнiх з боку громадських органiзацiй і державних служб обумовлено низкою обставин.

1. Йдеться про злочинну поведiнку членiв суспiльства, якi перебувають на стадiї формування особистостi, життєвої позицiї, переходу вiд життя пiд опiкою сiм'ї і школи до самостiйного життя, усвiдомлення соцiальних цiнностей суспiльства і виконання своїх особистих функцiй у ньому.

2. Несформованiсть емоцiйної сфери і морально-психологiчних настанов на рiзноманiтнi життєвi ситуацiї обумовлює неадекватну реакцiю на них.

3. Злочиннiсть серед неповнолiтнiх є резервом дорослої злочинностi. Кримiнологiчнi дослiдження свiдчать, що свiй перший злочин рецидивісти вчиняють, як правило, у неповнолiтньому вiцi.

4. Є певна специфiка у проявах злочинностi неповнолiтнiх, особливостях дозлочинної поведінки, структурi, динамiцi, причинах, умовах, мотивах, цiлях злочинiв i заходах по їх попередженню.

5. Злочиннi прояви неповнолiтнiх чутливiшi до заходiв протидiї їм, тому неповнолiтнi злочинцi бiльш пiддаються профiлактичному впливу, ніж дорослi злочинцi.

6. Органiзацiя ефективної системи профiлактики злочинів серед неповнолiтнiх забезпечує зниження злочинностi серед дорослих осiб у майбутньому i зміцнення правопорядку в суспiльствi у цiлому.

Перелiченi обставини i обумовлюють пiдвищену увагу суспiльства до злочинностi серед неповнолiтнiх.

При проведеннi кримiнологiчного аналiзу злочинностi неповнолiтнiх слiд враховувати її особливості.

Необхідно мати на увазі юридичну умовнiсть встановлених законодавством вiкових меж, якi включають чотири вiковi групи неповнолiтнiх: 14–15 рокiв, 15–16 рокiв, 16–17 i 17–18 рокiв. Однак багато чинників, що впливають на злочиннiсть неповнолiтнiх перелiчених груп, мають мiсце i серед пiдлiткiв молодшого вiку (10–13 рокiв), а також у осiб молодiжного вiку (18–21 та 22–25 рокiв), що важливо враховувати при розробцi профiлактичних заходiв. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, встановлює верхню межу неповнолiтнього вiку до 21 року. Є розбiжностi i при визначеннi нижньої межi.

Зазначене створює певнi труднощi при аналiзi процесiв i обставин, що впливають на злочинну поведiнку неповнолітніх, виявлення тенденцiй i закономiрностей цiєї злочинностi. Тому вивчення тенденцiй у злочинностi неповнолітніх, розробка заходiв її профiлактики повиннi вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дiтей i пiдлiткiв (вiкова група вiд 10 до 14 рокiв) i осiб молодiжного вiку (18–21 рiк).

Специфiчнi труднощi аналiзу злочинностi неповнолітніх пов'язанi також з вiдносно високим рiвнем латентностi злочинiв, якi найбiльше поширені у їх середовищi, та значною кількістю кримiнальних справ, що припиняються у процесi проведення дiзнання чи попереднього слiдства з рiзноманiтних нереабiлiтуючих обставин. На практиці приблизно чотири з кожних п'яти вчинених пiдлiтками злочинiв не становлять значної суспiльної небезпеки. Особливо це стосується крадiжок у друзiв, в учбових закладах, вiдбирання невеликих грошових сум у молодших пiдлiткiв, хулiганських проявiв, бiйок мiж групами пiдлiткiв тощо.

І, нарешті, слiд враховувати, що на стан, рiвень, структуру, динамiку злочинностi неповнолітніх специфiчно впливають соцiально-економiчнi, демографiчнi, психолого-побутовi характеристики регiонiв їх життєдiяльностi (наприклад, кiлькiсть неповнолiтнiх у регiонi, кiлькiсть неповних i неблагополучних сiмей, число дiтей у сiм'ї, умови проведення дозвiлля тощо).

