Попередження хуліганства

Передумовами для поступового подолання злочинності, у тому числі і хуліганства, є проведення у країні докорінних економічних, соціальних перетворень, що назріли, їх реалізація на загальнодержавному рівні, спрямована на вдосконалення усіх сторін життя суспільства.

Стосовно цього виду злочинності слід особливо виділити такі загальнодержавні заходи, як підвищення і відносне вирівнювання життєвого рівня основних прошарків населення, гарантування загальної трудової зайнятості та своєчасної оплати адекватної винагороди за затрачену працю, створення нормальних умов побуту і змістовного дозвілля людей, зниження конфліктності у суспільстві і послаблення його дезорганізації, впровадження у свідомість громадян основних моральних принципів, підняття їх культурного рівня. Успішне виконання перелічених заходів підвищить повагу до людської особистості, захистить її недоторканність, сприятиме засудженню суспільством різних актів насильства над нею, проявів грубості і цинізму. Ці заходи повинні також переслідувати мету зміцнення громадського порядку, відродження втрачених останнім часом традицій милосердя, взаємодопомоги, співчуття до всього живого, повагу до людської праці, укорінення в громадській свідомості засудження розпусти і вседозволеності.

В окремих регіонах країни розробляються і вже певною мірою здійснюються різноманітні спеціально-кримінологічні запобіжні заходи. Уявляється можливим підрозділити заходи попередження хуліганства за їх змістом на кілька різновидів, а саме: виховно-роз'яснювальні, соціально-економічні, організаційно-управлінські, оперативні і правові.

У попередженні хуліганства особливе значення мають виховні та масово-роз'яснювальні заходи. Ні в кого не викликає сумніву необхідність проведення в регіонах і окремих колективах комплексу заходів з підвищення загальної культури громадян і, зокрема, культури міжособистісного спілкування, виховання шанобливого ставлення до іншої людини. Адже в основі своїй хуліганство — це наслідок відсутності культури, невихованості людей. Звідси випливає висновок — необхідно всім громадським інститутам по соціалізації особистості приділяти підвищену увагу вихованню людей.

Поряд із моральним вихованням повинно здійснюватися і правове навчання населення, стан якого в окремих соціальних групах є незадовільним. Воно повинно вестися в школах, профтехучилищах, за місцем проживання, у засобах масової інформації і силами інших виховних закладів. Правову пропаганду потрібно вести не з розрахунку "на усіх”, а індивідуально. Передусім серед тих осіб, яким притаманні такі риси, як грубість, зухвалість, цинізм, схильність до спалахів гніву. При цьому потрібно розвінчувати уявлення про немовби незначну суспільну небезпеку хуліганства і можливу безкараність за його вчинення.

Необхідно відновити і підняти якість системи педагогічного навчання батьків та інших вихователів підростаючого покоління.

Повинна наполегливо проводитися робота з протидії пияцтву і наркотизму, які дуже часто провокують хуліганські посягання.

Соціально-економічні заходи попередження хуліганства включають:

— поліпшення житлово-побутових умов життя людей;

— створення спеціального житлового фонду у великих мікрорайонах, де у виняткових випадках могли б тимчасово оселитися окремі члени сімей, що розпалися, родичі, які конфліктують, та ті, хто проживає у спільних квартирах, де створилася конфліктна ситуація.

— організаційне вдосконалення форм дозвілля і відпочинку населення з урахуванням інтересів окремих його категорій, професійних і вікових потреб (зокрема, передачу відомчих клубів і спортивних споруд, що перебувають у важкому фінансовому стані, до комунальної власності, виділення для їх утримання відповідних асигнувань, у тому числі і за рахунок місцевих бюджетів);

— створення фондів допомоги, милосердя, соціального захисту громадян, які переживають глибокі тривалі стресові зриви;

— організацію державної системи психолого-психіатричної допомоги тим, хто її потребує, раннього виявлення і діагностування відхилень у психічному розвитку особи; у проведенні групової терапії з метою корекції мотиваційної сфери хуліганів (психологічна наука сформулювала принципи і засоби, на яких повинні будуватися корекційні програми, але у практичному плані з усіх цих засобів психологічної корекції використовується незначна частина, і то лише у межах примусового лікування алкоголізму і наркоманії);

— застосування технічних засобів і можливостей при охороні громадського порядку (освітлення у нічний час вулиць, дворів, під'їздів, парків та інших місць, де найчастіше збираються особи, які займаються хуліганством).

Звичайно, реалізація окремих соціально-економічних заходів попередження хуліганства в умовах глибокої економічної кризи в країні вкрай ускладнена. Між тим їх реалізація не терпить зволікання.

