Попередження насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи

Загальносоціальне попередження насильницької злочинності являє собою комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин і усунення разом з тим детермінант насильницьких злочинів проти життя і здоров'я особи. Основна роль в обмеженні та усуненні причин і умов насильницької злочинності належить соціально-економічній, господарсько-організаційній та культурно-виховній діяльності держави і суспільства у цілому. Використання загальносоціальних заходів є безумовно перспективною формою попередження правопорушень, оскільки у процесі її усувається сама можливість проявів злочинної поведінки особи. Попередження у даному разі базується на загальних закономірностях формування особи соціально законослухняного типу. Це, проте, не виключає виділення і на загальносоціальному рівні конкретних кримінологічних аспектів і певного своєрідного супроводження крупномасштабних заходів, про що йдеться у Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996–2000 роки. Здійснення загальносоціальних заходів створює економічні, організаційні, політичні, ідеологічні, правові та інші умови для ефективного використання спеціального кримінологічного попередження насильницької злочинності.

З урахуванням криміногенних комплексів, які детермінують зазначені злочини, можна запропонувати такі основні напрями діяльності щодо спеціально-кримінологічного попередження навмисних вбивств і тілесних ушкоджень: кримінологічна профілактика, запобігання злочинам і їх припинення.

Кримінологічна профілактика — теоретично обґрунтована діяльність різних суб'єктів боротьби з насильницькою злочинністю, спрямована на завчасне відвернення виникнення криміногенно небезпечних явищ, їх обмеження, а якщо можливо, то й усунення та створення достатнього захисту і безпеки особи і матеріальних об'єктів від злочинних насильницьких посягань. Найважливішими профілактичними комплексами є: втручання у кризові ситуації; зменшення практичних можливостей вчинення насильницьких злочинів; виховна та інформаційна робота серед населення; залучення громадськості до попередження насильницьких злочинів; надання допомоги жертвам цих злочинів.

Втручання у кризові ситуації припускає нейтралізацію і розв'язання міжособистісних напружених конфліктів за допомогою набору спеціальних засобів діяльності суб'єктів попередження насильницьких злочинів. Цей набір складається з таких заходів:

— здійснення постійного соціального контролю за обстановкою у сімейно-подружній сфері і сфері дозвілля шляхом виявлення мотивів криміногенної поведінки, постановки на профілактичний облік конфліктуючих осіб і розробки конкретних організаційно-управлінських, педагогічних, психологічних, правових засобів їх усунення або послаблення ступеня конфліктної напруги;

— прийняття закону про попередження насильства у сім'ї;

— орієнтація правоохоронних органів на превентивну роботу з молоддю, обмеження практики притягнення до кримінальної відповідальності альтернативними засобами;

— створення електронно-пошукової системи "Насилля” для обліку злочинів проти особи та централізованої автоматизованої системи обліку прикмет невпізнаних трупів;

— проведення паспортизації вулиць, майданів, парків, транспортних магістралей та інших місць масового перебування і відпочинку людей у містах, інших населених пунктах з метою виявлення і усунення несприятливих для охорони громадського порядку чинників;

— підвищення рівня уваги до поведінки акцентуйованих осіб і осіб з психічними аномаліями та ін.

Зменшення практичних можливостей вчинення насильницьких злочинів — це аспект кримінологічної профілактики, який передбачає вжиття заходів, що максимально ускладнювали б вчинення насильницьких злочинів у громадських місцях, на вулицях, у гуртожитках, домоволодіннях тощо. Для цього необхідно: посилення патрулювання у населених пунктах, містах, мікрорайонах, селах особливо у вечірні та нічні години; припинення перебування в Україні осіб без певних занять з інших країн, використання для цього відповідних адміністративно-правових норм; практикування комплексних оперативно-попереджувальних заходів у тих населених пунктах, де спостерігається складна криміногенна обстановка; посилення контролю за обігом зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків, отрути; підвищення рівня боротьби з пияцтвом, наркоманією, що є надійним способом попередження злочинів проти життя і здоров'я особи.

