§ 5. Очна ставка

  У статті 172 КПК сказано: "Слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності”. У наведеному формулюванні, одному з найбільш стислих у КПК, відбиті всі суттєві риси та процесуальні підстави провадження цієї слідчої дії. Вихідною процесуальною підставою для її проведення є: 1) попередній допит кожної з двох осіб, викликаних на очну ставку; 2) наявність протиріч у показаннях цих осіб. Тільки за їх наявності слідчий вправі провести очну ставку; у той же час закон не зобов'язує робити це у всіх без винятку випадках, коли є протиріччя між показаннями допитаних у справі осіб. Очні ставки проводяться в основному не для збирання доказів, а з метою перевірки достовірності вже зібраних; отримання додаткових відомостей, які мають відношення до справи, навряд чи можна віднести до найбільш характерних наслідків її проведення. Крім проведення очної ставки достовірність відомостей про ті чи інші обставини можна перевірити й іншими передбаченими законом засобами. Проведення очних ставок лише з метою так званого закріплення показань будь-якої особи, допитаної раніше, обґрунтовано оцінюється судовою практикою як форма завуальованого психологічного тиску або, іншими словами, насильства, яке заборонено законом.

Рішення слідчого про проведення очної ставки, як і про те, коли і між ким її проводити, належить до тактичних. Найчастіше надходять такі клопотання від потерпілих підозрюваних, обвинувачених, захисників. Вони підлягають задоволенню органами попереднього розслідування лише у випадках дійсної необхідності з метою встановлення істини у справі. Зокрема, замість допиту на очній ставці може бути проведено додатковий опит окремих осіб, додаткові (повторні) огляди, експертизи, витребувані документи і вжиті інші дії відповідно до закону, наслідки яких дадуть підстави для правильних висновків і без проведення очних ставок.

Вказівка закону про те, що очна ставка проводиться між двома особами, означає, що на кожній очній ставці допитуються одночасно і у присутності одна одної не більше двох осіб.

У випадках, коли на очну ставку з однією і тією ж особою викликано кілька осіб, очна ставка з кожною з них проводиться і оформлюється як окрема слідча дія, хоча зовні це має вигляд однієї дії з послідовним "уведенням” різних осіб.

очна ставка може бути проведена між двома будь-якими особами, які раніше допитувались, за винятком експерта, показання якого є лише роз'ясненням до поданих ним висновків і самостійного значення, як про це вже було сказано, не мають. Експерт не вступає в суперечку з будь-ким з осіб, допитаних по справі, а подає свій висновок, процесуально значущу оцінку обґрунтованості якого дають органи і особи, які проводять процес; з цією метою може бути проведений лише допит експерта (ст. 201 КПК), проведення з ним очних ставок закон не передбачає і не допускає.

З буквального змісту ст. 173 КПК не випливає, що особи, які допитуються на очній ставці, знають одна одну. На практиці очна ставка між такими особами проводиться після впізнання однієї з них іншою.

Причиною протиріч показань може бути і заінтересованість деяких допитуваних осіб, і суб'єктивні якості людини; однак і точний збіг показань не виключає попередньої домовленості про поведінку на слідстві і в суді. Практика цілком обґрунтовано визнає підставою для проведення очної ставки наявність лише суперечностей, які істотно впливають на оцінку доказів. Зважаючи на різноманітність об'єктів і ситуацій таких оцінок, у ст. 172 КПК істотність як характеристика суперечностей не називається; практика дає безліч підтверджень помилковості оцінок за таким критерієм, але вона ж підтверджує і можливість прийняття тактично обґрунтованих рішень щодо проведення очних ставок.

Типовий порядок проведення очної ставки регламентовано ст. 173 КПК. Для забезпечення належного ходу цієї слідчої дії слідчий перед початком очної ставки роз'яснює особам та іншим присутнім, які викликані на допит (захиснику, законному представнику, експерту, фахівцю), зміст приписів закону і попереджає про наслідки умисного ігнорування ними цих приписів. При необхідності слідчий вживає заходів для попередження небажаних ексцесів, у тому числі спроби розправи з особою, яка дає викривальні показання.

Свідки і потерпілі до початку допиту попереджаються про їх відповідальність за статтями 178, 179 КК.

Частина 1 ст. 173 КПК приписує на початку очної ставки встановити, чи знайомі між собою особи, викликані на очну ставку, і в яких стосунках вони перебувають. Хоча достатньо відомостей про це звичайно є у матеріалах справи, такі запитання ставляться і у цьому випадку; з відповідей на них видно, що очна ставка проводиться саме між особами, які вказані у вступній частині протоколу, а крім того, з'ясовується, чи не змінився характер їх стосунків на момент очної ставки.

Коло інших питань обумовлене самою причиною проведення очної ставки — наявністю протиріч у показаннях. Тому особам, викликаним на очну ставку, по черзі пропонується дати показання про ті обставини, для з'ясування яких призначена очна ставка. після цього слідчий ставить запитання. особи, викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній (ч. 2 ст. 173 КПК). Черговість ставлення запитань кожному з допитуваних, як і послідовність запитань, визначає слідчий.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на очній ставці та запису їх до протоколу. тому спочатку повинно бути поставлено запитання про обставини справи без будь-якого посилання на зміст попередніх показань. Відповідь на таке запитання може бути надана і відповідно записана у вигляді повного або часткового підтвердження чи заперечення раніше даних показань.

Протокол очної ставки складається з дотриманням вимог до фіксації показань під час інших допитів (свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених). Однак своєрідність ходу допиту, відмінності в обсязі показань кожної з опитуваної на очній ставці особи і характер цих показань впливають на вибір форми описової частини протоколу і порядок його ведення. Хід короткої очної ставки, при якій з'ясовувалися протиріччя у показаннях за однією-двома обставинами, можна записати у точній відповідності з її послідовністю. Щоб уникнути відмови одного з допитуваних підписати протокол, що містить показання іншої особи, з якими він не згоден, доцільно викладати показання кожного з допитуваних, розмежувавши аркуші протоколу за вертикаллю. Відповідно один з допитуваних буде підписувати показання на правому боці аркуша протоколу, а другий — на лівому. Вибір тієї чи іншої форми ведення протоколу очної ставки робиться і з урахуванням топографії (розміщення) різного за обсягом тексту показань цих осіб. Посвідчення підписом допитуваних їхніх відповідей на попередньо поставлені запитання про характер їх стосунків можна віднести до найбільш виправданих тактичних прийомів. Цього не можна сказати про випадки, коли допитуваним пропонується підписати відповідь на кожне запитання, оскільки у таких випадках втрачається психологічний контакт слідчого з допитуваними або одним з них, без особливої потреби посилюється загальна напруженість і витрачається більше часу на ведення протоколу, до змісту якого все одно, можливо, доведеться вносити уточнення перед підписанням після завершення очної ставки.