У попередженні хуліганства значне місце займають організаційно-управлінські заходи: виділення у регіональних програмах боротьби зі злочинністю розділів про охорону і зміцнення громадського порядку; оздоровлення криміногенної обстановки в тих мікрорайонах і на тих об'єктах, де "процвітає” хуліганство; відтворення і розширення системи участі громадськості в охороні громадського порядку; проведення морально-соціальної паспортизації окремих мікрорайонів і житлових будинків з метою створення їх кримінологічної характеристики (наявність у них неблагополучних сімей, осіб, що вчинили адміністративно каране хуліганство, осіб, які проживають без прописки, раніше засуджених, мігрантів і т. п.), що підвищить ефективність профілактичної роботи дільничних інспекторів міліції.

До заходів організаційно-управлінських належать і заходи з попередження випадків приховування від обліку хуліганських дій, тому що латентність призводить до повторного вчинення злочину; впровадження постової служби; дислокації міліцейських постів у місцях, що відрізняються найбільшою криміногенністю; підвищення професійної і психолого-педагогічної підготовки співробітників міліції, необхідної їм для роботи з людьми; підвищення рівня індивідуальної профілактики з особами, які схильні до хуліганства.

Дещо докладніше про раннє профілактичне попередження хуліганства. Воно складається з виявлення і знання тих негативних якостей особи людини, тих обставин її несприятливого морального формування, які можуть призвести до посягань на громадський порядок, прояв у неї у початковому вигляді хуліганської мотивації — внутрішньої причини хуліганства. Рання профілактика припускає також виявлення джерел і каналів негативного впливу на конкретну особу, перекриття цих каналів і тим самим припинення можливості прояву умислу на вчинення хуліганства.

Рання профілактика є багатоцільовою і найбільш ефективною, і в той же час їй на практиці не приділяється належної уваги. Про це свідчить узагальнення практики боротьби з хуліганством. Встановлено, що у більшості осіб, які вчинили хуліганські дії, перші ознаки неповаги до громадського порядку спостерігались за один-півтора роки до вчинення злочину. Однак відповідних заходів до цих осіб не було вжито.

Докори у недооцінці ранньої профілактики хуліганства повинні бути висловлені у першу чергу сім'ї і школі, службам у справах неповнолітніх, кримінальній міліції тощо.

Заходи з попередження хуліганства оперативного характеру мають включати:

— виявлення і роз'єднання неформальних антигромадських груп агресивної спрямованості;

— негайне реагування на конфлікти у сімейно-побутовій сфері, що можуть перерости у хуліганські дії;

— здійснення дійового контролю за поведінкою громадян, які таким або іншим чином опинилися у групі підвищеного кримінального ризику: особи, які тривалий час не мають постійного джерела прибутків, безробітні, ті, хто систематично зловживає алкоголем і веде аморальний протиправний спосіб життя; особи без постійного місця проживання і ті, хто займається бродяжництвом і жебрацтвом; неповнолітні і молодь 18–24 років, які впродовж тривалого часу не вчаться і не працюють;

— систематичний контроль за поведінкою громадян, які взяті під адміністративний нагляд, тощо.

Заходи з попередження хуліганських дій кримінально-правового характеру стосуються удосконалення кримінального законодавства і практики його застосування.

Так, є необхідність передбачити кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Подібна норма вже є у проекті нового КК України (ст. 274 КК), у якій мова йде про жорстоке поводження з твариною, що потягло за собою її загибель, а також знущання над тваринами, яке вчиняється з хуліганських спонукань або у присутності малолітнього. У чинному КК Російської Федерації вже передбачена кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, яке спричинило їх загибель або каліцтво, якщо " це діяння вчинено із хуліганських спонукань чи із застосуванням садистських методів або у присутності малолітніх (ст. 245 КК). Криміналізація жорстокого поводження із тваринами, безумовно, має попереджувальне значення, а також сприяє моральному вихованню населення, особливо підлітків і молоді, прищеплює їм такі моральні якості, як повага до норм людського співжиття, чуйність, піклування про людей і природу.

Є сенс у встановленні кримінальної відповідальності за вандалізм, тобто за спаплюження будівель та інших споруд, за псування майна у громадському транспорті або в інших громадських місцях. Такий закон буде мати подвійне функціональне призначення: карати винних за вандалізм, з одного боку, і попереджувати хуліганство, поєднане з посяганням на майно, — з іншого. Це склад з так званою подвійною превенцією. У цьому відношенні бажано запозичити досвід російського законодавця, який встановив таку відповідальність (ст. 214 КК).

Має працювати на практиці і склад злочину, який передбачає відповідальність за побої і мордування (ст. 107 КК). Громадськість наполягає на прийнятті закону, який би встановлював порядок, механізм заборони виготовлення і демонстрації відеопродукції, яка є по суті пропагандою пияцтва, наркоманії, жорстокості і насильства.

Потрібно вимагати від правоохоронних органів своєчасно розкривати і розслідувати факти хуліганства, а від судових органів — вжиття до винних справедливого та індивідуалізованого покарання.

Деякі з перерахованих спеціально-кримінологічних заходів попередження хуліганства передбачені у державній Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю в Україні на 1996–2000 роки (розділи І, II, III, IV). Ця обставина підкреслює актуальність, важливість і терміновість таких заходів, а також викликає впевненість у тому, що вони будуть виконані.