6.7. Розпорядження майном боржника

Розпорядження майном боржника є системою заходів щодо нагляду й контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника й проведення аналізу його фінансового становища та забезпечення майнових інтересів кредиторів.

В ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядник майна призначається господарським судом з осіб, що зареєстровані державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядником майна може бути призначено фізичну особу-суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Позбавлення в установленому порядку розпорядника майна ліцензії є підставою для винесення господарським судом ухвали про усунення розпорядника майна від виконання ним своїх обов'язків.

Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:

– раніше здійснювали управління боржником-юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення цієї особи від управління боржником пройшло не менше трьох років;

– мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути оскаржена у встановленому порядку.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Розпорядник майна має право: скликати збори кредиторів і брати в них участь із правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника; звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» або рішенням комітету кредиторів; подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом із посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням із розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна (як і арбітражного керуючого) припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди

чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. Якщо безпосередньо виходити із положень спеціального законодавства, яким є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у межах означеної судової процедури неможливо виконання боржником усіх зобов'язань перед кредиторами, відповідно до реєстру вимог. Згідно з цим Законом на задоволення вимог конкурсних кредиторів поширюється дія мораторію, який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство (про що зазначається в ухвалі господарського суду), та припиняється з дня припинення провадження. Відповідно задоволення боржником під час процедури розпорядження майном вимог кредиторів, на які поширюється дія мораторію, є порушенням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали господарського суду, постановленої відповідно до цього Закону. Слід звернути увагу, що припинення провадження по справі про банкрутство має здійснюватися з підстав, передбачених ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У межах процедури розпорядження майном такими підставами можуть бути: відсутність боржника в Єдиному державного реєстру підприємств та організацій України; подання заяви про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; наявність у провадженні господарського суду справи про банкрутство того ж боржника; затвердження мирової угоди. Задоволення вимог ініціюючих кредиторів, навіть до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому виданні, унеможливить виявлення усіх потенційних кредиторів цього боржника та порушить мораторій, метою встановлення якого є забезпечення усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог та реалізації їх прав і законних інтересів. Утім на практиці, під час проведення процедури розпорядження майном боржника, який порушив мораторій шляхом задоволення вимог ініціюючих кредиторів, провадження по справі досить часто припиняється за ст. 80 (1¹ — відсутність предмета спору) Господарського процесуального кодексу України.

Вернуться к содержанию