Земля як об'єкт економічних інтересів працівників соціальної сфери села - Правовой портал Украины
LEX       
Правовой портал


МЕНЮ

Яндекс.Метрика

Rambler's Top100

конструктор договоров Украина

4.2. Земля як об'єкт економічних інтересів працівників соціальної сфери села

В Указі Президента України «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» і в ст. 6 ЗК 1990 p., який діяв під час проведення земельної реформи, земля визначена як об'єкт економічних інтересів працівників соціальної сфери села. На перший погляд здається, що питань з цього приводу виникати не повинно. Однак практика свідчить про необхідність зосередити увагу на тих ознаках, які характеризують цей об'єкт.

Згідно з нормами ЗК 1990 р. такими ознаками є те, що:

—працівникам соціальної сфери села виділяється земельна ділянка, а не земельна частка (пай), яка надається членам КСП;

—основою земель, з яких виділяються земельні ділянки для працівників соціальної сфери села, є сільськогосподарські угіддя (в тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації (крім тих, чиї землі не підлягають приватизації) та громадяни у межах території ради;

—розмір середньої земельної частки обчислюється шляхом поділу загального розміру сільськогосподарських угідь на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, що раніше в ньому працювали

і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері села;

— земельні ділянки надаються у власність та в користування.

Працівники соціальної сфери села відповідно до ЗК 1990 р. мали право отримати земельні ділянки сільськогосподарського призначення в таких розмірах: не більше ніж 0,6 гектара для ведення особистого підсобного господарства — ч. 1 ст. 56; до 0,10, до 0,15, до 0,25 гектара залежно від категорії населеного пункту (місто, селище, село) для будівництва й обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) —

ст. 67; до 0,12 гектара для садівництва — ч. 1 ст. 57; до 0,1 гектара для дачного і до 0,01 гектара для гаражного будівництва — ст. 67.

За бажанням громадян їм додатково (понад норму, яка приватизується безкоштовно) надавались у користування земельні ділянки, загальна площа яких не повинна була перевищувати 1 гектара. Збільшення їх розмірів до 2 гектарів провадилося за погодженням з обласною радою (ст. 56 ЗК 1990 р.). На той час вільний викуп земельних ділянок громадянами регулювався Порядком викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 118). Особливість зазначеного порядку полягала в тому, що викупу підлягали земельні ділянки, надані громадянам у користування з однією метою, — для ведення фермерського або особистого підсобного господарства.

У ЗК 2001 р. по-іншому визначено норму безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства — вона становить не більше 2,0 гектара (ст. 121).

Об'єкт економічних інтересів працівників соціальної сфери села у трактуванні Указу Президента України «Про забезпечення економічних інтересів соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» (ст. 1) дещо відрізняється від описаного вище. Водночас він характеризується такими ознаками:

—працівникам соціальної сфери села також виділяється земельна ділянка, а не земельна частка (пай), яка надається членам КСП. Водночас деякі науковці вважають, що об'єкт економічних інтересів зазначених працівників поки що не має назви, скоріш за все це просто земельний наділ, оскільки його розмір залежить від наявності земель запасу і земель резервного фонду в конкретній сільській раді, а також кількості працівників соціальної сфери 73;

—основою земель, із яких виділяються земельні ділянки для працівників соціальної сфери села, є сформований із земель запасу та резервного фонду на території кожної сільської (селищної) ради окремий земельний масив. Розмір такого масиву має становити не менше ніж 50 % площі земель резервного фонду та земель запасу (ця площа у кожної сільської (селищної) ради різна, оскільки залежить від території останньої;

—землі запасу — це всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до ЗК 1990 р. Землі запасу відповідно до цього Кодексу перебували у віданні сільських, селищних, районних, міських (в адміністративному підпорядкуванні яких є район) рад і призначалися для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб;

—резервний фонд — це фонд земель, створений сільськими і селищними радами на їхній території за погодженням місця розташування із землекористувачем у розмірі до 15 % площі всіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів (ч. 13 ст. 5 ЗК 1990 p.). Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишалася за ними на умовах постійного користування;

—розмір середньої земельної частки встановлюється шляхом поділу площі земель запасу і резервного фонду, яка є у розпорядженні кожної сільської (селищної) ради, на кількість лише працівників соціальної сфери села;

—земельні ділянки надаються лише у користування і тільки для ведення особистого підсобного господарства.