Характерною особливiстю злочинностi неповнолiтнiх в останні 25 років (1972–1998) є тенденцiя до її зростання при досить значному скороченнi рiвня народжуваностi. В цiлому процент приросту злочинностi серед неповнолiтнiх в 3–4 рази перевищує процент приросту неповнолiтнього населення України за цей перiод. Стiйке зростання рiвня злочинностi неповнолiтнiх спостерiгається не лише у великих мiстах, а й у цiлому по країні. Так, якщо у 1972 роцi неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10066 злочинів, то у 1997 році кількість злочинів зросла до 40051, а у 1998 році склала 39076 злочинів. Кiлькiсть осiб неповнолітнього вiку, що брали участь у злочинах, 1972 року склала 11758 осіб, у 1997 роцi — 29790, у 1998 — 28270 осіб. Таким чином, за даними офiцiйної кримiнальної статистики кiлькiсть лише зареєстрованих злочинiв зросла за вказаний перiод у чотири рази, кiлькiсть неповнолiтнiх злочинцiв — майже у три рази.

Аналiз динамiки цiєї злочинностi показує неухильну тенденцiю до зростання при незначному зменшенні в окремi роки. Це пiдтверджується не тiльки абсолютними показниками, а й середніми, розрахованими по п'ятирiчках. Темпи зростання злочинностi неповнолiтнiх майже втричі перевищували темпи зростання загальної злочинностi.

Можна видiлити такi структурнi характеристики злочинностi неповнолiтнiх:

1) частка неповнолiтнiх у загальнiй злочинностi вiдносно невелика i у бiльшостi регiонiв складає вiд 8 до 13 %, а у середньому по країнi за вказаний перiод — 11 %;

2) злочиннiсть неповнолітніх порiвняно зi злочиннiстю дорослих вiдрiзняється менш тяжким характером, однак загальна кiлькість злочинiв неповнолiтнiх має тенденцiю до зростання. Кожен п'ятий злочин, вчинений неповнолiтнiми, належить до категорiї тяжких;

3) структура злочинностi неповнолітніх по видах i групах злочинiв мало чим вiдрiзняється вiд структури всiєї злочинностi: крадiжки майна усiх форм власностi, пограбування, розбої, угони автотранспорту, хулiганство, нанесення тiлесних ушкоджень. Так, наприклад, за даними МВС України у загальній структурі злочинності 1996 року неповнолітніми було вчинено: крадiжок приватного майна — 20,0 %, крадiжок державного майна — 14,3 %, розбоїв i пограбувань — 22,8 %, злочинiв проти особи — 7,0 %, хулiганств — 7,9 %, iнших злочинів — 28 %. Таким чином, можна зробити висновок, що у структурi злочинностi неповнолітніх переважають злочини корисливої i корисливо-насильницької спрямованостi, а коло цих дiянь вужче, ніж у злочинностi дорослих;

4) iнтенсивнiсть злочинностi неповнолiтнiх у мiстах набагато бiльша, нiж у сiльськiй мiсцевостi, не лише за загальною кiлькістю, а i за тяжкістю й складає вiдповiдно 77 % i 23 %. Певнi сезоннi коливання пов'язанi з процесами мiграцiї у лiтнiй перiод;

5) за даними вибiркових дослiджень близько 80 % злочинiв неповнолітніх вчинені за мiсцем проживання, навчання або роботи, бiльше половини — пiсля 20 години;

6) злочини неповнолiтнiх мають переважно груповий характер. Якщо загальний статистичний показник групової злочинностi дорiвнює близько 25 %, то для неповнолiтнiх — бiльше 60 %. Однак цi групи невеликi за своїм складом (2–3 особи), не мають чiткої органiзацiйної структури, нетривалим є i час їх iснування (2–3 мiсяцi);

7) рецидивна злочиннiсть серед неповнолiтнiх складає 15–18 %, серед дорослих — 25–30 %. І хоча кiлькiсть неповнолітніх у загальнiй структурi злочинностi є значно меншою, цей показник слiд визнати досить високим;

8) серед неповнолiтнiх досить високий вiдсоток осiб, якi вчинили злочин у станi алкогольного або наркотичного сп'янiння. До 90 % насильницьких злочинiв i до 70 % корисливих злочинiв, за даними вибiркових дослiджень, було вчинено у такому станi;

