3.3. Заборони та обмеження здійснення

господарської і підприємницької діяльності.

Правові наслідки здійснення підприємницької

діяльності без реєстрації або забороненої

господарської діяльності

Згідно зі ст. 42 Конституції України1 кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Разом з тим чинне законодавство містить низку обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності. По-перше, відповідно до ст. 42 Конституції України підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Водночас ч. 3 ст. 52 ГК України забороняє здійснювати цим самим особам і некомерційну господарську діяльність. Крім того, чинним законодавством заборонено займатися підприємницькою діяльністю військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, господарського суду, Служби безпеки; а також особам, які мають непогашену судимість за корисливі злочини тощо. По-друге, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, можуть застосувати до суб'єктів господарювання такі різновиди адміністративно-господарських санкцій, як обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання, зупинення дії ліцензії на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності або навіть її анулювання.

По-третє, за ч. 4 ст. 22 ГК України законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям. Так, певні обмеження щодо здійснення господарської діяльності містяться у ст. 4 Закону України «Про підприємництво»1 (Закон утратив чинність 01. 01. 2004 р., окрім ст. 4, за якою діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»). Згідно зі ст. 6 цього Закону діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до списку № 2 таблиці III Переліку) і прекурсорів (включених до списку № 1 таблиці IV Переліку), здійснюється підприємствами державної та комунальної форм власності за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності. Діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана із проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробленням, випробуванням, виробництвом й експлуатацією ракет-носіїв, зокрема з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами. Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих із вмістом не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних домішок, абсолютованого технічного спирту та етилтретбутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Діяльність, пов'язана з виробництвом високооктанових кисневмісних домішок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. У даному випадку мова йде про заборону здійснення приватного підприємництва в окремих галузях економіки, а не підприємництва як такого. Державне підприємництво є формою здійснення економічної активності підприємств державного та комунального секторів економіки від імені держави, яке спрямоване на розширення форм і масштабів безпосередньої участі держави в економіці (як одного з найбільших власників) та має здійснюватися в тих секторах економіки, де публічні інтереси потребують найбільшого захисту, або де виробництво певних товарів, послуг є найбільш рентабельним; воно є за своєю суттю одним із інструментів економічної політики.

Правовими наслідками здійснення підприємницької дяльності без реєстрації або забороненої господарської (підприємницької) діяльності є притягнення правопорушників до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення1, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, — спричиняє накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Зазначені дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Надання суб'єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства — спричиняє накладення штрафу від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За статтею 202 Кримінального кодексу (КК) України2 здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, — карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Згідно зі ст. 203 КК України, зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, — карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вернуться к содержанию