4. ОТРИМАННЯ ЗЕМЛІ ПРАЦІВНИКАМИ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ СЕЛА

4.1. Працівники соціальної сфери села

Для отримання земельних ділянок працівниками соціальної сфери села існувало дві правові підстави. Перша випливала з ч. 4 ст. 6 ЗК 1990 p., яка передбачала безоплатну передачу цих ділянок громадянам у власність для: ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель (присадибна ділянка), що стосувалось і земельних ділянок, які були раніше надані громадянам у встановленому порядку для зазначеної мети в межах граничного розміру, визначеного ст. 67 цього ж Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва. Одночасно в ч. 9 ст. 6 ЗК 1990 р. визначалося коло осіб, зайнятих у соціальній сфері села. До них належали працівники: освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, рад та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Друга правова підстава отримання земельних ділянок працівниками соціальної сфери села була передбачена Указами Президента України від 12 квітня 2000 р. № 584/2000 «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» і від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (ст. 7). У названих указах, на відміну від норм ЗК 1990 р. та ЗК 2001 р., не перелічені особи, яких слід відносити до працівників соціальної сфери села. Лише в другому з них підкреслено, що пенсіонери, які раніше працювали у зазначеній сфері, повинні проживати в сільській місцевості (ст. 1).

Таким чином, можна припустити, що перелік працівників соціальної сфери, визначений нормами ЗК 1990 p., був єдиним орієнтиром при встановленні

Земля як об'єкт економічних інтересів працівників соціальної сфери села

кола суб'єктів, які мали право на одержання землі з обох наведених вище підстав. Додаткові вимоги, як зазначалося вище, встановлювалися лише щодо пенсіонерів.

Відповідно до ст. 1 того ж Указу Президента України, на відміну від норм ЗК 1990 p., земельні ділянки надаються працівникам соціальної сфери села лише у користування і мають одне цільове призначення — ведення особистого підсобного господарства.