§ 2. Підстави для провадження слідчих дій

  Законність і обґрунтованість провадження будь-якої слідчої дії забезпечується дотриманням вимог закону і наявністю належних фактичних передумов для цього у конкретному випадку.

Загальні правові підстави полягають у такому.

1. Слідчі дії дозволяється проводити лише після порушення кримінальної справи. До порушення кримінальної справи закон (ч. 2 ст. 190 КПК) припускає тільки огляд місця події у випадках, що не терплять зволікання.

Пропозиції розширити коло слідчих дій, які можна проводити до порушення кримінальної справи, не знайшли законодавчої підтримки.

2. КПК встановлено диференційовані правила прийняття рішень про провадження слідчих дій: без винесення і з винесенням постанови. Постанови про провадження деяких слідчих дій потребують, крім того, санкціонування прокурором; до передачі вирішення таких питань судом відповідно до п. 13 Перехідних положень Конституції України цей порядок зберігається на п'ятирічний період з моменту її прийняття, тобто до 28 червня 2001 року.

3. Повинні бути дотримані вимоги КПК про обов'язковість, час і черговість провадження, учасників і зміст слідчої дії.

4. Порядок провадження, фіксації ходу і результатів слідчих дій повинні відповідати всім приписам КПК у цій частині.

5. Право на провадження слідчих дій конкретний працівник органу дізнання, попереднього слідства чи прокурор одержують за однієї з таких умов:

а) прийняття справи до свого провадження (ст. 113 КПК);

б) включення до складу слідчої групи (ст. 119 КПК);

в) відповідно до повноважень начальника слідчого відділу (ст. 1141 КПК) і прокурора (ст. 227 КПК);

г) виконання слідчим окремих доручень іншого слідчого (ст. 118 КПК);

ґ) виконання співробітником органу дізнання доручення слідчого (ст. 104 КПК);

д) при розслідуванні у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 399 КПК);

е) при виконанні доручень відповідно до міжнародних договорів України (ст. 31 КПК).

У будь-яких випадках повинні виконуватися конституційні вимоги про повагу до гідності людини та гарантуватися інші права людини і громадянина, закріплені в Конституції України.

Вміщений у чинному законодавстві перелік слідчих дій є вичерпним. Цілком визначеними є і правові приписи про підстави, порядок їх провадження і фіксації. Разом з тим слідчий достатньо самостійний у прийнятті рішень та їх виконанні. Відповідно до повноважень (ст. 114 КПК) слідчий вправі спланувати й провести будь-яку дію з урахуванням необхідності, викликаної обставинами розслідування; прийняти одне з допустимих законом альтернативних рішень (чи проводити очну ставку, чи віддати перевагу виїмці, а не обшуку); обрати той або інший з тактичних заходів, що прямо вказані у законі (про виклик на допит і місце його проведення, чи проводити обшук у разі віддачі шуканого); винести постанову про провадження слідчих дій, якщо обов'язкове винесення постанови законом не передбачене (ст. 130 КПК). Рішення слідчого у вказаних ситуаціях і випадках співвідносяться з криміналістичними рекомендаціями, частина з яких включена до змісту статей КПК. Цілісна система використання способів і заходів доказування у конкретній справі формується з урахуванням предмета і межі доказування.

Кримінально-процесуальна характеристика окремих слідчих дій тут викладається стосовно умов їх виконання на стадії досудового (попереднього) слідства з урахуванням послідовного розгляду трьох груп питань: кримінально-процесуальні підстави, зміст дії, порядок фіксації її ходу і результатів.