4.3. Поняття та види організаційно-правових форм суб'єкта господарської діяльності.

Право на вибір організаційно-правової форми, його обмеження

Поняття організаційно-правової форми має винятково важливе значення, оскільки становить комплексну правову характеристику відносин, що виникають з приводу створення, функціонування та ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи). Така правова характеристика включає такі параметри, як характер взаємовідносин між засновниками в процесі створення організації та управління нею; правовий режим майна, закріпленого за організацією; характер майнової відповідальності засновників за обов'язками заснованої ними організації та ін.1 Незважаючи на важливе теоретичне і практичне значення поняття «організаційно-правова форма» отримало закріплення тільки в Державному класифікаторі України (Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004), затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97. Відповідно до Класифікатора організаційно-правова форма господарювання визначається як форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

На доктринальному рівні існує велика кількість визначень категорії «організаційно-правова форма». Наведемо деякі з них:

– організаційно-правова форма — це сукупність ознак, що об'єктивно виокремлюються в системі загальних ознак юридичної особи та істотно відрізняють цю групу юридичних осіб від усіх інших2;

– організаційно-правова форма — сукупність установлених у законодавстві істотних (характерних тільки для певної організаційно-правової форми) та неістотних (характерних для певної групи організаційно-правових форм або таких, що можуть бути змінені залежно від

виду діяльності юридичної особи та інших, визначених в законі обставин) ознак, які дають підставу відрізняти один вид юридичної особи від іншого1;

– організаційно-правова форма визначає особливості правого режиму діяльності суб'єкта, що має важливе значення та безпосередньо впливає на інтереси його контрагентів, оскільки визначає можливість стягнень за боргами суб'єкта, звернення вимог до його учасників і т. ін.2;

– організаційно-правова форма — сукупність організаційних та майнових відмінностей, способів формування майнової бази, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальність один перед одним та перед контрагентами3;

– організаційно-правова форма підприємницьких товариств — це система відповідних, урегульованих законодавством типів відносин (а також конкретизація їх особливостей), що виникають між підсистемою «засновники/учасники», яка включає такий системно-структурний елемент, як відносини між засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування та припинення підприємницького товариства, та підсистемою «юридичної особи» з її відповідними основними системно-структурними елементами — правоздатністю, правовим режимом майна, закріпленого засновниками за юридичною особою, системою органів або відповідним порядком управління, а також змістом правовідносин, що виникають між учасниками та створеною ними юридичної особою, як підсистемами, у тому числі межі та порядок їх відповідальності4.

Основною організаційною формою господарювання є підприємство як самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами. Підприємства можуть створюватись

як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності, та не мають у своєму складі інших юридичних осіб. Стаття 63 ГК України містить класифікацію підприємств за певними ознаками, серед яких форма власності, спосіб утворення, кількість працюючих та обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік. Слід зазначити, що самі поняття «вид» та «організаційно-правова форма» підприємства співвідносяться між собою як часткове та загальне, адже організаційно-правова форма є підсумковою юридичною конструкцією, в якій інтегровано усі ознаки (особливості, характеристики) підприємства, що служать критерієм виокремлення їх видових угруповань.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

– приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

– підприємство, що діє на основі колективної власності (кооперативи);

– комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

– державне підприємство, що діє на основі державної власності;

– підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підпри89

Розділ 4. Суб'єкти господарського права: загальна характеристика; порядок

утворення та державної реєстрації; майнова основа господарювання

ємства. Корпоративні підприємства створюються у таких організаційно-правових формах: як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, кооперативи, приватні підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Надаючи правової характеристики суб'єкту господарювання (підприємства) тієї чи іншої організаційно-правової форми, проаналізувати правовий режим майна (майнової основи суб'єкта господарювання), його правосуб'єктність, систему органів управління, зміст правовідносин між засновниками/учасниками, а також між ними та самою господарською організацією, межі відповідальності за зобов'язаннями тощо.

Право на вибір організаційно-правової форми є складовою принципу свободи підприємницької діяльності. Це означає, що суб'єкти під час заснування підприємства (господарської організації) самостійно вирішують питання, пов'язані з вибором його організаційно-правової форми. Утім свобода вибору організаційно-правової форми, як й інші прояви свободи підприємницької діяльності, не є безмежною. У багатьох випадках чинне законодавство визначає, в яких організаційно-правових формах може здійснюватися той чи інший вид господарської діяльності. Так, згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність»1 від 7 грудня 2000 р. банки в Україні мають створюватися у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку. Відповідно до Закону України «Про страхування»2 від 7 березня 1996 р. (у ред. від 4 жовтня 2001 р.) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю.

Вернуться к содержанию