Причини та умови злочинів проти державної і колективної власності

Індивідуальна злочинна поведінка людини — наслідок несприятливого впливу на особу негативного мікросередовища, в якому вона живе, діє і формується як особистість. Саме стійкі антисуспільні погляди і навички особи, або, як їх іменують, "дефекти психології індивідуума”, "деформоване правоусвідомлення” безпосередньо призводять до вчинення злочинів. Вони, в свою чергу, виникають і закріплюються внаслідок впливу на свідомість людини негативних соціальних явищ і процесів. Саме це, на наш погляд, є основою казуальної детермінації такого виду злочинної поведінки.

Розглянутий у часі, в конкретній обстановці виховання і життєдіяльності, динамічний процес взаємодії особи із зовнішнім середовищем породжує, змінює і закріплює небажані морально-психологічні її особливості і при наявності відповідних умов спонукає до вчинення суспільно небезпечного діяння. Таким чином, злочину завжди передує ряд етапів психічної діяльності суб'єкта, які формують його антисуспільну спрямованість. Поступово, "по крихтах”, складаються контури майбутнього злочину. Під причиною будь-якого злочину, у тому числі і розкрадання державного і суспільного майна, в кримінологічній літературі називаються реально існуючі негативні явища і процеси конкретного мікросередовища, під впливом яких у свідомості винної особи виникають антисуспільні погляди, уявлення і звички, що обумовлюють вчинення діяння, забороненого кримінальним законом. Зовнішнє середовище впливає на винну особу не лише у формі причини, але й у формі умови, під якою розуміють численні явища і процеси соціального життя, які об'єктивно сприяють вчиненню злочину і настанню злочинного результату.

Причини та умови злочинів проти державної і колективної власності у своїй сукупності позначимо терміном "обставини”, бо їх на практиці буває важко розмежувати. Всі ці обставини, вважаємо, можна поділити на такі групи: обставини загальногосподарського характеру; типові обставини розкрадань в окремих галузях господарства організаційного характеру; типові обставини розкрадань в окремих галузях господарства технологічного і технічного характеру; обставини правового і морально-психологічного характеру.

Обставини загальногосподарського характеру — це негативні явища і процеси нашої сучасної дійсності, що притаманні багатьом галузям господарства. До них належать: безгосподарність; безкарність і безвідповідальність керівників підприємницьких структур; прояви бюрократизму, відомчості, формалізму, порушення економічних зв'язків, роздробленість підприємств, відсутність сировини, нестабільність і хаотичність змін у податковому законодавстві, загальна платіжна криза, велика кредиторська заборгованість, недоліки в сфері приватизації, відокремлення фінансів від виробництва, а в цілому — поглиблення кризи соціально-економічних відносин в Україні з подальшою деформацією і деградацією її економічного потенціалу.

Досить сказати, що Україна є єдиною державою серед європейських країн, де вже вісім років продовжується спад виробництва — втрачено за цей період 2/3 валового внутрішнього продукту, за рівнем конкурентноздатності країна займає останнє місце серед 53 країн, за якими веде спостереження Всесвітній економічний форум; зовнішній державний борг України перевищує 12 млрд. доларів або 240 доларів на кожного громадянина.

Серйозним недоліком у керуванні економікою, що сприяє розкраданням, є безгосподарність. У загальному значенні це означає таку практику роботи з товарно-матеріальними цінностями, трудовими і фінансовими ресурсами у сфері виробництва, розподілу і обміну, яка пов'язана з недодержанням оптимального режиму хазяйнування і тягне за собою спричинення збитків інтересам державного господарювання. Конкретизуючи це поняття, до нього включають комплекс негативних явищ, спрямованих на порушення принципів господарювання: нераціональне, неекономне ведення господарства; невиконання посадовими особами покладених на них обов'язків, що призводить до порушення принципу економічності і раціональності використання грошових коштів, матеріальних цінностей і трудових ресурсів, до пошкодження і непридатності товарно-матеріальних цінностей; недбайливе зберігання і витрачання сировини і продукції; неритмічність роботи підприємств; послаблення діяльності, спрямованої на виконання законів про недоторканність державного майна.

