Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя і здоров'я особи

Насильницька злочинність проти життя і здоров'я — це сукупність навмисних посягань, спрямованих на втручання у фізичну і психічну цілісність жертви злочину з метою заподіяння їй смерті або тілесного ушкодження. Тілесні ушкодження і навіть смерть потерпілого від необережних злочинів не пов'язані з поняттям насильства, оскільки злочинець не мав на меті їх настання. Тому вони не входять до складу насильницьких злочинів. Крім убивств і тілесних ушкоджень до насильницької злочинності часто відносять і розглядають їх разом ще й хуліганство і зґвалтування. Безперечно, ці злочини мають деякі спільні кримінологічні риси, але водночас не можна не бачити істотних відмінностей в їх природі, мотивації, у різній патології особистості злочинців, чинниках, які обумовлюють цей специфічний вид злочинного насильства. Крім того, попередження таких злочинів також має свої особливості. Ось чому вони розглядаються самостійно. У даному розділі основна увага зосереджена на найбільш небезпечних і поширених видах насильницької злочинності — вбивствах і тяжких тілесних ушкодженнях.

Результати вивчення навмисних убивств і тілесних ушкоджень свідчать як про певну стабільність їх основних структурних показників в Україні за багато років, так і про серйозні несприятливі тенденції у розвитку даних злочинів. Це особливо виявляється в останні роки, коли значно зросла частка таких злочинів, учинених з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, і виникли нові різновиди злочинів (убивства на замовлення, що чиняться професійними вбивцями).

Загальна кількість зареєстрованих навмисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень в Україні, починаючи з 1972 року, неухильно зростає: 1972 рік — відповідно 1577 і 2218; 1993 рік — 4008 і 8174; 1994 рік — 4571 і 8872; 1995 рік — 4783 і 8800; 1996 рік — 4896 і 8429; 1997 рік — 4529 і 7602; 1998 рік — 4563 і 6943 злочини. У структурі всієї злочинності такі злочини складають у середньому за вказаний період близько 1,9 %. Щодо навмисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, навмисних тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного душевного хвилювання, мордування, то їх частка у структурі всієї злочинності за той же період досягає у середньому майже 3 %, хоча динаміка цих злочинів має суттєві коливання. Наявність латентності злочинності дещо збільшує ці показники. Щорічно зростає кількість осіб, які зникли безвісти або причина смерті яких не виявлена.

Така тенденція динаміки даних злочинів, мабуть, збережеться у найближчі роки з огляду на поглиблення соціально-економічної кризи у країні.

Висновок вчених і практиків про переважно сімейно-побутовий і ситуаційний характер навмисних вбивств та тяжких тілесних ушкоджень, притаманний насильницькій злочинності 70–80-х років, вимагає уточнення. Дійсно, значна кількість цих злочинів продовжує вчинятися ситуативно, імпульсивно, на ґрунті міжособистісних стосунків і конфліктів, що виникають у побутовій сфері життєдіяльності. Але, починаючи з 90-х років, у структурі злочинів намітилися деякі істотні зміни: постійно збільшується частка навмисних вбивств, що плануються завчасно.

Найбільша кількість злочинів учиняється під час сварок, які переходять у взаємні образи і бійки. При цьому основою криміногенної поведінки і злочинця, і потерпілого є побутові взаємовідносини, оскільки переважна більшість вбивств і тілесних ушкоджень, мордувань вчинено у квартирі, будинку, дворі, гуртожитку тощо. Близько 80 % таких злочинів вчиняється у вечірні та нічні години, під час та після вживання спиртних напоїв, шляхом заподіяння потерпілому побоїв руками і ногами, побутовими предметами та іншими речами. Водночас понад 10 % цих злочинів вчиняється із застосуванням різної вогнепальної зброї, в тому числі і військового зразка, та вибухових речовин.

Сімейно-побутові і ситуаційні насильницькі злочини, як правило, вчиняються в умовах конфліктної ситуації (часто алкоголізованої), що виникла при раптовому розвитку подій, коли винні не мають часу всебічно їх осмислити, і тому оцінка обстановки і вибір лінії поведінки відбуваються виключно на емоційній основі. Нерідко такі злочини вчиняються імпульсивно, тобто у стані сильного душевного хвилювання, коли винний діє без більш-менш зрозумілої мети.

Посилюється тенденція підвищення ступеня суспільної небезпеки насильницьких злочинів, зростання тяжкості їх наслідків, зухвалості та невиправданої жорстокості. Результативне вибіркове вивчення кримінальних справ про тяжкі насильницькі злочини, проведене у 80–90-х роках, показало, що з особливою жорстокістю їх учинили до 30 % засуджених за навмисне вбивство за обтяжуючих обставин, усі — за навмисні тяжкі тілесні ушкодження, вчинені способом, який мав характер мордування, близько 15 % — за навмисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого настала смерть потерпілого.

