5.1.1. Поняття та види господарських товариств

Правовий статус господарських товариств визначається главою 9 ГК України, § 2 глави 8 ЦК України та Законом України «Про господарські товариства»2 від 19 вересня 1991 р.

Визначення господарського товариства, закріплені в ГК України та Законі України «Про господарські товариства», не відрізняються на перший погляд.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

За статтею 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Таке визначення є більш точним, оскільки засновники під час створення господарського товариства об'єднують свої вклади (з метою наділення товариства майновою основою господарювання) та свою участь в його підприємницькій діяльності (об'єднання підприємницької діяльності учасників відбувається тільки під час створення повного товариства та командитного товариства, в якому наявні два та більше повних учасника). Відповідно на момент заснування акціонерного товариства, товариств з додатковою та обмеженою відповідальністю для їх засновників товариства не вимагається набуття статусу суб'єктів підприємницької діяльності. Згідно з чинним законодавством засновниками і учасниками товариства можуть бути не тільки суб'єкти господарювання, а й інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 ГК України, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Вимоги щодо обов'язкової державної реєстації як суб'єктів підприємницької діяльності пред'явлено тільки для учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства, які об'єднують і здійснюють свою підприємницьку діяльність від імені товариства.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством із додатковою відповідальністю є товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства

несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства (в останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписане рештою учасників товариства).

Командитним товариством є товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен внести не менше ніж 25 відсотків свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Відповідно до ГК України, господарське товариство, що створено у формі акціонерного або товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, може діяти у складі одного учасника. Учасником є фізична чи юридична особа, яка є власником корпоративних прав на господарське товариство, включаючи частку в його статутному фонді (при цьому учасник може не бути засновником, а набути корпоративних прав за іншими юридичними підставами, зокрема за договором купівлі-продажу корпоративних прав). У частині 2 ст. 114 ЦК України передбачено, що вищеназвані товариства не тільки можуть функціонувати у складі одного учасника, а й можуть бути створені (засновані) однією

особою, яка й стає його єдиним учасником. Засновником є фізична чи юридична особа, що прийняла рішення про заснування господарського товариства та передала певне майно (в широкому значенні слова) до його статутного фонду, внаслідок чого отримала корпоративні права на це товариство. Статутний капітал господарського товариства, заснованого тільки однією особою, не є поділеним на частки. Втім, за ст. 113 ЦК України господарське товариство є юридичною особою, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Слід також звернути увагу, що ГК України встановлює можливість володіння корпоративними правами тільки щодо корпоративних організацій. Так, за ст. 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідентів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Як бачимо, мова йде про корпоративні права в контексті поділу статутного фонду (майна) господарської організації, право власності на який належить двом та більше особам (які і є власниками корпоративних прав). Деякі сучасні науковці такий підхід справедливо вважають недоцільним, бо незалежно від устрою підприємства (корпоративного чи унітарного), кількості засновників (одного чи декілька) сутність відносин, що виникає між засновниками (засновником) та підприємством, що засновується ними (ним), є однаковою, як і комплекс прав, що належить їм (йому)1. У зв'язку із цим більш вдалим є визначення корпоративних прав, закріплене у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»2 від 28 грудня 1994 р. (у редакції Закону від 22 травня 1997 р.). Згідно із п. 1. 8 ст. 1 цього Закону корпоративні права визначені як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати у зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавчими актами України.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство визнається створеним на невизначений строк.

Товариство може відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, спричиняють правові наслідки лише для засновників.

Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками,

спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у грошовій формі, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Для формування статутного фонду забороняється використовувати бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду має бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше за 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків від суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Із балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених чинним законодавством. Зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Вернуться к содержанию