Виховна та інформаційна робота серед населення може включати таку групу заходів: запровадження у масштабах країни кримінологічної поінформованості населення про стан злочинності, причини і умови вчинення насильницьких злочинів, особу злочинців і потерпілих, попереджувальні заходи і роль населення при їх здійсненні; пропагандистські заходи з використанням засобів масової комунікації; розробку програм навчання для різних верств населення засобам захисту від насильницьких посягань тощо.

Залучення громадськості до попередження насильницьких злочинів. Широке залучення громадян у сферу попереджувальної діяльності передбачає розвиток правосвідомості і розуміння єдності суспільних і особистих інтересів. Для цього потрібна тривала та добре організована робота з розповсюдження відповідних знань, створення нової системи громадських формувань, налагодження взаємодії й координації з державними суб'єктами попередження насильницьких злочинів, інші заходи.

Надання допомоги жертвам злочинів. Надання моральної підтримки і матеріальної допомоги громадянам, які потерпіли від насильницьких злочинів, — обов'язок правової держави. Тому заслуговують на увагу такі пропозиції: створення фонду відшкодування шкоди громадянам або їх представникам, які зазнали збитків від насильницьких злочинів; підвищення готовності громадян до самооборони; прийняття закону про надання допомоги жертвам насильницьких посягань тощо.

Запобігання насильницьким злочинам проти життя і здоров'я особи переноситься на ту стадію злочинної поведінки, котра характеризується виникненням злочинного наміру вчинити злочин, або коли поведінка деяких осіб здатна його викликати. Основними запобіжними комплексами заходів є такі:

— переорієнтація антисуспільних настанов (підвищення рівня інформаційного забезпечення суб'єктів запобігання насильницьким злочинам; зміна стереотипу поведінки, тобто цілеспрямований запобіжний вплив на осіб, які здатні до вчинення насильницьких злочинів або їх рецидиву; примирення конфліктуючих сторін та ін.);

— активні контрзаходи, які використовуються здебільшого на рівні індивідуального запобігання насильницьким злочинам проти особи (індивідуальна переорієнтація антисуспільних настанов особи; оперативне втручання у процес розвитку злочинної поведінки; створення умов, які усували б або утруднювали розвиток злочинної поведінки і схиляли особу до добровільної відмови від її продовження, тощо).

Припинення злочинів. У системі спеціально-кримінологічного попередження злочинів особливе місце посідає припинення початих насильницьких злочинів на стадіях приготування до злочину і замаху на злочин. Активний захист особи повинен виходити не тільки від суб'єктів припинення злочинів, але і від самої особи. У статті 15 КК, де регулюються положення про необхідну оборону, зазначено, що не є злочином дії, які спрямовані на захист законних інтересів і прав особи, інтересів суспільства й держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, якщо дії були обумовлені потребою невідкладного попередження або припинення посягання. Залежно від характеру злочинних дій і криміногенної обстановки розрізняються такі комплекси заходів припинення насильницьких злочинів проти життя і здоров'я особи:

— організаційно-превентивний напрям припинення насильницьких злочинів (наприклад, створення спеціалізованих підрозділів, груп в органах внутрішніх справ по боротьбі саме з тяжкою насильницькою злочинністю; удосконалення кримінального і кримінально-процесуального права, а також правозастосувальної практики щодо посилення їх попереджувального ефекту та ін.);

— спонукальний напрям об'єднує різні заходи примушування осіб, які готуються до вчинення злочинів, до добровільної відмови від підготовки до вчинення злочину і замаху на нього, від продовження злочинної поведінки і взагалі кримінальної діяльності;

— активна протидія розвитку злочинної діяльності і настанню більш тяжких її наслідків (постійний і ефективний контроль за особами, які реально готуються до вчинення злочину проти життя і здоров'я особи; негайне вжиття заходів до забезпечення безпеки осіб, на життя і здоров'я яких готується замах; своєчасне запобігання груповим бійкам, кримінальним розборкам, сходкам; оперативне припинення злочинної діяльності; затримання, арешт тощо).

Існують також інші напрями та заходи попередження насильницьких злочинів, які відбилися у цільових програмах боротьби зі злочинністю, у тому числі і насильницькою, в законодавчих актах, методиках боротьби з цими посяганнями та наукових публікаціях.