§ 5. Процесуальний порядок порушення або відмови у порушенні кримінальної справи

Закон зобов'язує всі органи, які мають право порушувати кримінальні справи, приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (ч. 1 ст. 97 КПК). Таким чином, виключається можливість повернення заявнику його повідомлення з пропозицією звернутись "за належністю”; цим забезпечується швидкість реагування компетентних органів (посадових осіб) на сигнали про злочинні прояви.

Якщо орган, до якого звернувся заявник, не компетентний вирішувати заяву, він, не повертаючи матеріал заявнику, зобов'язаний сам направити його компетентному органу. при цьому повинні бути вжиті заходи запобігання злочинові та припинення його.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти рішення про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи чи про направлення заяви або повідомлення за належністю (ч. 2 ст. 97 КПК).

При розгляді заяви чи повідомлення про злочин може виникнути необхідність перевірити їх до порушення справи. Така перевірка здійснюється в строк не більше десяти днів.

Способами перевірки одержаних відомостей про злочин є відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК).

Компетентні органи (посадові особи) можуть звернутися до відповідних установ з пропозицією провести ревізію або відомчу перевірку для одержання необхідних у справі фактичних даних (ч. 1 ст. 66 КПК). У невідкладних випадках вони можуть провести огляд місця події до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК). З метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили, можуть бути вжиті необхідні оперативно-розшукові заходи (ч. 1 ст. 103 КПК).

При перевірці заяв і повідомлень про злочини не можна провадити обшуки, допити, очні ставки та інші процесуальні дії, оскільки вони можуть мати місце лише після порушення кримінальної справи.

При наявності приводів та підстав прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя виносять постанову, а суд — ухвалу про порушення кримінальної справи.

Порушення кримінальної справи оформляється постановою (ухвалою), реквізити якої передбачені ст. 98 КПК.

Якщо постанову виносить прокурор, він направляє справу для провадження попереднього слідства або дізнання, керуючись при цьому правилами про підслідність згідно із ст. 112 КПК, але може прийняти її і до свого провадження.

Якщо справу порушили слідчий чи орган дізнання, вони приймають її до свого провадження і починають попереднє слідство або дізнання, про що не пізніше доби зобов'язані направити прокурору копію своєї постанови (ч. 2 ст. 100 КПК).

Суд або суддя, порушивши кримінальну справу, направляють її прокуророві для провадження попереднього слідства, а справи про злочини, зазначені в ч. 1 ст. 27 КПК, приймають для розгляду в суді. Виняток складають справи про злочини, які перелічені у ст. 425 КПК, і справи приватного обвинувачення згідно з ч. 1 ст. 27 КПК.

Визнавши матеріали про злочини, перелічені в ст. 425 КПК, достатніми для розгляду в судовому засіданні, суддя виносить постанову, а суд — ухвалу про порушення кримінальної справи і віддання правопорушника до суду (ст. 430 КПК).

Що стосується справ приватного обвинувачення, то суддя виносить одну постанову про порушення кримінальної справи і віддання обвинуваченого до суду (ч. 1 ст. 251 КПК).

Таким чином, постанова (ухвала) — неодмінний процесуальний документ, який засвідчує факт порушення кримінальної справи та дає право на здійснення подальших кримінально-процесуальних дій. При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою, а суд — ухвалою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, комісії в справах неповнолітніх, трудовому колективу або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 99 КПК).

Суддя вправі відмовити в порушенні кримінальної справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК, і передати матеріали на розгляд товариського суду, якщо особа, на яку подана скарга, не заперечує проти цього (ч. 2 ст. 8 КПК).

Відмова в порушенні кримінальної справи оформляється мотивованою постановою, про зміст якої повідомляється особі, установі, підприємству або громадській організації, від яких надійшла заява чи повідомлення (ст. 99 КПК).