9) в останнi роки вiдбулися суттєвi змiни у мотивацiї злочинної поведiнки неповнолiтнiх. Так, якщо ранiше лише 25–30 % крадiжок вчинялося з корисливих мотивів, а в iнших випадках це були мотиви солiдарностi з друзями, бажання самоствердження тощо, то зараз корислива мотивацiя є домiнуючою фактично у всiх складах злочинiв. Корислива мотивацiя виявляється в тому, що крадiжки, пограбування, розбiйнi напади вчиняються не для задоволення необхiдних життєвих потреб, а для придбання престижних речей. Предметами посягання стають рiзноманiтнi цiннi речi: хутрянi, шкiрянi вироби, аудiо-, вiдеотехнiка, цiннi папери i грошi, золото, зброя. Все частiше при цьому стала застосовуватися вогнепальна та холодна зброя, наркотики, усипляючi речовини. Але вiдомi й випадки крадiжок з життєвої потреби. В минулi роки такі злочини були поодинокими;

10) для насильницької злочинностi останнім часом характернi елементи жорстокостi, знущання над жертвою, прояви цинiзму, iмпульсивнiсть дiй.

Злочинна активнiсть серед рiзних вiкових груп неповнолітніх значно вiдрiзняється. Найбiльшу питому вагу складають пiдлiтки вiком 16–17 рокiв. Питома вага осiб чоловiчої статi складає 90–95 %, жiночої — 5–10 %, причому кiлькiсть осiб чоловiчої статi у структурi населення країни значно менша, нiж жiночої. Питома вага осiб жiночої статi у злочинностi неповнолiтнiх у 3–4 рази менша від цього показника дорослої злочинностi. Злочини дiвчат мають бiльш прихований характер, менш небезпечнi. У них й iнша видова структура. Найбiльш часто вони вчиняють крадiжки грошей, цiнностей, одягу, iнших речей. Однак в останнi роки спостерiгається i зростання пограбувань. За соцiальною приналежністю, як i у дорослих, передує група тих, хто не працює i не вчиться. Далі — група учнiв ПТУ i рiзноманiтних курсiв, робітники, тi, хто навчається у технiкумах, працює в агропромисловому комплексі. В останнiй час помітно зростання злочинностi серед школярiв, якi можуть стати другою групою серед неповнолiтнiх злочинцiв. За сiмейним станом серед неповнолітніх злочинцiв в 1,5–2 рази вищий рiвень тих, хто виховувався у неповних або в неблагополучних сiм'ях.

Для всiх або майже всiх неповнолiтнiх злочинцiв вибiр такого варiанту поведiнки був пов'язаний з глибокими особистими деформацiями. Аналiз культурно-освiтнього рiвня неповнолітніх злочинцiв показує їх стiйке вiдставання вiд однолiткiв на 1–2 роки, серед них багато осiб, якi покинули школу, втратили iнтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладiв.

Реальний культурно-освiтнiй рiвень бiльшостi неповнолітніх злочинцiв досить низький порiвняно з однолiтками. Для них характерно: обмежене використання каналiв культурної iнформацiї та ставлення до неї лише як до одного iз засобiв заповнення вiльного часу, а не як до джерела культурно значущої iнформацiї. Причому найбiльшу зацiкавленiсть викликають низькосортнi, порнографiчнi фiльми, бойовики. Книжки читають не бiльше 10–20 % обстежених пiдлiткiв. Перевага віддається своїм каналам iнформацiї, яка отримується при спiлкуваннi у групах з асоцiальною спрямованістю.

Вивчення морально-психологiчної i емоцiйно-вольової сфери неповнолiтнiх злочинцiв свiдчить, що для них характерне послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттiв iнших осiб, нестриманiсть, грубiсть, брехливiсть, вiдсутнiсть самокритичностi та жалю. Виражене послаблення вольових якостей зафiксоване у 15–25 % випадкiв. Тому чинники їх асоцiальної поведiнки не у слабовiллi, а у негативнiй вольовiй спрямованостi особи.

Переважна частина неповнолiтнiх злочинцiв не має явно виражених фiзичних або психiчних дефектiв. Однак порiвняно з дорослою злочиннiстю осiб з психiчними аномалiями серед неповнолiтнiх значно бiльше, ніж серед дорослих. Важливою є i та обставина, що психопатологiчнi риси неповнолітніх злочинцiв у бiльшостi випадкiв не пов'язанi зі спадковiстю. У 80–85 % випадкiв вони отриманi внаслiдок несприятливих умов життя i виховання.

