7.7. Порядок зміни та розірвання

господарських договорів

Зміна або розірвання договору може здійснюватися:

1) у позасудовому порядку за згодою обох сторін, а в окремих випадках — в односторонньому порядку;

2) у судовому порядку (за наявності достатніх підстав).

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У правовій доктрині існує думка, що така процедура зміни (розірвання) договору має рекомендаційний характер, оскільки ГК України не передбачає наслідків її недотримання та не обмежує право сторін щодо самостійного визначення іншого порядку та строків її проведення.

За відсутності передбаченого у законі або договорі права на односторонню зміну чи розірвання договору та у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Загальні підстави зміни (розірвання) договору у судовому порядку (на вимогу однієї зі сторін) передбачено у ч. 2 ст. 651, ст. 652 ЦК України; правові наслідки зміни та розірвання договору — у ст. 653 ЦК України. Такими підставами визнано: по-перше, істотну зміну обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору; по-друге, істотне порушення договору однією зі сторін.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Для зміни (розірвання) договору у судовому порядку необхідна наявність таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення попри всю турботливість та обачність, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Істотна зміна обставин, приміром, може виявлятися в суттєвому збільшенні витрат однієї із сторін договору внаслідок підвищення цін на сировину, комплектувальні вироби, необхідні для виробництва товару (об'єкта договору) тощо.

Істотним вітчизняний закон визнає таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладання договору. Отже, основний акцент припадає не на розмір збитку, а на те,

наскільки істотною є різниця між реально отриманим за договором та результатом, який мав наступати за умов належного виконання договірних обов'язків (поняття «значна міра» є оціночним та визначається судом у кожному конкретному випадку).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін і в інших випадках, установлених законом або договором (приміром, підставою для зміни господарського договору в судовому порядку може служити ухилення однією зі сторін від виконання передбачених у захисних застереженнях обов'язків щодо перегляду за певних обставин окремих умов договору).

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності цим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі ст. 188 ГК України змінення та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Можливість одностороннього розірвання (відмови від договору) законом передбачена тільки для окремих різновидів договорів, відповідно кожна зі сторін може скористатися цією можливістю незалежно від того, чи було щодо цього застереження в укладеному нею договорі (ст. 304, ч. 3 ст. 374 ГК України). Крім того, сторони можуть у самому договорі передбачити можливість його розірвання в односторонньому порядку (коли законом безпосередньо не передбачено таку можливість), однак тільки за умови відсутності прямої заборони щодо одностороннього розірвання такого різновиду договору (приміром, за ст. 291 ГК України не дозволяється одностороння відмова від договору оренди). Передбачене у договорі право на його розірвання в односторонньому порядку, відповідно до вимог принципу справедливості та чесної ділової практики, має належати обом сторонам, інакше відповідна договірна умова є дискримінаційною за своєю природою та має визнаватися нікчемною.

Від права одностороннього розірвання договору слід відмежовувати такий різновид оперативно-господарських санкцій, як право односторонньої відмови від виконання свого зобов'язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов'язання другою стороною (ст. 236 ГК України). Реалізація зазначених прав спричиняє різні правові наслідки. Тільки з моменту реалізації права одностороннього розірвання договору (яка здійснюється шляхом повідомлення про це іншій стороні) договір слід вважати розірваним (таким, що втратив юридичну силу). Припинення договору звільняє сторони від договірних обов'язків щодо здійснення виконання та його прийняття, однак, не позбавляє їх права вимоги відшкодування збитків. У свою чергу реалізація права на односторонню відмову від виконання зобов'язання є видом оперативно-господарських санкцій, який застосовується з метою стабілізації договірної дисципліни до моменту припинення порушень договірних зобов'язань недобросовісним контрагентом. Якщо ж управнена сторона не бажає підтримання договірних зв'язків (збереження договору) з контрагентом, який порушив свої договірні обов'язки, вона має право в судовому порядку вимагати розірвання договору.

З моменту односторонньої відмови (здійсненої у належній формі) від договору у повному обсязі або частково (йдеться про односторонню зміну окремих договірних умов), якщо право на таку відмову (зміну) було передбачено договором або законом, договір вважається розірванним (зміненим). Зміна або розірвання договору має здійснюватися у тій же формі, в якій було укладено сам договір, якщо інше не передбачено у договорі або законі. Із закінченням терміну дії договору неможлива його зміна, такий договір може бути пролонгований на тих самих умовах або укладено новий договір.

Вернуться к содержанию