Зв'язок безгосподарності з розкраданням державного майна досить чітко встановлений кримінологічними дослідженнями. На першому місці серед обставин, що сприяють розкраданням, — безвідповідальність. За даними результатів вивчення громадської думки про причини, умови і попередження розкрадань державного і колективного майна 70,7 % працівників підприємств, установ і організацій вважають, що безгосподарність, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні посадовими особами покладених на них обов'язків, потягла за собою розкрадання.

Більше 2/3 опитаних робітників і службовців підприємств, де були прояви безгосподарності, і 3/4 опитаних розкрадачів вказали на такі обставини, прямо пов'язані з розкраданнями, як недостатньо ефективна система збереження державного майна, слабка активність діяльності адміністрації і бухгалтерського апарату.

Безкарність, безвідповідальність призводять до формування у розкрадачів цинічного, зневажливого ставлення до державного майна, зневаги до принципів розподілу матеріальних благ за кількістю і якістю праці. Розкрадання у таких умовах перетворюються на звичну норму поведінки, оскільки порушення законності з боку окремих керівників і працівників пов'язані з отриманням нелегальних коштів, які значно перевищують заробітну плату.

Прояви безкарності і безвідповідальності можуть виявлятися у різних формах. Опитувані вказали на такі їх форми, як слабкість кримінально-правових засобів впливу на розкрадачів, заниження адміністрацією підприємств розміру і суми викраденого, розповсюдження дрібних крадіжок.

Бюрократизм, відомчість, формалізм, які сприяють посяганням на державне майно, є проявом низької управлінської культури. Бюрократизм з його формалізмом, канцелярщиною та іншими перекрученнями в управлінні господарством, з одного боку, деморалізуюче діє на тих, хто працює, і їх робота певним чином не оцінюється, а з іншого боку, на тих, хто бореться з цією злочинністю. Бюрократизм, відомчість, при зовнішньому додержанні державних інтересів, підривають зацікавленість, ініціативу, підприємливість посадових осіб, громадян, завдають збитків загальним інтересам держави.

У керівників господарств достатньо і правових та організаційних засобів для забезпечення недоторканності державної власності, однак з особистих інтересів нерідко вони не використовують їх у повному обсязі (не виконують або формально виконують свої прямі обов'язки, проявляють безпринципність і некомпетентність).

Типові обставини розкрадань в окремих галузях господарства організаційного характеру. До таких обставин належать: штучне створення умов для невиплати заробітної плати робітникам і службовцям, протекціонізм, слабкий контроль за діяльністю підлеглих підрозділів і служб, недоліки в організації збуту виготовленої продукції.

Серед типових обставин розкрадань у харчовій, м'ясній і молочній галузях, легкій промисловості і сфері побутового обслуговування населення перша обставина займає особливе місце за характером несприятливих соціальних наслідків. В умовах штучно створеної або такої, що дійсно має місце, відсутності коштів люди прагнуть будь-яким шляхом забезпечити своє існування, у тому числі і за принципом взаємного обміну, послуги за послугу, неправомірним шляхом. Справедливо зазначається у кримінологічній літературі, що створюється загроза повної втрати принциповості контролю, зрощення господарського апарату з контролюючим. Криміногенність даних обставин полягає у тому, що постійне ігнорування інтересів працівників породжує викривлене ставлення до власності у значної частини населення.

Однак, як свідчать кримінологічні дослідження, розкрадання, що вчинені з мотивів неможливості придбати відповідні товари законним шляхом, не засуджуються громадською думкою як аморальні та протиправні.

