9.8. Контроль за здійсненням господарської діяльності (види, форми, уповноважені особи).

Порядок проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності

Контроль за здійсненням господарської діяльності полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами господарського законодавства України.

Контроль за здійсненням господарської діяльності здійснюється у таких формах:

1) державний контроль (здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади);

2) самоврядний контроль (здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами);

3) громадський контроль (здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування; профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями).

Згідно зі ст. 19 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

– збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин – за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

– фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин – за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

– цін і ціноутворення – з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

– монополізму та конкуренції – з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

– земельних відносин – за використанням і охороною земель;

– водних відносин і лісового господарства – за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

– виробництва і праці – за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, яки446

Господарське право. Частина перша

ми встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

– споживання – за якістю і безпечністю продукції та послуг;

– зовнішньоекономічної діяльності – з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Статус органів державної влади і посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються чинним законодавством України.

Державний контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів здійснює Державна контрольно-ревізійна служба України, яка складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державний контроль за цінами здійснюється державними інспекціями з контролю за цінами, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за цінами.

Державний контроль за додержанням податкового законодавства здійснюється органами державної податкової служби (обласними державними податковими адміністраціями, державними податковими адміністраціями міст Київа та Севастополя, податковими інспекціями у районах та містах), систему яких очолює Державна податкова адміністрація України.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Державне агентство земельних ресурсів України. Державний контроль за використанням та охороною водних ресурсів здійснює

Державний комітет України по водному господарству. Державний контроль за використанням та охороною лісового господарства здійснює Державний комітет лісового господарства України. Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель та водних ресурсів здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Державний комітет України з технічного регулювання та споживчої політики) та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони праці здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду); спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Державний комітет ядерного регулювання України); спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки); спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Державна санітарно-епідеміологічна служба України).

Загальну правову основу державного контролю за господарською діяльністю та проведення перевірок контролюючих органів утворюють: закони України «Про захист економічної конкуренції»1 від 11 січня 2001 р.; «Про природні монополії»2 від 20 квітня 2000 р.; «Про Антимонопольний комітет України»3 від 26 листопада 1993 р., Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції4, затверджене Розпорядженням Атимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 р. № 182-р, Положення про порядок проведення перевірок щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері державних закупівель5, затверджене Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 20 червня 2006 р. № 214-р, Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»6 від 26 січня 1993 р., Закон

України «Про державну податкову службу України»1 від 4 грудня 1990 р. (у ред. Закону від 24 грудня 1993 р.), Положення про Державну податкову адміністрацію України2, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 778, Порядок оформлення результатів невиїздних документальних, виїздних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства3, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами4, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819; Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю5, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510; Положення про порядок проведення перевірок банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб6, затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 4 жовтня 2002 р. № 7, Інструкція про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням7, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 18 травня 2001 № 240; Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд8, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 (у ред. Постанови від 19 серпня 2002 р. № 1217), Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України9, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1218; Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»10 від 25 червня 1991 р., Закон України «Про охорону земель»11 від 19 червня 2003 р., Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»12 від 19 червня 2003 р., Поло1

ження про Державний комітет України по водному господарству1, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 882, Положення про Державний комітет лісового господарства України2, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 883, Положення про Державне агентство земельних ресурсів України3, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р. № 614, Закон України «Про охорону праці»4 від 14 жовтня 1992 р. (в ред. Закону від 21 листопада 2002 р.), Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи5, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопода 2006 р. № 1524, Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду6, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1640, Закон України «Про захист прав споживачів»7 від 12 травня 1991 р. (у ред. Закону від 1 грудня 2005 р.) тощо.

Контролюючі органи здійснюють перевірки двох видів: планові та позапланові, які можуть бути як виїзними (здійснюватися за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцезнаходженням його відокремленого структурного підрозділу), так і невиїзними (здійснюватися шляхом витребування у суб'єктів господарювання необхідних для перевірки документів без безпосереднього виїзду на об'єкт перевірки).

Планова перевірка, як правило, проводиться не частіше одного разу на календарний рік. Підставою для проведення планових перевірок є план-графік перевірок, затверджений центральним органом виконавчої влади, що очолює відповідну систему контролюючих органів.

Позапланова перевірка проводиться відповідно до наказу центрального органу виконавчої влади, що очолює відповідну систему контролюючих органів за місцезнаходженням об'єкта перевірки або за місцезнаходженням його відокремленого структурного підрозділу уповноваженими органами, виходячи з їхніх функціональних повноважень, за наявності хоча б однієї з таких обставин:

– за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України;

– за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав унаслідок дій чи бездіяльності суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки);

– за поданням органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення господарського законодавства суб'єктом господарювання (об'єктом перевірки);

– за ініціативою контролюючих органів – у разі безпосереднього виявлення ознак порушення господарського законодавства суб'єкта господарювання (об'єктом перевірки);

– на особисте прохання (суб'єкта господарювання) об'єкта перевірки;

– за інших обставин, передбачених у чинних нормативно-правових актах.

Основними завданнями перевірок є:

– здійснення державного контролю за додержанням законодавства у сфері господарювання;

– своєчасне попередження, виявлення та припинення дій, які містять ознаки порушення господарського законодавства, а у разі, якщо порушення припинено, – вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

– збір доказів у заявах і справах про порушення господарського законодавства;

– оцінка діяльності об'єктів перевірки щодо додержання господарського законодавства та виконання рішень чи розпоряджень контролюючих органів;

– аналіз рішень органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю на відповідність господарському законодавству.

Результати перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами, їх посадовими особами оформлюються відповідними актами. При встановленні факту правопорушень до суб'єктів господарювання на підставі складених актів застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Вернуться к содержанию