Суттєво зростає кількість убивств на замовлення, вбивств при збройних сутичках між членами злочинних угруповань. Смерть "за прейскурантом” з мотивів кримінальної, підприємницької, політичної, іншої громадської діяльності потерпілих стає звичайним явищем. У 1995 році в Україні було зареєстровано 210, у 1996 році — 119 убивств на замовлення. Більш професійним стає спосіб їх виконання. Змінюється не лише динаміка цих убивств, але й контингент жертв. Якщо раніше вбивць наймали для знищення осіб з мотивів ревнощів, користі, помсти, які виникають на ґрунті побутових стосунків, то сьогодні це замовлення з метою усунення конкурентів, впливових бізнесменів, керівників злочинних угруповань тощо. Відбуваються певні негативні зміни в емоційно-мотиваційній сфері вчинення злочинів.

Значна частина злочинів пов'язана з мотивами ревнощів, помсти, хуліганськими спонукань і так званих "неприязних стосунків”, змістом яких є ненависть, неповага, ворожнеча, помста, заздрість, хуліганство та інше. Разом з тим різко зростають злочини, мотивом яких все більше стає користь: убивають заради декількох гривень, речей, майна, автомашин, приватизованих квартир тощо. Зростає також кількість неадекватних і навіть зовні безглуздих злочинів, мотив яких пов'язаний, певно, з внутрішньою готовністю до злочину. Почастішали випадки "багатосерійних” убивств, учинених вбивцями-маніяками. Збільшується кількість групової насильницької злочинності проти особи.

При загальній кримінологічній характеристиці насильницьких злочинів слід враховувати регіональні, демографічні, сезонні і часові коливання й особливості. Більше половини (52,8 %) вбивств у 1996 році припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Одеську, Харківську області та Автономну Республіку Крим. На 4,2 % менше зареєстровано тяжких тілесних ушкоджень, але їх кількість значно зросла у Волинській, Чернівецькій, Житомирській, Івано-Франківській областях.

Дослідження свідчать про те, що поширення насильницьких злочинів у містах і сільській місцевості має відмінність, але незначну. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку.

Переважна частина тяжких насильницьких злочинів вчиняється чоловіками. Але спостерігається тенденція до постійного зростання жіночої насильницької злочинності. При цьому слід вказати на певну особливість: якщо у вчиненні вбивства за обставин, які обтяжують вину, жінка відіграє роль організатора, підбурювача або посібника, то при вчиненні вбивств за обставин, що пом'якшують вину, і тяжких тілесних ушкоджень вона є виконавцем злочину. Як правило, дії жінок — це реакція у відповідь на протиправну або віктимну поведінку потерпілих — чоловіків (бійки, аморальність, антисуспільна поведінка, приниження гідності тощо). Справедливо зазначається в літературі, що більш висока ймовірність настання "злочинного фіналу” спостерігається у разі конфліктів, які виникають не з зовнішніх об'єктивних причин, а через особисті характеристики їх учасників.

Кримінальна активність має і вікові особливості: по навмисних вбивствах при обтяжуючих обставинах вона припадає на 19–25, 30–40 років; по навмисних вбивствах — 30–40, 41–50 років; по тяжких тілесних ушкодженнях — 26–40 років. Висока кримінологічна активність зазначених вікових груп по вбивствах за обставин, що обтяжують провину злочинця, пояснюється мотивами вчинення злочину у молодому віці: корисливість, хуліганські мотиви, вчинення інших злочинів і протиправних діянь. Для вікової групи 30–40 років характерне алкогольне обтяження, сімейно-побутові свари, судимість за аналогічні злочини тощо. Це стосується і характеристики іншої категорії вбивць. Тут кримінальна активність охоплює в основному вікові групи від 30 до 50 років, взаємовідносини яких з середовищем, де вони мешкають, характеризуються сталою криміногенністю, хронічним алкоголізмом, психопатіями тощо.

Зростає кількість неповнолітніх, які вчиняють вбивства і тяжкі тілесні ушкодження. У 1995 році серед вбивць більше 5 % було неповнолітніх.

По тяжких тілесних ушкодженнях активність характерна для різних вікових груп, але понад 50 % з них припадає на осіб віком 26–40 років. Це закономірно, оскільки напруження стосунків, наприклад у сімейно-побутовій сфері, обумовлюється найчастіше алкоголізацією злочинців і потерпілих, яка у ці роки набуває "злоякісного характеру”, наслідком чого стає агресивність, ревнощі, бажання помсти тощо. Ці дані ще раз підтверджують відоме положення про те, що прелюдія до злочину триває місяці, а то й роки.

Існувала думка, що у злочинців освітній рівень невисокий. Це підтверджувалося кримінологічними дослідженнями спеціалістів, що проводилися у 70–80-х роках. Але у наступні роки констатується значне підвищення освіти злочинців. Понад 60 % з них мають середню або середню спеціальну освіту. Мабуть, низька культура і прогалини в інтелектуальному розвитку злочинців пов'язані не стільки з їх освітою, скільки з загальною проблемою виховання людей.

