6.5. Забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у встановленому порядку.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття

ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів — це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. За допомогою такого заходу у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника.

Отже, за загальними правилами під час провадження у справі про банкрутство не допускається індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як таке, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Винятки з цього правила можуть бути встановлені лише Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі задоволення вимог, на які не поширюється дія мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Інакше кажучи, на підставі мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки про введення мораторію господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство, в цій же ухвалі суду має зазначати і про такий наслідок введення мораторію, як звільнення активів боржника від податкової застави.

Мораторій поширюється на задоволення вимог: конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (коли керуючий санацією скористався правом на відмову від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі).

Мораторій поширюється на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви до господарського суду про визнання їх вимог у справі про банкрутство відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог: поточних кредиторів; щодо виплати (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди; кредиторів, що здійснюються боржником у порядку, встановленому ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Звернення стягнення коштів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мараторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа боржника.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

– боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

– подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

– у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

– затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

– затверджено мирову угоду;

– затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

– боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

– кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Вернуться к содержанию