Як соцiально обтяжуючі дефекти психофiзiологiчного та iнтелектуального розвитку i стану неповнолітніх злочинців кримiнологами зафiксованi:

— рiзнi порушення психофiзiологiчного розвитку, якi вiдбулися у перiод внутрiшньоутробного розвитку, пологiв, у ранньому дитячому вiцi (зловживання матiр'ю спиртними напоями, наркотиками в перiод вагiтностi; черепно-мозковi травми у дитинствi; загальносоматичнi та iнфекцiйнi захворювання);

— явно вираженi, починаючи з дитячого вiку, нервово-патологiчнi риси характеру i патохарактерологiчнi реакцiї (крикливiсть, плаксивiсть, пiдвищена образливiсть, роздратованiсть, афектнiсть, імпульсивнiсть тощо);

— рання алкогольна неврастенiя;

— фiзичний i соцiальний iнфантилiзм;

— виражене вiдставання у фiзичному розвитку, включаючи дефекти зовнiшнього вигляду, якi компенсуються агресивною поведiнкою;

— знижений рiвень iнтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соцiальної iнформацiї та створює труднощi у спiлкуваннi з однолiтками.

Однак за вибiрковими даними лише 4 % засуджених пiдлiткiв мали явно вираженi психiчнi вiдхилення, що спiвпадає iз поширенням подiбних порушень не лише серед пiдлiткiв, а й серед дорослих осiб.

У переважній бiльшостi випадкiв неповнолiтнi злочинцi — це особи з антисоцiальною спрямованістю i схильнiстю до стiйких стереотипiв антисуспiльної поведiнки. Випадково вчиняють злочини лише одиницi з них.

Для більшості неповнолітніх злочинців характернi такi риси:

— демонстрацiя протягом тривалого перiоду своєї зневаги до морально-правових підвалин суспiльства i до соцiально-позитивного оточення;

— прояви вандалiзму до матерiальних i культурних цiнностей суспiльства (написи на пам'ятниках, їх руйнування, пошкодження державного і колективного майна тощо);

— пристрасть до спиртних напоїв та наркотикiв, азартних iгор;

— пропуски занять у школi, втечі з дому, навчально-виховних закладiв, бродяжництво, жебракування, а то й вимагання;

— потяг до раннiх статевих зв'язкiв i виявлення статевої деморалiзацiї;

— прояв навіть у безконфлiктних ситуацiях агресивної поведiнки;

— тероризування батькiв та iнших членiв родини, провокацiя конфлiктних ситуацiй i сварок у родинi у разі обмеження їх антисуспiльної поведiнки;

— прояв агресiї щодо законослухняних неповнолiтнiх, участь у бiйках з iншими групами неповнолiтнiх за "володiння” територiєю свого мiсцепроживання;

— потяг до задоволення матерiальних потреб шляхом вилучення матерiальних благ у бiльш слабких однолiткiв, якi не здатнi чинити належного опору.

Всi цi особливостi дозлочинної поведiнки неповнолiтнiх повиннi бути досконало з'ясованi у процесi дiзнання, попереднього розслiдування i судового розгляду кримiнальних справ про злочини неповнолiтнiх.

Аналiз особливостей особи неповнолiтнiх злочинцiв дозволяє констатувати, що кримiногеннi властивостi особи розвинутi не у всiх неповнолiтнiх правопорушникiв однаково, i тут можна говорити про чотири основних типи неповнолiтнiх злочинцiв:

а) тi, що вчинили злочин внаслiдок випадкового збiгу обставин i наперекiр загальнiй позитивнiй спрямованості особи, — так званi випадковi злочинцi;

б) тi, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацiю, яка викликала реалiзацiю нестiйкої загальної спрямованості особи, — "ситуацiйнi злочинцi”;

в) тi, що вчинили злочин внаслiдок домiнуючої негативної спрямованості особи, — тi, хто ранiше вчиняв рiзного роду правопорушення, перебував на облiку в органах і службах у справах неповнолітніх;

г) тi, що вчинили злочин внаслiдок сформованої стiйкої антисуспiльної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведiнки пiдлiтка i є виявом його ставлення до соцiальних цiнностей.

Така типологiя дозволяє видiлити не лише основнi варiанти поведiнки i спрямованості особи неповнолiтнiх злочинцiв, але i вирiшувати питання їх покарання i проведення iндивiдуальної профiлактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.

У цiй класифiкацiї можна видiлити й iншi категорiї неповнолiтнiх правопорушникiв залежно вiд найрiзноманiтніших критерiїв, але головним критерiєм з позицiй кримiнологiї та кримiнальної юрисдикцiї є ступiнь суспiльної небезпеки особи.