Дослідження показують, що занадто високі ціни на окремі товари і продукти харчування порівняно з заробітною платою значних верств населення формують у деяких осіб корисливо-споживацькі погляди і настрої, потяг до майнової престижності: 54,5 % розкрадачів вчинили розкрадання для задоволення престижних потреб (придбати дорогий одяг, жити у розкошах і т. д.). Престижні потреби людей отримали широке поширення. За даними вибіркового дослідження цей мотив був виявлений у 38 % випадків. Поряд з цим 32,2 % розкрадачів посилалися на інший мотив — матеріальні нестатки, скрутне становище родини. Факти розкрадань, на жаль, зараз мають звичний характер.

До недоліків, що порівняно часто зустрічаються в організації та здійсненні контролю, належать різні правові порушення з боку бухгалтерських працівників, контрольно-ревізійних ланок, працівників відділів державної охорони, втрата ними почуття особистої відповідальності за протиправні дії.

Рівень контролю за забезпеченням зберігання державної власності прямо залежить від діяльності адміністрації підприємств і організацій по забезпеченню відповідних умов для зберігання майна, а також діяльності органів державного і громадського контролю, їх укомплектованості кваліфікованими кадрами.

Невиконання або неналежне виконання керівниками підприємств, організацій та установ своїх обов'язків — одна з основних умов створення на підприємстві, в установі можливостей для розкрадань. Вони проявляються у відсутності належної організації роботи, невимогливості до підлеглих. Через це відомчі накази і розпорядження, які видаються ними, ігноруються і не виконуються підлеглими, а відповідальності за їх виконання ніхто не несе.

Результати опитування громадян свідчать про те, що серед обставин організаційного характеру, які сприяють розкраданню державного і колективного майна, основними є недоліки в організації і здійсненні контролю (близько 40 %). Ця думка підтверджується об'єктивними даними. Серед проведених ревізій 55 % здійснювалися відомчими ревізорами і лише 13 % — невідомчими. Несподівані ревізії (за дослідженим масивом кримінальних справ) проводились лише у 3,6 % випадків. Даних про інвентаризацію ще менше: факти, що інвентаризації проводились, встановлено у 17,8 % кримінальних справ, і лише у 23,9 % з них виявлені окремі недоліки і зловживання, однак не всі вони стали сигналом до порушення кримінальних справ.

Очевидно, що організація і здійснення контролю потребує більш високого рівня. Це однаковою мірою стосується і контролю з боку адміністрації, керівників за діяльністю підлеглих, і роботи контрольно-ревізійних органів, що покликані виявляти факти розкрадань. Однак часто ревізії та інвентаризації проводяться з грубим порушенням інструкцій: серед порушень — некваліфікованість або малокваліфікованість ревізорських кадрів, поінформованість тих, у кого проводиться ревізія або інвентаризація, про склад комісій і час їх проведення; недодержання строків і процедури проведення ревізій та інвентаризацій (наприклад, проведення їх за документами без перевірки фактичного стану матеріальних цінностей); формальність перевірок без достатнього аналізу і співставлення документів про рух товарно-матеріальних цінностей з бухгалтерськими операціями, зустрічних перевірок руху матеріальних цінностей і розрахунків з постачальниками, без перевірок дійсної виплати грошових коштів за трудовими угодами, які нерідко бувають фіктивними, тощо. Іноді ревізори з різних причин (часто корисливих) навмисно приховують встановлені факти незначних недостач, хоча за ними криються — і про це вони можуть здогадуватись — нестачі більш великі.

Значні недоліки спостерігаються у зберіганні матеріальних цінностей і розпорядженні ними. Неналежне їх зберігання і використання — одна з обставин, що найчастіше детермінує розкрадання. Відсутність достатньої кількості спеціальних складів для зберігання матеріальних цінностей, їх непридатність для зберігання промислових і продовольчих товарів, доступ до них робітників і сторонніх осіб у силу причетності їх до технологічного процесу або виконання будь-яких допоміжних робіт (завантаження, розвантаження, транспортування цінностей); розпорядження матеріальними цінностями і грошовими коштами, яке не контролюється, тощо — все це результат тієї ж безгосподарності.

Підстави порушення кримінальних справ значною мірою свідчать про те, що 59 % кримінальних справ по розкраданнях порушувались при затриманні винних з речовими доказами і лише групові розкрадання (28 %), які відбуваються, як правило, тривалий час, були виявлені в результаті дій правоохоронних органів і адміністрації.