Соціальний портрет злочинців "домальовують” відомості про їх сімейний стан. Особи, які учиняють кваліфіковані вбивства, здебільшого не мають сім'ї, серед осіб, засуджених за тяжкі тілесні ушкодження, близько 50 % неодружених. Значна частина злочинців розлучена.

Соціальний стан осіб до вчинення злочину також має певне значення у причинному ланцюгу. Понад 50 % злочинців на день злочину не працювало і не вчилося. Це особи молодого і середнього віку, які зловживають спиртними напоями, негативно себе поводять, не мають будь-якої професії, постійно створюють криміногенні ситуації. За соціальним станом і за видом заняття серед винних виділяється група робітників і працівників сільського господарства, працівники некваліфікованої праці. Їх частка у структурі злочинців становить близько 40 %. Істотне зниження цього рівня (раніше було до 80 %) пояснюється тим, що багато осіб молодого віку, у минулому зайняті некваліфікованою працею, зараз частково перейшли до категорії службовців різних фірм, малих підприємств, кооперативів, об'єднань тощо. У структурі злочинців, особливо вбивць, незначна частка кваліфікованих робітників, службовців, учнів та інших категорій населення.

У структурі насильницьких злочинців спостерігається підвищення частки осіб без певного місця мешкання і заняття. У зв'язку з переходом до ринкових відносин і появою в країні безробітних ця негативна тенденція буде зберігатися.

Відомо, що переважна частка насильницьких злочинів проти особи вчиняється місцевими жителями і за місцем проживання громадян. Нині майже кожне п'яте вбивство, кожне четверте тяжке тілесне ушкодження зі смертельним наслідком і кожне друге-третє тяжке тілесне ушкодження без такого результату вчиняється або на вулицях, або в інших громадських місцях (двори, під'їзди, сквери, будинки, квартири тощо).

Заслуговує на увагу і така соціально-демографічна ознака злочинців, як етнічна приналежність. Зараз проблема "закордонної” злочинності набуває в Україні тривожного характеру. "Гастролери” вчиняють багато злочинів, у тому числі вбивства і тяжкі тілесні ушкодження.

Серед морально-психологічних рис особистості злочинців помітні такі: алкогольне обтяження (70–90 %), імпульсивність, психопатичність, примітивність потреб, різні психічні аномалії, які мають соціальне і біопсихологічне походження. Так, за деякими даними проведених судово-психіатричних експертиз у кримінальних справах більше як третина злочинців-убивць мали травми голови, наслідком чого стали відхилення психіки (агресивність, дебільність, мстивість, надмірна підозрілість, грубість, брутальність тощо). Не виключено, що ці явища мають своїм джерелом хронічний алкоголізм, наркотизм, а також неодноразову судимість та ін.

Зміст мотивів злочинців стає конкретним, якщо аналізувати види зв'язків між злочинцем і потерпілим. Близько 50 % потерпілих при вбивствах без обтяжуючих обставин — це подружжя, в тому числі колишні, особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Таке не є характерним для кваліфікованих видів убивств, хоча й тут кожний шостий потерпілий — подружжя або розлучені. Основна маса потерпілих припадає на осіб, які знайомі із злочинцем (спільна робота, місце проживання і проведення дозвілля). Взагалі при сімейно-побутових та ситуаційних злочинах мотив має емоційно-ситуативне "забарвлення”. Збільшується частка неадекватних гостроті конфлікту, зовні безглуздих злочинів. Щодо вбивств з інших підстав, то їх мотиви часто лежать за межами міжособистісних стосунків між виконавцем і жертвою (наприклад, вбивства на замовлення). Мотиви дій вбивці-найманця, як правило, не співпадають з мотивами дій організаторів такого вбивства, які пов'язані часто з незаконними угодами у підприємницькій діяльності і сфері фінансово-кредитних відносин, злочинними засобами конкурентної боротьби тощо.

Як відомо, віктимна поведінка потерпілого, жертви є однією з умов, що сприяє вчиненню тяжких насильницьких злочинів. Багато хто з них напередодні злочину поводить себе агресивно, протиправно, провокаційно й іноді лише випадок вирішує, хто стане жертвою, а хто злочинцем. Найбільш віктимними є чоловіки молодого віку, котрі ніде не працюють або займаються некваліфікованою працею, рівню якої відповідає рівень особистості. Поведінка більшості з них часто відіграє провокуючу роль. Разом з тим у структурі потерпілих з'явилися особи нових соціальних верств населення (підприємці, бізнесмени, банкіри, фермери, спортивні діячі та ін.). Збільшується кількість потерпілих серед людей похилого віку, пенсіонерів, інвалідів.