7. 5. Загальний порядок укладення

господарських договорів

Загальний порядок укладення господарських договорів чітко регламентується у ст. 181 ГК України. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (звичайна, або повна, письмова форма). Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (спрощена письмова форма), а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення такого різновиду договорів (наприклад, під час укладення державних контрактів може використовуватися тільки звичайна (повна) письмова форма).

За загальними правилами проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода має бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний моно348

Господарське право. Частина перша

полістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Загальні вимоги до письмової форми будь-якого правочину (угоди) містяться у ст. 207 ЦК України: по-перше, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; по-друге, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (або їх повноважними представниками) та скріплений печатками. Разом із тим, акцепт на письмову пропозицію укласти договір може бути здійснено як шляхом направлення оференту одного екземпляра договору (повна письмова форма) або листа, телеграми і т. ін. (спрощена письмова форма), так і шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Акцепт письмової оферти дією (підтвердженням прийняття до виконання) свідчить про дотримання письмової форми договору.

За загальним правилом відсутність підпису сторони свідчить про недосягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов, за винятком випадків, коли сторона, підпис якої відсутній у договорі, прийняла такий договір до виконання. До відсутності підпису в договорі фактично прирівнюються випадки його підписання з боку хоча б однієї зі сторін особою, яка не мала на це договірних повноважень. Утім, господарський договір є укладеним навіть якщо його підписано неповноважною особою від імені господарської організації, яка попри ці обставини прийняла такий договір до виконання на передбачених у ньому умовах, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У такому разі вважається, що договір укладено шляхом прийняття замовлення до виконання. За умови ж неприйняття господарською організацією до виконання договору, підписаного від її імені неповноважною особою, цей договір має визнаватися неукладеним.

Підпис сторони або її повноважного представника має бути скріплений печаткою, утім невиконання цієї вимоги не розглядається як порушення письмової форми договору, якщо інше не передбачено за

коном (на цю обставину безпосередньо звертається увага у Роз'ясненні ВАСУ від 12 березня 1999 р. № 02-5/1110).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Чинними правовими актами щодо окремих різновидів господарських договорів поряд із загальними можуть бути встановлені спеціальні вимоги як до форми, так і до порядку укладення господарських договорів. Особливості укладання договорів в електронній формі, як одного із різновидів письмової, передбачено спеціальним законодавством (закони України: «Про електронні документи та електронний документообіг»1 від 22 травня 2003 р.; «Про електронний цифровий підпис»2 від 22 травня 2003 р.). Нотаріальне посвідчення господарських договорів є обов'язковим лише у випадках, безпосередньо зазначених у законодавстві, або за домовленістю між самими сторонами договору. Обов'язковим етапом укладення окремих різновидів господарських договорів є проведення конкурсу для визначення найкращої оферти, інших — узгодження договірних умов з відповідними органами. Так, Закон України «Про оренду державного та комунального майна»3 від 10 квітня 1992 р. (в ред. Закону від 14 березня 1995 р.) визначає випадки, коли умови договору оренди мають бути узгоджені з органом, уповноваженим управляти відповідним майном та органом Антимонопольного комітету України. Наказом Фонду державного майна від 6 лютого 2001 р. № 163 затверджено Порядок узгодження органами приватизації умов договору застави та іпотеки4 (назва порядку в редакції наказу від 6 жовтня 2004 р. № 2090). Згідно з ч. 4. ст. 11 Закону України «Про угоди про розподіл продукції»5 від 14 вересня 1999 р. проект угоди про розподіл продукції має бути узгоджений з органами місцевого самоврядування, на території якого розміщена ділянка надр. Порушення встановленого порядку укладення договорів є підставою для визнання договорів неукладеними.

Вернуться к содержанию