Однак наведені дані зовсім не свідчать про надійність роботи служб охорони підприємств. Практично всі затримані пояснили, що виносячи (вивозячи) продукцію та інші цінності, вони були впевнені в тому, що на контрольно-перепустковому пункті не підлягатимуть огляду. І дійсно, більшість звинувачених у розкраданнях затримані при спробі реалізації викраденого за територією підприємства.

Неналежне виконання вимог профілактики розкрадань з боку трудового колективу, правових служб підприємств, правоохоронних органів перешкоджає виявленню і усуненню причин і умов, що сприяють розкраданням. Недоліки і помилки в діяльності суб'єктів профілактики розкрадань, за даними вибіркового дослідження, багатогранні і зводяться до неповного, формального або — через різні об'єктивні і суб'єктивні обставини — некомпетентного, несвоєчасного і недостатнього виконання покладених на них обов'язків. Якщо говорити узагальнено, то типові обставини розкрадань організаційного характеру є результатом слабкої профілактики розкрадань у трудових колективах.

Типові обставини розкрадань технологічного і технічного характеру в окремих галузях господарства. Негативними обставинами, якими користуються злочинці, є недоліки в організації і технології виробництва і виробничого процесу; упущення в обліку і русі матеріальних цінностей; недоліки планування постачання і технічного забезпечення виробництва сировиною і матеріалами; застосування завищених норм природних збитків; неконтрольовані норми витрат сировини і матеріалів; неврегульованість використання бракованої продукції тощо. Такі обставини включають в себе, передусім, використання злочинцями недосконалості правил єдиного обліку на різних стадіях виробництва. У 30 % випадків ця обставина використовується злочинцями при розкраданнях, особливо групових. Створюючи надлишки сировини, злочинці або викрадають її, або виготовляють з неї невраховану продукцію, яку потім реалізують. Такою недосконалістю користуються й ті розкрадачі, які мають доступ до сировини у зв'язку з виконанням будь-яких робіт (експедитори, слюсарі-наладники, водії автомашин тощо). За нашими даними, 44 % розкрадачів використовували саме цю можливість.

Серед криміногенних обставин розкрадань при вивченні громадської думки було названо слабкий контроль списання природних збитків.

Обставини правового і морально-психологічного характеру. Ця група обставин, що детермінують розкрадання, включає в себе як недоліки, пов'язані з застарілою регламентацією окремих сторін виробництва і обслуговування населення, так і упущення, обумовлені слабкою роботою правоохоронних органів і громадських організацій.

Обставинами розкрадань є і таке негативне явище, як зневажливе ставлення окремих керівників до вимог закону ("правовий нігілізм”). Причини порушення закону пояснюються іноді так званою доцільністю. Така "гнучкість” керівника безпідставно розцінюється нерідко як підприємництво. Загальновизнано, що у сфері виробничо-господарської діяльності порушення законодавства, що регулює дану діяльність, виступає або як злочин або створює сприятливі умови для вчинення злочинів.

Відповідно до вимог закону керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний своєчасно вживати заходів по встановленню причин нестачі матеріальних цінностей, відшкодуванню матеріальних збитків і притягненню винних до відповідальності.

Дослідження свідчать, що на багатьох підприємствах і в установах ця вимога закону не виконується. Більше того, зневажливе ставлення до закону, а інколи і незнання його, веде до звільнення винних від матеріальної та іншої відповідальності. Нанесені ж збитки, всупереч державним інтересам, списуються на виробництво.

Проблема підбору, виховання і розстанови кадрів, особливо керівних, як і раніше, залишається складною. Серед засуджених за злочинну безгосподарність 12 % керівників були раніше засуджені; 50% — характеризувалися негативно. При вивченні громадської думки 8,4 % опитаних заявили, що в розкраданні товарно-матеріальних цінностей беруть участь представники адміністрації та охорони.