Резервний фонд, створюваний під час передачі земель у колективну власність відповідно до ст. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері села, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Наведені вище відмінності між нормами ЗК 1990 р. та названими Указами Президента України у визначенні об'єкта економічних інтересів працівників соціальної сфери села є істотними. Проте вони недостатньо враховуються судами при вирішенні справ.

Наприклад, К. мав у користуванні 0,33 гектара земельної ділянки, яка йому була виділена за нормами ЗК 1990 р. Враховуючи положення Указу Президента України «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи», він як працівник соціальної сфери села просив суд зобов'язати сільську раду додатково (до вже наявної в нього земельної ділянки) виділити землю з резервного фонду. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської об-

ласті позов К. було задоволено. Однак йому була виділена та сама земельна ділянка, що він одержав на підставі норм зазначеного вище Кодексу ще до прийняття Указу Президента України, на який він посилався у позові.

Момент виникнення у працівників соціальної сфери села права користування земельною ділянкою визначається за загальним правилом, передбаченим земельним законодавством, — після отримання документа, що посвідчує це право. Згідно з нормами ЗК 1990 р. воно виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання зазначеного документа і посвідчувалося рішенням сільської ради та/або державним актом (ст. 22).

ЗК 2001 р. (ст. 125) не пов'язує момент виникнення права користування земельною ділянкою зі встановленням землевпорядними організаціями її меж у натурі (на місцевості). Водночас цією нормою забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), а також одержання та державної реєстрації документа, що посвідчує право на неї.<script type="text/javascript"><!--
google_ad_client = "pub-5661036101478941";
/* Основной */
google_ad_slot = "8813534091";
google_ad_width = 728;
google_ad_height = 90;
//-->
</script>
<script type="text/javascript"
src="http://pagead2.googlesyndication.com/pagead/show_ads.js">
</script>

Право власності на земельні ділянки виникало у працівників соціальної сфери села згідно із ЗК 1990 р. в тому разі, коли вони:

—безкоштовно приватизували земельну ділянку, надану раніше в користування, а її розмір не перевищував меж, визначених земельним законодавством;

—викупляли земельну ділянку, надану раніше в користування для ведення особистого підсобного господарства (йдеться про земельну ділянку, яку працівник хотів придбати понад норму, приватизовану безкоштовно);

—отримували земельну ділянку внаслідок виділення земельної частки (паю), але за наявності членства в КСП (наприклад, у Львівській та Івано-Франківській областях до списків членів КСП було включено всіх працівників соціальної сфери села, оскільки таке рішення прийняли обласні ради 74).

Треба зауважити, що працівник соціальної сфери села, так само як і будь-який інший громадянин України, може отримати земельну ділянку у спадок, у дар, мати частку земельної ділянки у спільному майні подружжя, а також придбати землю шляхом купівлі чи обміну.

На завершення цього розділу слід підкреслити, що права і свободи працівників соціальної сфери села в разі їх порушення захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Реалізувати це право вони можуть у порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК, якщо у визначений законом термін органи влади

(посадові особи) не вирішать їхніх заяв. Усі інші спори осіб цієї категорії, в яких порушується питання про право, вирішуються за правилами позовного провадження. Проте на практиці суди не завжди дотримуються такого розмежування.

Наприклад, Кривоозерський районний суд Миколаївської області зобов'язав селищну раду виділити С. як працівниці соціальної сфери села із земель резервного фонду 0,33 гектара землі. При цьому суд не звернув належної уваги на те, що на час розгляду справи селищна рада взагалі не вирішувала питання про встановлення кількості працівників соціальної сфери села, не займалася формуванням загальної площі земель резервного фонду на своїй території, не визначала граничного розміру земельних ділянок, які мають надаватись у користування зазначеним суб'єктам.

ВХОД

БИБЛИОТЕКА (БЕТА):

"LEX" - Правовой портал Украины © 2024Анализ интернет сайтов