§ 8. Огляд

  Огляд — це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи (ст. 190 КПК).

У КПК вказані різновиди огляду, кожний з яких може проводитися як окрема слідча дія, — огляд місцевості, приміщення, предметів та документів (ст. 190 КПК), зовнішній огляд трупа, ексгумація трупа (ст. 192 КПК); крім того, окремо обумовлені підстави проведення огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК).

Криміналістичний термін "місце події” у КПК введено без роз'яснення цього поняття. З огляду на практику, що склалася, місцем події вважається місце, на якому було вчинено злочин, або ж місце, де можуть знаходитися сліди підготовки вчинення та приховання злочину. Тому місцем події може стати будь-яка ділянка місцевості, приміщення різного призначення і використання — житлові, промислові тощо.

До порушення кримінальної справи дозволяється тільки проведення огляду місця події. Здається, однак, цілком правомірним проводити до порушення кримінальної справи огляд предметів і документів, які подаються в органи розслідування посадовими особами і громадянами як додатки до заяв і повідомлень про злочини; більше того — витребувані або подані згідно зі ст. 66 КПК предмети і документи не можуть бути використані у доказуванні без попереднього ознайомлення з їх змістом і станом.

Огляди декількох об'єктів можуть проводитися одночасно, і за підсумками огляду у таких випадках складається тільки один загальний протокол; найчастіше це робиться у ході огляду місця події. В разі необхідності пізніше може бути проведено додатковий чи повторний огляд. Потреба у додатковому огляді може обумовлюватися тим, що при первинному огляді внаслідок об'єктивних причин (метеоумови, властивості об'єкту огляду) або через інші причини деякі обставини не були виявлені чи були недостатньо точно зафіксовані; повторний і додатковий огляд може бути проведено як з ініціативи слідчого, так і за клопотанням потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, захисника, експерта, а також за вказівкою начальника слідчого відділу або прокурора.

Зовнішній огляд трупа може бути проведено у ході огляду місця події. Коли виникає необхідність у більш детальному огляді трупа, він проводиться слідчим з участю судово-медичного експерта у присутності двох понятих; коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар (ч. 1 ст. 192 КПК).

Огляд вже захороненого трупа проводиться на підставі постанови про ексгумацію, яка виноситься слідчим і затверджується прокурором; таку постанову може винести і сам прокурор.

При ексгумації обов'язкова присутність слідчого, судово-медичного експерта і двох понятих (ч. 2 ст. 192). Характер цієї слідчої дії вимагає дотримання етичних норм як при винесенні рішення про ексгумацію, так і під час розкопування могили і наступного перепоховання; при неможливості цілком виключити моральну і матеріальну шкоду родичам необхідно вжити всіх заходів, щоб вона була мінімальною.

У статті 191 КПК вказані такі загальні приписи щодо порядку проведення огляду:

– огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень;

– слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих у результатах справи;

– у необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.

У цій же статті встановлено обов'язок органів внутрішніх справ надавати допомогу слідчому у проведенні огляду, а також допускається можливість огляду предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, обшуку і виїмки не на місці проведення названих слідчих дій, а за місцем провадження у справі, тобто в органі розслідування, в робочому кабінеті слідчого.

Як видно зі змісту ст. 191 КПК, тільки два її приписи викладаються як загальнообов'язкові і безальтернативні: кількість понятих (не менше двох) і обов'язок органів внутрішніх справ надавати допомогу слідчому у проведені огляду. Інші обов'язкові приписи — відносно понятих та спеціаліста (судово-медичного експерта чи лікаря), осіб, присутність яких обов'язкова при оглядах, — вказані у статтях 182, 187, 192 КПК.

Наказами і інструкціями Генерального прокурора України, міністра внутрішніх справ та начальника Служби безпеки, міністра охорони здоров'я урегульовано ряд конкретних питань, які стосуються участі спеціалістів з числа співробітників названих відомств у проведенні оглядів і попередньої взаємодії їх із слідчим та один з одним.

Право слідчого провести освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого і свідка закон (ч. 1 ст. 193 КПК) обумовлює необхідністю виявлення або засвідчення наявності у них тільки особливих прикмет.

Крім освідування, яке проводить слідчий, у законі (ч. 2 ст. 193 КПК) говориться про судово-медичне освідування, що проводиться за вказівкою слідчого експертом або лікарем, але не вказано, які саме обставини або ознаки можуть бути при цьому встановлені. Особливі прикмети, природжені або такі, що виникли пізніше, це стійкі індивідуальні особливості на тілі людини; з давніх часів система таких прикмет, яка визначається сучасним криміналістичним поняттям "словесний портрет”, використовувалася з метою розшуку чи впізнання. Слідчий може виявити чи посвідчити наявність особливих прикмет на тілі конкретної людини. Коли, крім того, необхідно ще виявити причини, час виникнення (появи) таких прикмет, потрібне освідування лікарем-спеціалістом або й призначення судово-медичної експертизи.

Освідування, проведене самими слідчим, може бути доповнене ще і судово-медичним освідуванням; судово-медичне освідування, як правило, не потребує проведення подальшого освідування слідчим, хоча у деяких випадках воно і не виключається, зокрема, у справах про зловживання або недбалість працівників медичних установ.